Єдиний унікальний № 500/5010/15-к
Провадження № 1-кп/500/428/15
Іменем України
06 жовтня 2015 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 ,
потерпілий ОСОБА_7 ,
представник потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12015160150001710, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Норільськ Красноярського краю Російської Федерації, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого за наймом, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
07.05.2015 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням строком на 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
встановив:
14 липня 2015 року, приблизно о 23:15 годині, ОСОБА_6 , знаходячись на майданчику, розташованому за кіоском «Табачок» поблизу ринку «Росинка» по просп. Леніна в м. Ізмаїлі Одеської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед марки «Original MARNO» бузкового кольору вартістю 1 250 грн., який належить ОСОБА_7 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочину та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, вартість викраденого ним майна. Так, ОСОБА_6 пояснив, що 14 липня 2015 року він перебував на проспекті Леніна в місті Ізмаїлі біля кіоску «Тобачок» поблизу ринку «Росинка», де вживав алкогольні напої зі своїми знайомими на одній з лавочок. Також туди приїхав на велосипеді потерпілий ОСОБА_7 , у якого була півтора літрова пляшка вина, та який почав розмовляти на сусідній лавочці з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Приблизно о 23:00 годині, побачивши як потерпілий ОСОБА_7 зайшов до магазину «Роса», він сів на велосипед останнього і поїхав звідти, при цьому на лавочці нікого не залишалося. А на лавочці, де перед цим він був зі своїми знайомими, залишався один чоловік, який спав. Коли він викрадав велосипед його ніхто не бачив, йому ніхто не кричав і ніхто не зупиняв його. Викравши велосипед, він поїхав до своїх знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , і чекав доки останні прийдуть додому. Коли ті приблизно через півгодини прийшли, то нічого не запитували у нього про цей велосипед. Вони ще випили, після чого лягли спати. Вранці приїхали працівники міліції, які забрали ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а йому сказали відвезти велосипед в міліцію, після чого він поїхав на викраденому велосипеді до міліції, де видав його працівникам міліції.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, його вина у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, також в повному обсязі підтверджується сукупністю таких доказів, досліджених в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 14 липня 2015 року він перебував з дівчатами в районі ринку «Росинка» на лавочці. На сусідній лавочці також була компанія, яка розпивала алкогольні напої. Він привіз пляшку з вином, яку планував розпити з дівчатами, які попросили його піти придбати щось закусити. Він пішов в магазин, залишивши свій велосипед поблизу лавочки, а коли повернувся то ні велосипеду, ні дівчат вже не було.
Із заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області (далі - Ізмаїльський МВ) від 15.07.2015 р. вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 повідомив про те, що 14.07.2015 р. невідомі особи викрали його велосипед, який знаходився біля магазину з продажу цигарок (а.п. 65).
За даними заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ від 15.07.2015 р. обвинувачений ОСОБА_6 добровільно видав працівникам міліції велосипед імпортного виробництва темно-бузкового кольору з косою рамою, який він викрав 14.07.2015 р., приблизно о 22:00 годині, знаходячись на ринку «Росинка» в м. Ізмаїлі (а.п.67).
В ході огляду предмету, згідно даним протоколу від 22.07.2015 р., а також фототаблиці, доданої до нього, був оглянутий велосипед марки «Original Marno» бузкового кольору з ручними гальмами, серійний номер 92238075, на рамі є наклейка з надписом «Trekking» (а.п. 68 - 71).
Відповідно до даних висновків експерта № 84/2/оц. від 22.07.2015 р. ринкова вартість велосипеда марки «Original MARNO», заводський номер НОМЕР_1 в робочому стані, що був у використанні, станом на 22.07.2015 р. складає 1 250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. (а.п. 72 - 73).
Під час проведення слідчого експерименту, згідно даним протоколу від 29.07.2015 р., а також фототаблиці, доданої до нього, обвинувачений ОСОБА_6 докладно розповів та показав на місці про обставини вчинення злочину, підтвердивши свої вищезазначені покази (а.п. 76 - 81).
Таким чином, суд вважає, що зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Тому, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин середньої тяжкості.
ОСОБА_6 за місцем проживання дільничним інспектором міліції та зі слів сусідів і осіб безпосередньо знайомих з ним характеризується з негативної сторони.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Суд не може віднести до обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки, як пояснив сам ОСОБА_6 , він видав викрадений велосипед лише після звернення до нього працівників міліції, за вказівкою яких він і привіз цей велосипед до міліції, що не може свідчити про добровільність повернення викраденого ним майна.
До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням вказаних обставин, позиції потерпілого ОСОБА_7 , який послався на розсуд суду, того, що викрадене майно фактично повернуте, а також того, що злочин вчинений ОСОБА_6 через короткий проміжок часу (через два місяці) після ухвалення попереднього вироку відносно нього, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що призначення більш м'яких видів покарання з числа передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, ніж позбавлення волі, буде недостатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів, у зв'язку з чим ОСОБА_6 необхідно призначити покарання саме у виді позбавлення волі, оскільки в даному випадку лише призначення такого виду покарання призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд також враховує те, що він вчинив злочин в період встановленого йому іспитового строку вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2015 року, яким він засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі та в силу ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.
Суд також враховує, що призначене ОСОБА_6 покарання по вказаному вироку у виді одного року позбавлення волі не відбуте ним повністю.
У зв'язку із зазначеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 злочину в період встановленого йому іспитового строку слід розцінювати як порушення ним умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тому суд приходить до висновку про те, що в силу ч. 3 ст. 78 КК України обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України, а саме за сукупністю вироків.
Вказані висновки суду повністю збігаються з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абз. 4 п. 10 його постанови від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009 р., відповідно до яких, виходячи з положень ч. 2 ст. 75 КК (в редакції 2001 р., на даний час - це ч. 3), а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Таким чином, в силу ст. 71, ч. 3 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК України обвинуваченому ОСОБА_6 із невідбутого ним покарання у виді одного року позбавлення волі, призначеного йому за попереднім вироком, слід частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, шість місяців позбавлення волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 фактично був затриманий у даному кримінальному провадженні 09 вересня 2015 року, у зв'язку з тим, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області запобіжний захід відносно нього був змінений з домашнього арешту на тримання під вартою строком до 08 листопада 2015 року. З метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду та продовжити злочинну діяльність, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, у зв'язку з чим строк покарання ОСОБА_6 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 09 вересня 2015 року, зарахувавши таким чином в силу вимог ч. 5 ст. 72 КК України в строк його покарання строк попереднього ув'язнення.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
В силу ст. 71 КК України ОСОБА_6 з повністю невідбутого ним покарання у виді одного року позбавлення волі за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2015 року частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, шість місяців позбавлення волі, та остаточно ОСОБА_6 до відбування визначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
До набрання вироком законної сили строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - продовжити.
Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 09 вересня 2015 року, зарахувавши йому в строк покарання строк попереднього ув'язнення.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1