про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог
05 жовтня 2015 року Справа № 823/5055/15
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позовної заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вербівське» до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
02.10.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вербівське» (далі-позивач) до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі-відповідач), в якому воно просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ухилення від укладення із позивачем на новий строк договору оренди земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, площею 122,1938 га, що розташована в адмінмежах с.Вербовець Катеринопільського району Черкаської області за межами населеного пункту;
зобов'язати відповідача укласти на новий строк договір оренди вищевказаної земельної ділянки.
Розглянувши позовну заяву та докази, додані до неї, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі в частині зобов'язати відповідача укласти договір оренди, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Частиною першою ст.104 КАС України передбачено право звернутися з адміністративним позовом до адміністративного суду особи, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
В контексті заявлених позовних вимог суд звертає увагу позивача на таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Так, термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції поділяються на: понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 ч.1 ст.3 КАС України; визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у ч.1 ст.17 КАС України; встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (ч.2 ст.17 КАС України); встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (ч.3 ст.17 КАС України).
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Владною управлінською функцією є організаційно-правова діяльність суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Земельні правовідносини врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі - ЗК України), згідно з ч.1 ст.125 якого право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.2 ЗК України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Ст.80 ЗК України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 ЗК України.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно з ч.1 ст.124 ЗК України здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, договір - не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Згідно з ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_1 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідач у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у державній власності, відповідно до ст.5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення таким органом владних управлінських функцій.
Ч.4 ст.41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Зазначені положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" ч.1 ст.5 ЗК України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.6 ст.319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто, пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
З огляду на викладене, укладення договору не є владною управлінською функцією державного органу.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постановах від 14 лютого 2012 року, 06 листопада 2012 року та 01 жовтня 2013 року (справа №21-345а13), а також Вищим адміністративним судом України у постановах від 06.11.2014 (справа №К/9991/52120/12), від 23.10.2014 (справа №К/9991/6264/12) у земельних правовідносинах державний орган вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди в порядку, встановленому законом, і управлінських функцій не здійснює. Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 року №1798-XII (далі - ГПК України) підвідомчі господарським судам крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За вимогою ч.3 ст.22 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України. За суб'єктним складом сторін та сутністю спору ця справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами ГПК України.
П.1 ч.1 ст.109 КАС України визначений обов'язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Тому, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі в частині зобов'язання відповідача укласти на новий строк договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Врахувавши положення ч.6 ст.109 КАС України суд вирішив роз'яснити позивачу, що спір щодо такої позовної вимоги підсудний господарському суду.
Керуючись ст.ст.2-17, 109-110, 254-256 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вербівське» до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області в частині позовної вимоги зобов'язати відповідача укласти на новий строк договір оренди земельної ділянки.
2. Роз'яснити позивачу, що спір у вказаній частині позовних вимог підсудний господарському суду в порядку господарського процесуального судочинства.
3. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
4. Копію ухвали направити позивачу.
Суддя А.М. Бабич