29 вересня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3324/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Гайдука С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення грошової компенсації, -
21.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-2), в якому просить суд:
визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно незарахування позивача на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 12.03.2015 до ВЧ НОМЕР_1 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до ВЧ НОМЕР_1 ;
визнати неправомірною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 стосовно невиплати позивачу нарахованої згідно наказів ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575 за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, від 02.01.2015 № 02 за грудень 2014 року, наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.02.2015 № 90 за січень 2015 року, 04.03.2015 № 169 за лютий 2015 року грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 5955,56 грн.;
стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 5955,56 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно наказу від 18.03.2014 № 9 військового комісара Городнянського районного військового комісаріату він був призваний на військову службу по мобілізації на посаду «начальник відділення офіцерів запасу і кадрів». Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 (зі змінами) та наказу Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 (зі змінами) громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, з дня прибуття їх до військового комісаріату забезпечуються харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави. Однак, позивач зазначає, що його не було зараховано на продовольче забезпечення, в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України. Відповідно наказів ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 та комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 18.03.2014 по лютий 2015 року йому належить до виплати 5955,56 грн. грошової компенсації замість встановлених норм харчування. ВЧ НОМЕР_1 в добровільному порядку не виплачує належну компенсацію, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Представник ВЧ НОМЕР_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечення на позов не надав, про слухання справи повідомлений належним чином.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі. В наданих до суду письмових запереченнях представник просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з метою приведення власної діяльності до вимог законодавства України та відновлення порушених прав, позивача наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575 було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ НОМЕР_1 . Враховуючи неможливість забезпечення гарячою їжею позивача, приймаючи до уваги пункт 2.10. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, було прийнято рішення про виплату позивачу грошової компенсації замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою № 1 - загальновійськова з 18.03.2014 по 30.11.2014. Вказаний наказ був направлений на адресу ВЧ НОМЕР_1 . 16.04.2015 військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 було видано наказ № 275 «Про внесення змін до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 № 575 від 10.12.20140». Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому в їх задоволенні має бути відмовлено в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.
Наказом від 18.03.2014 № 9 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 був призваний на військову службу відповідно до мобілізаційного плану, на посаду «начальника відділення офіцерів запасу і кадрів, шпк «майор», що підтверджується копією посвідчення офіцера НОМЕР_2 (а.с. 6, 7-8).
Судом встановлено, що позивача з 18.03.2014 не було зараховано на продовольче забезпечення, у зв'язку з мобілізацією при ВЧ НОМЕР_1 , в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України.
Відповідно до наказів ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575 ОСОБА_3 було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ НОМЕР_3 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96 рн., від 02.01.2015 № 02 - в сумі 370,02 грн. (а.с. 31-32, 33-34).
Відповідно наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.02.2015 № 90 грошова компенсація становить 546,22 грн., від 04.03.2015 № 169 - 317,16 грн. (а.с. 35-36, 37-38).
Наказом військового комісара відповідача-2 було внесено зміни до наказу № 575 від 10.12.2014, однак для позивача сума грошової компенсації залишилась незмінною - 4545,96 грн. (а.с. 39-40).
Таким чином, загальна сума невиплаченої грошової компенсації становить 5779,36 грн. (4545,96+370,02+546,22+317,16), а не 5955,56 грн., заявлених позивачем в адміністративному позові.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту “н” пункту 1 приміток до «норми № 1 - загальновійськова» норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.
Відповідно до пункту 2.3. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 N402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 № 905 «Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно ведуть військове господарство» Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення з 01.09.2012 до ВЧ НОМЕР_1 .
10.12.2014 тимчасово виконуючим обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ № 575 про виплату військовослужбовцям, призваним у зв'язку із мобілізацією, грошової компенсації замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою №1 (загальновійськова) за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, згідно затверджених відомостей (а.с. 31-32).
Крім того, в Аудиторському звіті про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 (від 26.12.2014 № 234/1/31/82) зазначено, що в термін до 26 січня 2015 року необхідно організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 , які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації на загальну суму 2446343,18 грн. (а.с.24-26).
Про необхідність відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 також повідомлялось в телеграмі тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу командиру ВЧ НОМЕР_1 від 20.09.2014 (а.с. 23).
Як встановлено судом, позивачу належить грошова компенсація замість встановлених норм харчування за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 в сумі 4545,96 грн., що підтверджується актом взаємозвірки вартості компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців призваних на військову службу по мобілізації Городнянського РВК (а.с. 41).
Таким чином, враховуючи те, що наказ ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575, відповідно до якого позивача було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, виданий лише 10.12.2014, а також невиплату позивачу грошової компенсації замість встановлених норм харчування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені частково, з врахуванням сум підтверджених відповідними наказами.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б підтверджували виплату позивачу суми грошової компенсації замість встановлених норм харчування №1 (загальновійськова) за період з 18.03.2014 по лютий 2015 року в сумі 5779,36 грн. суду не надано.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправмірною бездіяльності та стягнення грошової компенсації мають бути задоволені частково.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незарахування ОСОБА_1 на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 12.03.2015 до Військової частини НОМЕР_1 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до Військової частини НОМЕР_1 .
Визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої згідно наказів ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 № 575 за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, від 02.01.2015 № 02 за грудень 2014 року, наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.02.2015 № 90 за січень 2015 року, від 04.03.2015 № 169 за лютий 2015 року грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 5779,36 грн.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 5779,36 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна