Справа № 495/6279/15-к
30.09.2015 м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одесскої області у складі : головуючої одноособово судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шабо, Білгород - Дністровського району Одеської області, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого : 07.04.2014 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбуття основного покарання з випробуванням строком на 2 роки. 03.06.2015 року, вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за ст. ст. 125 ч.1, 125 ч.2, 70, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі.
04.08.2015року ухвалою апеляційного суду Одеської області вирок змінено та призначено покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн., який виконувати самостійно.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
В проміжок часу з початку лютого по 18.03.2015, більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, підійшов до приміщення гаражу, розташованого по АДРЕСА_3 .
Знаходячись біля приміщення гаражу ОСОБА_4 відігнув лист металу з лівої сторони гаражу, та через утворений отвір, незаконно проник в приміщення, звідки таємно скоїв викрадення майна, яке належить ОСОБА_5 , а саме:
-човновий двигун марки «Ветерок» вартістю 3500 гривень;
-човниковий двигун марки « Вихрь», вартістю 800 гривень;
-3 пристосування для відлову риби «Вентерь» вартістю 300 гривень за одну, загальною вартістю - 900 гривень;
-пара рибальських чобіт вартістю 100 гривень;
-одна риболовецька сітка, розміром ячєї 55 мм, довжиною 50 метрів вартістю 200 гривень;
-дві риболовецькі сітки, розміром ячєї 45 мм, довжиною 50 метрів вартістю 200 гривень за одну, загальною вартістю - 400 гривень;
-три риболовецькі сітки, розміром ячєї 40 мм, довжиною 50 метрів вартістю 200 гривень за одну, загальною вартістю - 600 гривень;
-дев'ять риболовецьких сіток, розміром ячєї 50 мм, довжиною 50 метрів вартістю 200 гривень, за одну, загальною вартістю - 1800 гривень, яке належить ОСОБА_5 , чим заподіяв матеріальний збиток потерпілому на загальну суму 9100 гривень.
З викраденим майном ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши майно на свою користь.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні винним визнав себе у повному обсязі, та цілком підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, пояснив суду, що з початку лютого по 18.03.2015 року, підійшов до приміщення гаражу, розташованого в АДРЕСА_3 відігнув лист металу з лівої сторони гаражу, та через утворений отвір, проник в приміщення, звідки викрав майно, а саме: 2 човнові двигуни, 3 пристосування для відлову риби, пара рибальських чобіт, 15 риболовецьких сіток, яке належить ОСОБА_5 . Просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень та просить розглянути справу відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються. За згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також роз'яснено їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_4 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особистість.
Обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, дослідженням доказів, які характеризують його особистість. Йому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.
При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України та роз'яснень, які містяться у п. п. 21, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" за правилами, передбаченими в частинах першій-третій ст. 70 КК України, визначається покарання в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КПК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує : суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, посередню характеристику, що скоїв кримінальне правопорушення, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкриття кримінального правопорушення, пом'якшуючи та обтяжуючи обставини, думку потерпілого, суд вважає за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 вважає достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.70ч.4 КК України.
Суд вважає обгрунтованим цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 на суму 8000 грн. матеріальної шкоди, який визнаний обвинуваченим ОСОБА_4 , та підлягає задоволенню, оскільки повністю знайшов своє підтвердження в ході судового слідства та доводиться зібраними в справі доказами.
Згідно зі ст. 100 речові докази, повернуті потерпілому ОСОБА_5 , залишити йому.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного по даному вироку, більш суворим, яке призначено вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.06.2015року, який змінений ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.08.2015року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді - 4 років 3 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн., який виконувати самостійно.
Початок строку відбуття призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 по данному вироку обчислювати з 30 вересня 2015 року.
Зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього увязнення обвинуваченого з 06.02.2014 року по 07.04.2014 року та зараховуати покарання, відбуте повністю за попереднім вироком від 03.06.2015 року з 19.05.2015 року по 29.09.2015року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 8000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.
Матеріали характерезуючі особистість засудженого ОСОБА_4 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням з обвинувальним актом № 495/6279/15-к.
Речові докази у справі, повернуті потерпілому, залишити йому.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області, а засудженому ОСОБА_4 який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч.2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Суддя :