Справа № 520/5811/13-ц
Провадження № 2/520/751/15
02.10.2015 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Васильків О.В.
при секретарі - Дідур Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, суд, -
13.05.2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути зі ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 2 337 952, 50 грн., та 3 % річних у розмірі 206 572,49 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 23.05.2013 року провадження було відкрито.17.06.2013 року ухвалою судді закрито провадження по справі.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.10.2013 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси, питання щодо вирішення клопотання про закриття провадження у справі передано на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.
17.01.2014 року ухвалою судді справу прийнято до провадження та 20.02.2014 року ухвалою суду провадження по справі закрито.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.04.2014 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20.02.2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до того ж суду.
18.04.2014 року ухвалою судді справу прийнято до провадження та 11.09.2014 року ухвалою суду закрито провадження по справі.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.11.2014 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11.09.2014 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
17.12.2014 року ухвалою суду справу прийнято до провадження судді Васильків О.В. та призначено до судового розгляду.
В ході розгляду справи позивачем неодноразово надавались до суду заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, та відповідно до наданої представником позивача ОСОБА_3 10.06.2015 року заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути зі ОСОБА_2 кошти в розмірі 8 150 065,90 грн. /том 2 а.с. 222/.
При цьому позивач зазначає, що її грошові вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1, виконуючи умови домовленостей, досягнутих з відповідачем щодо спільної діяльності з купівлі корпоративних прав ТОВ «Фортуна» та утримання товариства, сплатила всього 660 000 доларів США в рахунок оплати вартості 70% частки у статутному капіталі ТОВ «Фортуна», а також 59 600 доларів США, і 69 200 грн. на утримання ТОВ «Фортуна». Позивач також вказує, що згідно письмової відповіді ОСОБА_4 від 02.02.2014 року, він отримав від ОСОБА_2 у якості сплати за придбання ОСОБА_1 70 % частки у статутному капіталі ТОВ «Фортуна» лише 180 000 дол. США. Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач змушена звернутися до суду із позовом.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позов підтримав та просить його задовольнити. При цьому, представник пояснив, що між сторонами було укладено усний змішаний правочин, у зв'язку із невиконанням зобов'язань по якому, відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав надані письмові заперечення та письмові пояснення, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому відповідач зазначив, що ніяких усних чи письмових договорів із позивачем не укладав. Існувала лише домовленість між трьома особами: ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбати базу відпочинку «Фортуна» у частках 70% - позивач, 30 % - відповідач та ОСОБА_5 /15% + 15%/, за для чого і мали намір придбати корпоративні права на ТОВ «Фортуна». Відповідач також підтримав заяву про застосування строку позовної давності.
Вислухавши представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, предметом позову і розгляду спору по суті є вимога щодо повернення ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 грошових коштів у зв'язку з невиконанням ним умов змішаного правочину стосовно спільної діяльності із купівлі корпоративних прав ТОВ «Фортуна».
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наявність двох розписок від 13.02.2008 року /том 1 а.с. 99/ та 15.02.2008 року /том 2 а.с. 100/.
З розписки від 13.02.2008 року слідує, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 1 094 350 грн., що відповідає еквіваленту 215 000 дол. США в рахунок майбутнього придбання 70 % ТОВ «Фортуна». У цій же розписці ОСОБА_2 власноручно написав, що вказані гроші отримав для передачі ОСОБА_6
За розпискою від 15.02.2008 року, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 суму грошей у розмірі 391 375 грн., що відповідає еквіваленту 77 500 дол. США, в рахунок придбання 70 % ТОВ «Фортуна». У даній розписці ОСОБА_2 також власноручно написав, що вказані гроші отримав для передачі ОСОБА_6
Відповідно до власноруч складеної розписки 15.02.2008 року ОСОБА_6 /том 2 а.с. 101/, ОСОБА_6, зазначивши себе продавцем частки статутного фонду ТОВ «Фортуна», отримав від покупця ОСОБА_2 суму грошей у розмірі 1 905 000 грн., що відповідає еквіваленту 375 000 дол. США, з урахуванням отриманого раніше авансу у розмірі 508 000 грн. в рахунок продажу 30% частки підприємства ТОВ «Фортуна». У розписці зазначено, що приймання-передача грошей та написання розписки відбулося за присутності двох свідків. Факт приймання-передачі зазначених грошових коштів підтверджений підписом ОСОБА_5 та ОСОБА_7
Як на підставу заявлених позивачем вимог, ОСОБА_1 посилається на положення ст.ст. 628, 655, 1130, 1132 ЦК України.
Положеннями ч. 2 ст. 628 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Згідно ст. 1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Статтею 167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» /в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин/, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Таким чином, згідно вказаних норм матеріального права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, правочин, який як зазначає позивач, був укладений між сторонами по справі, мав бути оформлений письмово. Однак, в ході розгляду справи доказів про саме письмову форму укладання змішаного правочину позивач суду не надала.
Частиною 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» /в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин/, у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Таким чином, законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу корпоративних прав підлягав вчиненню у письмовій формі, проте для внесення змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною учасників такий документ підлягав нотаріальному посвідченню.
Судом встановлено, та сторонами не оспорюється, що будь-якого саме письмового договору між ними не укладалось та нотаріально не посвідчувалося.
При цьому, зі змісту розписок від 13.02.2008 року та 15.02.2008 року вбачається, що грошові кошти на придбання 70 % частин ТОВ «Фортуна» на ім'я ОСОБА_1 отримав ОСОБА_5 У вказаних розписках ОСОБА_2 засвідчив лише факт отримання грошових коштів для передачі ОСОБА_6, передачу яких відповідач виконав, про що свідчить власноруч написана розписка ОСОБА_6 від 15.02.2008 року про отримання грошових коштів.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що немає підстав вважати, що між сторонами по справі було укладено змішаний договір щодо спільної діяльності із купівлі корпоративних прав ТОВ «Фортуна», та доказів на підтвердження таких заявлених позовних вимог не надано.
На підтвердження заперечень ОСОБА_2 щодо спростування посилань ОСОБА_1 на існування договірних відносин між сторонами, судом досліджено рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2012 року по справі № 1512/2-36/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_5 про розірвання договору доручення та повернення безпідставно набутого майна /том 1 а.с. 27-89/. Рішенням суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.02.2013 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2012 року залишено без змін /том 1 а.с. 79-82/.
03.06.2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28.02.2013 року залишено без змін.
У ході судового розгляду ОСОБА_2 стверджував, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вступили у злочинну змову щодо заволодіння його грошовими коштами. Також зазначав, що база відпочинку «Фортуна» у 2010 році перейшла у власність ПП «Акварель МАК», єдиним засновником якого є саме ОСОБА_1
Відповідач також посилався на те, що стосовно директора ТОВ «Фортуна» ОСОБА_6 порушено кримінальну справу № 051201100111 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України /том 2 а.с. 224-241/.
Суд зазначає, що не приймає до уваги вказані пояснення відповідача ОСОБА_2, так як судом не встановлена наявність вироку суду про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності, а факт кримінального провадження не підтверджує на теперішній час вину особи.
У судовому засіданні, призначеному на 16.02.2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті /том 2 а.с. 171-172/.
При цьому, на підтвердження вказаних вище ОСОБА_2 обставин, відповідач посилався на надані у судовому засіданні 07.05.2015 року письмові документи, а саме: протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 28.10.2011 року /том 2 а.с. 203-207/, протокол допиту свідка ОСОБА_8 /том 2 а.с. 208-209/, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_1 від 30.01.2012 року та від 17.02.2012 року /том 2 а.с. 210-218/.
Представник позивача також у судовому засіданні, призначеному на 16.04.2015 року, надав лист-пояснення ОСОБА_5 від 07.09.2013 року /том 2 а.с. 185-194/.
Статтею 131 ЦПК України передбачено, що сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Таким чином, суд не приймає до уваги докази, надані сторонами після початку розгляду справи по суті, а саме після 16.02.2015 року. Оскільки, сторонами порушено порядок їх подання, встановлений ч. 1 ст. 131 ЦПК України, та ними не доведено, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Стосовно заяви відповідача ОСОБА_2 щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних обґрунтувань та пояснень з причини пропуску позивачем вказаного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З урахування викладеного, враховуючи що судом не встановлено обставин, які свідчать, що між сторонами по справі був укладений змішаний договір щодо спільної діяльності із купівлі корпоративних прав ТОВ «Фортуна» і що відповідач отримавши кошти від позивача не передав їх продавцю ОСОБА_6, а продовжує їх утримувати у себе, в зв'язку з чим повинен повернути кошти позивачу, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, так як необґрунтована та недоведена.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 77, 526, 610-612, 623, 625, 628, 655, 693, 1132, 1141 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.
Суддя Васильків О. В.