01.10.2015
Єдиний унікальний № 497/2200/15-к
Провадження № 1-кп/497/151/15
01.10.2015 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Болграді кримінальне провадження № 42014161020000052 відносно
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград
Одеської області, громадянина України, за національністю
болгарина, з вищою освітою, одруженого,
не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
- обвинуваченого за ч.3 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується в наступному.
Відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року
№ 607/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні оголошено початок проведення часткової мобілізації.
На виконання зазначеного Указу 27 серпня 2014 року солдат ОСОБА_4 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .
27 серпня 2014 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 292-ос солдат ОСОБА_4 призначений на посаду водія інженерно-саперного відділення оперативно-бойової прикордонної комендатури військової частини - НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка дислокується за адресою:
АДРЕСА_2 .
03 вересня 2014 року солдат ОСОБА_4 призначений на посаду патрульного за рахунок посади молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії-водія відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 127, 128, 216-222 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст. ст. 1, 3, п. 8 ст. 6, п. 2 ст. 23, п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» був зобов'язаний:
?свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
?беззастережно виконувати накази командирів (начальників)
?виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
?виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями інструкціями;
?неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові;
?сумлінно вивчати військову справу , зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;
?вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
?дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
10 грудня 2014 року солдат ОСОБА_4 змінився з наряду та йому було надано звільнення з якого він 12 грудня 2014 року повинен був з'явитись до місця проходження служби на ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Проте, 12 грудня 2014 року солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків несення військової служби, з метою ухилитися від військової служби на певний час, не з'явився вчасно на службу - на ВПС «Болград» військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин тривалістю понад один місяць ухилявся від військової служби та проводив час на власний розсуд за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, з 12 грудня 2014 року солдат ОСОБА_4 не з'явився вчасно на службу зі звільнення на ВПС «Болград» військової частини НОМЕР_1 без поважних причин та ухилявся від військової служби до 09 години 00 хвили 03 вересня 2015 року .
ОСОБА_4 обвинувачується в тому , що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , не з'явився вчасно на службу до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 без поважних причин та ухилявся від військової служби понад один місяць, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.
04 вересня 2015 року між прокурором військової прокуратури Белгород - Дністровського гарнізону Південного регіону України лейтенантом юстиції ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої 06 квітня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України.
За змістом угоди про визнання винуватості :
1. Підозрюваний ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі повідомленої йому підозри;
2. ОСОБА_4 під час досудового розслідування щиро покаявся у скоєному злочині;
3. Підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового провадження зобов'язується :
- беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України,
- щиро каятися,
- активно сприяти розкриттю злочину;
4. Враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину , знаходження на його утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, сторони угодили покарання , яке слід призначити підозрюваному ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст. 407 КК України, - у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням;
5. Підозрюваний ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ч.2 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди є:
- для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями ст.. 394, . 424 КПК України,
- для підозрюваного чи обвинуваченого - відмова від здійснення прав , передбачених абзацами 1 і 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України;
6. Підозрюваний ОСОБА_4 розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в межах цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону та будь - якого положення складеної угоди;
7. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право у продовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку;
8. Підозрюваний ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України .
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному проваджені може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
У відповідності до ч.4 ст.469 КПК України угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Частиною сьомою ст.. 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
В підготовчому судовому засіданні під час розгляду угоди про визнання винуватості в цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що він винуватим себе у вчиненні злочину , передбаченого ч.3 ст. 407 КК України не визнає, цей злочин він не вчиняв, а угоду про визнання винуватості від 04 вересня 2015 року він підписав під тиском з боку слідчого та прокурора , які погрожували його заарештувати. Крім того, при укладенні угоди фактично не був присутній адвокат. Проти затвердження угоди він заперечує, вважає, що прокурор повинен довести його вину.
Таким чином судом встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості від 04 вересня 2015 року з боку підозрюваного ОСОБА_4 не було добровільним.
Крім того, за змістом угоди про визнання винуватості від 04 вересня 2015 року сторони узгодили покарання , яке слід призначити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 407 КК України, у виді 2 років позбавлення волі з застосуванням ст.. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Разом з тим в угоді не зазначено який саме випробувальний термін слід призначити ОСОБА_4 , що суперечить вимогам ст.. 75 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Суд вважає , що угода про визнання винуватості в цьому кримінальному провадженні не може бути затверджена , оскільки її укладення з боку підозрюваного ОСОБА_4 не було добровільним , а умови угоди суперечать вимогам КК України.
За змістом п.1 ч.3 ст. 314 КПК України матеріали цієї справи підлягають поверненню прокурору для продовження розслідування в зв'язку з відмовою в затвердженні угоди про визнання винуватості , що є єдино можливою складовою такого рішення. Положення ч.7 ст. 474 КПК України , згідно якого у разі відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, судове провадження продовжується у загальному порядку, стосується лише угод, укладених на стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, у затверджені яких було відмовлено.
Керуючись ст.ст. 314, 369, 392, 468, 472, 474 КПК України, суд
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості , яка укладена 04 вересня 2015 року між прокурором військової прокуратури Белгород - Дністровського гарнізону Південного регіону України лейтенантом юстиції ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42014161020000052.
Кримінальне провадження №42014161020000052 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України, повернути прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1