Справа № 751/1698/15-ц Провадження № 22-ц/795/1452/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Скрипка А. А.
30 вересня 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОСОБА_1
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі:ОСОБА_4
за участю:представника дочірнього підприємства ''Пассервіс'' ВАТ ''Чернігівавтосервіс''- ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представника - ОСОБА_7, представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства „Пассервіс” відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтосервіс” на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до дочірнього підприємства “Пассервіс” відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтосервіс”, приватного акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія”, Моторного (транспортного) страхового бюро України, - треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 було задоволено частково. Судом стягнуто з дочірнього підприємства „Пассервіс” відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтосервіс” на користь ОСОБА_6 9528 грн. 10 коп. матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 до дочірнього підприємства „Пассервіс” відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтосервіс” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди судом відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія”, Моторного (транспортного) страхового бюро України судом відмовлено. Судом стягнуто з дочірнього підприємства „Пассервіс” відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтосервіс” на користь УК у м. Чернігові судовий збір в розмірі 487 грн.20 коп.
В апеляційній скарзі ДП „Пассервіс” ВАТ „Чернігівавтосервіс” просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог заявленого позову до ДП „Пассервіс” ВАТ„Чернігівавтосервіс”.Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, його ухвалено судом без дотримання норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції не взяв до уваги табель обліку робочого часу за травень 2011року, відповідно до якого водій ОСОБА_9 в травні 2011року не виконував трудові обов'язки працівника ДП ''Пассервіс'' ВАТ„Чернігівавтосервіс”, і заробітна плата йому в травні 2011року не нараховувалась. За даних обставин апелянт стверджує, що суд першої інстанції при розгляді спору по суті безпідставно не взяв до уваги тієї обставини, що в день ДТП, яка сталась 13.05.2011року, водій ОСОБА_9 не виконував трудові обов'язки водія. Апелянт зазначає, що суд безпідставно поклав обов'язок відшкодування завданої наслідками ДТП шкоди на ДП „Пассервіс” ВАТ ''Чернігівавтосервіс'', а не на ОСОБА_11 „Українська екологічна страхова компанія”, обов'язок відшкодування шкоди якою закріплено договором (полісом) страхування. При цьому, як вказує апелянт, судом першої інстанції не взято до уваги положення Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, статей 989, 991 ЦК України, статті 26 Закону України „Про страхування”. Апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги, як встановлені, обставини, зазначені в рішенні апеляційного суду Чернігівської області від 17.07.2014року по цивільній справі № 751/2822/14, оскільки вказане рішення судом було постановлено за наявності іншого переліку доказів. На думку апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно дослідив фактичні обставини справи, а також доказ юридичної підстави керування водієм ОСОБА_9 автобусом БАЗ 22154 в день ДТП - дорожній лист, при цьому, як вказує апелянт, суд не здійснив перевірку наданих представником ДП ''Пассервіс'' даних щодо фіктивності договору про оренду автобусу БАЗ 22154, д.р.н. СВ 1975 АА. Апелянт також зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не зазначена інформація стосовно особливостей страхування автобусу БАЗ 22154, яка була отримана в ході судового розгляду даної справи. Апелянт вказує, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що 13.05.2011року водій ОСОБА_9 не виконував вказівки відповідача на керування автобусом БАЗ 22154, оскільки не мав на це правових документальних підстав. Також апелянт стверджує, що під час розгляду даної справи не знайшов свого підтвердження факт володіння чи користування відповідачем автобусом БАЗ 22154, д.р.н. СВ 1975 АА в день ДТП, яка відбулась 13.05.2011року. На думку апелянта, при визначенні розміру моральної шкоди, яка стягнута судом з ДП ''Пассервіс'' на користь позивача, судом не прийняті до уваги засади розумності, виваженості і справедливості.
В запереченнях на апеляційну скаргу Моторне (транспортне) страхове бюро України просить апеляційну скаргу відхилити у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду представник приватного акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія”, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.173,175,183,184), не з'явились.
В судове засідання апеляційного суду, яке відбулося 30.09.2015року, представник ДП ''Пассервіс'' ВАТ ''Чернігівавтосервіс'', належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи(а.с.181), не з'явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №751/2822/14 за позовом ОСОБА_6 до ДП ''Пассервіс'' ВАТ ''Чернігівавтосервіс'', треті особи - ОСОБА_11 ''Українська екологічна страхова компанія'', ОСОБА_9, ОСОБА_10, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції,- залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27.12.2013року (а.с.7-12), встановлено, що ОСОБА_9 13.05.2011року об 11год.05 хв., рухаючись в м.Чернігові по вул.Щорса зі сторони вул. Толстого, в напрямку вул.Ушинського в м. Чернігові на автобусі марки ''БАЗ 22154'', реєстраційний номер НОМЕР_1, проявивши необережність у формі злочинної недбалості, в порушення вимог п.п.2.3 (б) 13.1 ПДР України, проявив неувагу, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну та не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_12, який рухався попереду в попутному напрямку.В результаті ДТП потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, переломи ребер справа по лопатковій лінії 3, 4, 5, 6, правобічний гематоракс, крововилив в праву легеню, переломи 11-12 грудних хребців, садна обличчя, тулуба, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та від яких потерпілий помер.
Порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів п.п.2.3(б) 13.1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинно - наслідковому зв'язку з скоєною дорожньо - транспортною пригодою та її наслідками.
Виходячи з приписів п.4 статті 61 ЦПК України, суд першої інстанції вірно зазначив, що при розгляді цивільної справи про відшкодування шкоди не підлягають доведенню обставини відносно того, що внаслідок винних дій ОСОБА_9, які виразились в порушені Правил дорожнього руху, була спричинена смерть ОСОБА_12, оскільки під час кримінального провадження встановлено зазначений факт, який має преюдиційність.
В ході судового розгляду даної справи також встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що на час дорожньо- транспортної пригоди ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах з ДП “Пассервіс” ВАТ “Чернігівавтосервіс” (а.с.189,190,201-202), в користуванні якого, за договором оренди від 27.07.2010року (а.с.191,192) перебував транспортний засіб БАЗ 22154, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_10 (а.с.56).
Доводи апеляційної скарги відносно того, що: - в день вчинення ДТП- 13.05.2011року ОСОБА_9 не виконував трудових обов'язків водія ДП ''Пассервіс'';-13.05.2015року водій ОСОБА_9 не виконував розпорядження ДП''Пассервіс'' щодо керування автобусом БАЗ 22154, д.р.н. СВ 1975 АА; - заробітна плата в травні місяці 2011року ОСОБА_9 не нараховувалась; - суд першої інстанції не взяв до уваги дорожній лист водія ОСОБА_9 від 13.05.2011року, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. При цьому необхідно зазначити, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17.09.2014року(а.с.21-28) встановлені обставини того, що ОСОБА_9 13.05.2011року, в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, під час якої загинув ОСОБА_12, виконував обов'язки водія автобуса ДП''Пассервіс'' ВАТ ''Чернігівавтосервіс'' за трудовим договором з вказаним підприємством, керуючи автобусом БАЗ 22154, д.р.н. СВ1975АА, який належить ОСОБА_10 і який ним, як фізичною особою-підприємцем було передано в користування ДП''Пассервіс'' ВАТ''Чернігівавтосервіс'' за відповідним договором. Відповідно до приписів ч.3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції було безпідставно не прийнято до уваги табель обліку робочого часу за травень 2011 року, наданий представником відповідача ДП''Пассервіс'' ВАТ''Чернігівавтосервіс''(а.с.112-116), також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обгрунтовано зазначено, що ведення табелю робочого часу відбувалось неналежним чином, зокрема у графах за період з 04-06.05.2011 року, з 10-13.05.2011року, з 16-20.05.2011 року, з 23-27.05.2011 року, з 30-31.05.2011 року щодо водія ОСОБА_9 відсутні будь-які відповідні позначення.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що укладений між ДП ''Пассервіс''ВАТ''Чернігівавтосервіс'' та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 договір оренди транспортного засобу-автобусу БАЗ 22154, д.р.н.СВ1975АА від 27.07.2010року, є нікчемним, не можуть бути підствою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.Оскільки мотиви, якими апелянт обгрунтовує вказані доводи, суперечать приписам статей 51, 798, 799 ЦК України.
Відповідно до приписів ч.2 статті 223 ЦПК України, після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що в день вчинення ДТП-13.05.2011року ОСОБА_9 не виконував трудових обов'язків водія ДП ''Пассервіс'', і, як стверджує апелянт, автобус БАЗ 22154, д.р.н.СВ1975АА не перебував у користуванні ДП ''Пассервіс'' ВАТ''Чернігівавтосервіс'', не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Як вбачається з полісу №ВЕ/4997684 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.09.2010, 1-й тип Договору (а.с.198), 10.09.2010року ОСОБА_10, як власник автобуса БАЗ 22154, державний реєстраційний №СВ1975АА, застрахував обов'язкову цивільно-правову відповідальність, забезпечивши вказаний автобус страховим захистом на строк до 09.09.2011року у ОСОБА_11 ''Українська екологічна страхова компанія'', з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) у сумі 51000 грн., за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) у сумі 25500 грн. та франшизи в сумі 510 грн.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ДП''Пассервіс'' ВАТ''Чернігівавтосервіс'', а не з ОСОБА_11''Українська екологічна страхова компанія'',не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що на правовідносини щодо настання страхового випадку поширюється дія Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в редакції, яка діяла станом на 13.05.2011 року - день ДТП.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.62-63), ОСОБА_11 ''Українська екологічна страхова компанія'' з 18.11.2013року перебуває у стані припинення за судовим рішенням про банкрутство (а.с.29-32).
Відповідно до повідомлення Господарського суду м.Києва від 17.07.2014 року (а.с.200), матеріали справи не містять належним чином оформлених заяв з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_11 ''Українська екологічна страхова компанія'' від ОСОБА_6, ДП ''Пассервіс'' ВАТ ''Чернігівавтосервіс''. Реєстр вимог кредиторів у справі №5011-46/12625-2012 було затверджено ухвалою попереднього судового засідання від 15.02.2013 року.
При цьому суду не надано належних та допустимих доказів того, що у встановлений строк письмово було повідомлено страховика про настання страхового випадку, а також доказів того, що ОСОБА_6 надавала страховику відповідні документи на підтвердження понесених витрат.
Заяву ліквідатору щодо включення до списку кредиторів ОСОБА_6 направила 11.12.2013року (а.с.203-205), тобто після затвердження 15.02.2013року реєстру вимог кредиторів ОСОБА_11 ''Українська екологічна страхова компанія''.
За даних обставин, з врахуванням норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних обставин справи суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги до ОСОБА_11 ''Українська екологічна страхова компанія'' щодо стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вказаного висновку суду першої інстанції нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги до ОСОБА_11''Українська екологічна страхова компанія'' про стягнення моральної шкоди, з наступних підстав.
Виходячи з норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, потерпілою є особа, якій безпосередньо в результаті ДТП завдано шкоду життю, здоров'ю та/або майну.
В ході судового розгляду справи встановлено, що потерпілий ОСОБА_12 внаслідок ДТП помер (а.с. 188).
Приписами Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (в редакції, що діяла станом на 13.05.2011 року-день ДТП) не передбачено здійснення виплати страхового відшкодування - моральної шкоди страховиком на користь будь-якої іншої особи, ніж особа, що постраждала внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Приймаючи до уваги наведене, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_11''Українська екологічна страхова компанія''.
За даних обставин доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вказаного висновку суду першої інстанції нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Приймаючи до уваги вищенаведене, є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що відсутні підстави для задоволення вимог заявленого позову про стягнення матеріальної і моральної шкоди з ОСОБА_11 ''Українська екологічна страхова компанія'', і за даних обставин відсутні підстави для задоволення вимог заявленого позову про стягнення матеріальної і моральної шкоди з Моторного (транспортного) страхового бюро України.
За даних обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку відносно того, що матеріальна та моральна шкода підлягає стягненню з ДП ''Пассервіс'' ВАТ''Чернігівавтосервіс'', при цьому заявлені позовні вимоги ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Під час судового розгляду даної справи знайшли своє документальне підтвердження понесені позивачем матеріальні витрати, які складаються з витрат на виготовлення пам'ятника та встановлення огорожі в сумі 12 000 грн. та з витрат на організацію та проведення поховання в сумі 3 144 грн 10 коп. (а.с.193-197).
Відповідно до листа комунального підприємства ''Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування'' Чернігівської міської ради від 02.06.2015року (а.с.110), станом на жовтень 2011року вартість стандартного пам'ятника становила 5 496 грн, вартість огорожі - 888 грн.
Таким чином, гранична вартість стандартного пам'ятника та огорожі станом на жовтень 2011року становила 6 384 грн., і за даних обставин суд першої інстанції прийшов до вірного по суті висновку відносно того, що вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача саме в зазначеному розмірі.
За даних обставин судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто з ДП ''Пассервіс'' ВАТ''Чернігівавтосервіс'' на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9 528 грн. 10коп. ( 3 144 грн. 10 коп. + 6 384 грн).
Доводи апеляційної скарги відносно того, що при визначенні розміру морального відшкодування - 150 000грн., стягнутого на користь позивача з ДП ''Пассервіс'' ВАТ''Чернігівавтосервіс'', суд першої інстанції не прийняв до уваги засади розумності, виваженості і справедливості, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_6-дружина померлого ОСОБА_12І.(а.с.187).Згідно вимог заявленого позову (а.с.1-6), позивач просила стягнути на її користь в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 300 000 грн.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції з врахуванням норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних обставин справи, виходив з вимог справедливості, розумності та виваженості. При цьому судом першої інстанції було враховано, що позивач безповоротно втратила близьку їй людину, понесла значні моральні страждання, які носять триваючий характер. Судом в оскаржуваному рішенні вказано, що позивач зазнала істотних негативних змін в особистому житті, перенесла страждання, пов'язані зі смертю чоловіка, з його похованням, проведенням ритуальних обрядів і продовжує нести ці душевні страждання. Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 150000 грн.,суд першої інстанції також врахував, що життя людини є найвищою соціальною цінністю. Також при визначенні суми морального відшкодування, яке підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції взяв до уваги характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань.
Приймаючи до уваги наведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції необґрунтовано визначено розмір морального відшкодування, яке підлягає стягненню на користь позивача, є безпідставними.
Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України та Закону України ''Про судовий збір” судом першої інстанції з відповідача ДП “Пассервіс” ВАТ “Чернігівавтосервіс” на користь УК у м.Чернігові стягнуто судовий збір у розмірі 487грн.20 коп.(243грн.60 коп.-за вимоги майнового характеру + 243грн.60 коп.- за вимоги немайнового характеру).
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Пассервіс” відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтосервіс” відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: