30.09.2015
Справа № 337/7623/ 14-ц
Провадження № 2/337/136/2015
30 вересня 2015 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
при секретарі Жевакіній Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції, Центр ДАЇ з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м.Запоріжжя УДАІ УМВС України в Запорізькій області про припинення права спільної сумісної власності на квартиру та автомобіль, визнання права власності і стягнення грошової компенсації, судових витрат; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності на квартиру та автомобіль, визнання за нею права власності на квартиру, за відповідачем на автомобіль, стягнення з неї грошової компенсації у рахунок вартості ? частини квартири на користь відповідача, стягнення судових витрат.
У позові вказала, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у шлюбі з 14.01.1995 року. Шлюбні відносини між ними припинено з січня 2010 року і рішенням Хортицького районного шлюбу від 21.07.2010 року шлюб було розірвано.
У період шлюбу, вони придбали квартиру АДРЕСА_1, автомобіль. Оскільки частки дружини і чоловіка у спільному майні є рівними, відповідач має на праві власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, визнання за нею права власності на усю квартиру АДРЕСА_3 не завдасть йому істотної шкоди. Вказана квартира була придбана ними за кредитним договором 01.06.2007 року, на підставі якого вона отримала у кредит 50 800 доларів США. У погашення боргу за кредитним договором вона сплатила грошові кошти, отримані нею від продажу квартири АДРЕСА_4, що належала їй на підставі договору дарування. Крім того, вона після припинення шлюбних відносин з відповідачем повністю погасила кредит за квартиру. Отримані грошові кошти після продажу квартири по вул.. Задніпровській у м.Запоріжжі, вона за договором позики позичила своєму братові ОСОБА_4, а коли той віддавав борг, суми витрачала на погашення кредитних зобов'язань по мірі повернення боргу. Оскільки спірну квартиру вони придбали за грошові кошти, які належали їй особисто, то частка у цьому майні є особистою її власністю. Також ними було придбано в кредит автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 руку випуску, кредит за який повністю погашено. Просила суд припинити право спільної сумісної власності подружжя на квартиру та автомобіль; визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 125 202 грн. 97 коп.
04.08.2015 року позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила суд: поділити майно, що належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, припинити право спільної сумісної власності на квартиру та автомобіль; визнати за нею та відповідачем право власності на 1/2 частину квартири за кожним; визнати право власності за відповідачем на весь автомобіль; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину вартості автомобіля; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири, визнавши за нею право власності на цю 1/2 частину квартири; стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію- ? частину сплачених кредитних коштів у період шлюбу у сумі 310 681 грн. 17 коп., ? частину сплачених кредитних коштів після припинення шлюбних відносин, стягнути судові витрати.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. У позові вказав, що він з ОСОБА_1 перебував у шлюбі з 14.01.1995 року по 21.12.2010 року. У період шлюбу ними придбано майно: квартира АДРЕСА_1; на ремонт квартири витрачено 115 000 грн.; придбано автомобіль та інше майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності і частки у цьому майні є рівними. Просив суд поділити майно подружжя; виділити йому у власність 1/2 частину квартири; 1/2 частину вартості ремонту у квартирі; автомобіль та 1/2 частину придбаного майна.
Ухвалою суду від 30.03.2015 року позови було об'єднано в одне провадження.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свій позов та просить його задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_2 визнаала частково. Суду пояснила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 У період шлюбу вони придбали квартиру. До цього у неї була квартира, яку вона продала, отримані грошові кошти вона за договором позики позичила братові- Опалатенко К., а коли той віддавав грошові кошти частками, з них сплачувала кредит за квартиру. Ремонт у квартирі було проведено у 2007 році, до січня 2010 року вони у квартирі проживали разом, тому жодних підстав для стягнення з неї вартості 1/2 частини ремонту не має. Вважає, що саме за нею повинно бути визнано право власності на усю квартиру. Крім того, у ОСОБА_2 на праві власності є 1/ 3 частина квартири. Після припинення шлюбних відносин вона особисто сплатила залишок кредиту і просить стягнути з відповідача грошові кошти у частині сплачених сум за кредитним договором як під час шлюбу так і під час припинення шлюбних відносин по ? частині. Позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ квартири не визнає, бо вважає, що саме за нею повинно бути визнано право власності на усю квартиру. Автомобіль вони також придбали у кредит у період шлюбу, який зареєстровано на відповідача. Вона не заперечує проти визнання за відповідачем право власності на весь автомобіль і стягнення з нього на її користь грошової компенсації за 1/2 частину вартості автомобіля. Проти поділу іншого майна заперечує, готова усе перелічене ОСОБА_2 майно віддати йому. З переліченого ОСОБА_2 майна, телевізор «Соні», пилосос та праску, які були придбані у період шлюбу, більше ніж за 10 років до його розірвання, вона викинула через їх поломку, ще у період шлюбу, після розірвання якого вже для себе придбала нові речі. Жодних документів на це майно не збереглося.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 підтримала її позовні вимоги, з позовними вимогами ОСОБА_2 згодна частково.
ОСОБА_2 позовом ОСОБА_1 згодний частково, свій позов підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що з ОСОБА_1 вони проживали разом до 15.07.2010 року. У період шлюбу вони придбали квартиру, автомобіль та інше майно. Просить поділити майно, визнавши за ним право власності на 1/2 частину квартири, повністю на автомобіль із стягненням з нього грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля на користь ОСОБА_1 Він категорично не згодний на визнання права власності на усю квартиру за ОСОБА_1, оскільки квартира придбана ними у період шлюбу. У квартирі вони зробили ремонт зразу після її придбання, на що витратили приблизно 115 000 грн., але доказів у цій частині не має. Вартість іншого майна визначена ним за ринковими цінами, бо він не має жодних документів, які б цю вартість підтвердили. Крім того, він не може підтвердити наявність на період припинення шлюбних відносин телевізора «Соні», пилососа та праски, оскільки не має ніяких документів на це майно. Просить майно, яке придбано у період шлюбу, поділити між ним та відповідачкою.
Представник ОСОБА_2- ОСОБА_6 з позовом ОСОБА_1 згодний частково, позовні вимоги ОСОБА_2 просив задовольнити у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_3 та представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про слухання справи сповіщалися належним чином, причину неявки суду не повідомили, тому, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він є рідним братом ОСОБА_1 Перед придбанням своєї квартири у 2007 році, він брав за договором позики у сестри ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 35 000 доларів США, які вона мала після продажу своєї квартири, бо вважав, що йому кредит на придбання майна не дадуть. Написав розписку. Він отримав кредит собі і частково, у вересні 2007 року повернув сестрі позичені грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, потім кожного року у вересні місяці віддавав 5000 доларів США один раз у рахунок погашення позики. Повністю він розрахувався з сестрою два роки тому.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що їй зі слів ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_1 мала продати свою двокімнатну квартиру і вони за ці кошти куплять собі квартиру, більшу. Потім сказав, що ОСОБА_1 квартиру продала, але гроші позичила своєму брату. ОСОБА_1 свою квартиру придбали у кредит, який оплачували ОСОБА_1 та її мати, так казав ОСОБА_2 Автомобіль вони також придбали у кредит.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що ОСОБА_2 є її племінником. У період шлюбу ОСОБА_2 придбали собі квартиру у кредит, ремонт у квартирі ОСОБА_2 частково робив сам, частково когось наймали. Потім вони купили автомобіль, меблі.
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона є матір'ю ОСОБА_1 Квартиру АДРЕСА_5 вони подарували дочці ОСОБА_1, потім дочка цю квартиру продала і за кредитні кошти вони придбали трикімнатну квартиру по вул.. Воронезькій. Частину кредиту вони погасили у вересні 2007 року, після продажу двокімнатної квартири, а частину вона позичила братові. Коли ОСОБА_4 віддав дочці 20 000 доларів США, ОСОБА_1 погасила частково кредит, решту грошових коштів у сумі 15000 доларів США, син віддавав частками. Ремонт у придбаній квартирі виконано за її рахунок.
Вивчивши матеріали справ, заслухавши пояснення сторін, представників сторін, пояснення свідків, суд вважає, що обидва позови підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Правовий режим спільної власності визначається Главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.
Згідно зі ст.. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають ОСОБА_5 встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.. 212 ЦПК України,, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність і допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.01.1995 року ( а.с.8), який було розірвано рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 21.07.2010 року ( а.с.10). Як вказано у рішенні, подружні відносини між сторонами припинено з січня 2010 року, тому цей факт, відповідно до ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 270 246 грн.( а.с.11), на підставі договору купівлі- продажу від 01.06.2007 року, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 ( а.с.13,14).
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, придбане подружжям у період шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві загальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба та ін..) самостійного заробітку ( доходу).
Згідно ст.. 63 СК України, чоловік та дружина мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, яке належить їм на праві загальної сумісної власності.
Відповідно до ст.. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно набуте ними у період шлюбу, але на підставі договору дарування чи у порядку спадкування; майно набуте ними у період шлюбу, але на кошти, які належать йому, їй особисто.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснювала, що спірну трикімнатну квартиру вони придбали у кредит та її особисті кошти, які вона отримала від продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_6, яка була подарована їй батьками.
З договору дарування від 13.07.2005 року ( а.с. 25), вбачається, що ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 у рівних частках кожний, отримали за договором дарування вказану квартиру.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 12.09.2007 року ( а.с.26), ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3, законними представниками якого були батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_1., продали квартиру АДРЕСА_6 за 202 000 грн.
До продажу вказаної вище квартири, 01.06.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 270 246 грн. ( а.с.11) у кредит.
Як вбачається з кредитного договору, укладеного між ТОВ Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_1 01.06.20107 року, ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 50 800 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1.
Квартиру, отриману за договором дарування ОСОБА_1 продала 12.09.2007 року за 202 000 грн., тобто більше ніж через три місяці після придбання у кредит спірної квартири.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснювала, що вона позичила грошові кошти, отримані нею від продажу квартири по вул. Задніпровській у сумі 35 000 доларів США своєму братові ОСОБА_4, що підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_4 Крім того свідок пояснив, що приблизно у вересні 2007 року він повернув сестрі 20 000 доларів США, але жодного доказу у цій частині суду не надав. Крім того, як вбачається з довідки Банку «Фінанси та кредит» від 17.11.2014 року ( а.с.27), протягом вересня та жовтня місяця 2007 року ОСОБА_1 в установу банку не було внесено великої суми грошових коштів. 18 352 долара США були внесені ОСОБА_1 02.11.2007 року, але ОСОБА_1 у частині внесення такої суми грошових коштів пояснень суду не надала як і не надала жодних доказів, що саме ця сума була внесена нею за рахунок отриманих грошових коштів за договором позики, що повністю протиречить доводам ОСОБА_1 у частині того, що кредит частково вона погасила за рахунок отриманих від брата за договором позики грошових коштів, які належали особисто їй.
Доводи ОСОБА_1 про те,що вона за рахунок повернення братом грошових коштів сплатила частково кредит, не знайшли підтвердження у судовому засіданні. Доводи ОСОБА_1 про те, що вона отримуючи кошти у рахунок погашення зобов'язань брата за договором позики витрачала їх на погашення кредиту, протиречать поясненням ОСОБА_4 про те, що грошові кошти він сплачував лише раз на рік 5000 доларів США у вересні кожного року та довідці Банку «Фінанси та кредит», з якої вбачається, що грошові кошти у рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 сплачувалися щомісячно, а не раз на рік( а.с.27).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснював, що він сплатив останню частину грошових коштів за договором позики два роки тому. У матеріалах справи наявне рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.05.2014 року, яким з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 було стягнуто за договором позики 37860 грн. ( а.с.78), що повністю протиречить поясненням ОСОБА_4 у частині повернення суми грошових коштів за договором позики ОСОБА_1
З викладеного вище вбачається, що жодного доказу про те, що грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу квартири по вул.. Задніпровській у м.Запоріжжі були витрачені на погашення кредиту у вересня 2007 року, взятого для придбання спірної квартири, а тому квартиру придбано за її особисті кошти, суду не надано.
Оскільки спірна трикімнатна квартира придбана ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період шлюбу, що підтвердили сторони у судовому засіданні, суд вважає підлягаючими задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 у частині поділу майна, припинення права спільної сумісної власності на квартиру, визнання за нею та ОСОБА_2 права власності за кожним по ? частині вказаної квартири.
У зв'язку з вищевказаним, суд вважає підлягаючими задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 у частині поділу майна подружжя, визнання за ним та ОСОБА_1 права власності по ? частині спірної квартири.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_2 на ? частину квартиру та визнання за нею права власності на всю квартиру із стягненням з неї грошової компенсації у частині вартості ? частини квартири ОСОБА_2 задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не задасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Ухвалою суду від 18.05.2015 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу ( а.с.177), згідно висновку № 11 якої, складеного 22.06.2015 року вбачається, що виділити в натурі частки співвласників ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_7 із спільного майна, неможливо ( а.с. 208-212).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим ( частина друга ст.. 183 цього Кодексу), співвласник який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», при вирішенні спорів про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Якщо виділ частки в натурі неможливий, суд вправі, за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленим приміщенням ( квартирами, кімнатами) такого будинку.
При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація, розмір якою встановлюється за угодою сторін, а при відсутності такої угоди- судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.
Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, визначено, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 частини першої ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі ст.. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно- правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори власників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1-4 частини першої та частини другої ст.. 365 ЦК України, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
З позовними вимогами позивачка ОСОБА_1 до суду щодо виділу в натурі майна, не зверталася, не зверталася до суду і з позовними вимогами про визначення судом порядку користування квартирою.
Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном і неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
У позовній заяві позивачка просить припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири, визнати за нею право власності на цю частину квартири.
Як встановлено судом, частки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у праві власності на спірну квартиру є рівними, кожному належить по 1/2 частині.
Доводи позивачки у частині того, що з ОСОБА_2 неможливо проживати в одній квартирі через неприязні стосунки, не знайшли підтвердження у судовому засіданні, оскільки у судовому засіданні встановлено, що сторони в спірній квартирі сумісно не проживають, відповідач ОСОБА_2 проживає окремо.
Позивачка, відповідно до ст.. 10, 60 ЦПК України не довела суду, що спільне володіння і користування майном є неможливим.
Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Також, відповідно до ч.4 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами судочинства є неприпустимість позбавлення права власності.
Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 вказала, що з відповідачем ОСОБА_2 однією сім'єю вони не проживають, ОСОБА_2 проживає у своїх батьків у квартирі, де йому на праві власності належить 1/3 частина квартири.
Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло № 15698 від 26.07.2005 року, ОСОБА_2 на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_8, по 1/3 частині кожному вказаної квартири належало: ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ( а.с.102, 103), а з копії технічно паспорту на цю ж квартиру вбачається, що у теперішній час власником 2/3 частин квартири ( 1/3 та 1/3) за договором дарування від 12.09.2007 року є ОСОБА_3, власником 1/3 частини ОСОБА_2
Як пояснив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 він категорично заперечує проти позбавлення його права власності і виплати йому за належну йому частину квартири грошової компенсації, оскільки його проживання у спірній квартирі АДРЕСА_9 визначене необхідністю та наявністю роботи, а також тим, що його частка у спірній квартирі є ? частиною, а у квартирі батьків лише 1/3 частиною, а 2/3 частини належать його синові, який проживає разом з ОСОБА_1
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України»в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх тривалих зв'язків з конкретним місцем.
Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на національному рівні має бути гарантований правовий захист задля реального забезпечення прав і свобод, передбачених цією Конвенцією, коли держава має певні свободу розсуду щодо форм засобів захисту, але у всякому випадку, забезпечує їх ефективність як на практиці, так і за законом: можливість розглянути вимогу за суттю і надати захист в сенсі запобігання чи припинення.
Враховуючи вищевказане, ту обставину, що ст. 365 ЦК України визначає вичерпний перелік припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, жодна із обставин, визначених ст. 365 ЦК України, суду не доведена позивачкою ОСОБА_1, відповідно до ст.. 10,62 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 має достатньо тривалих зв'язків з місцем проживання: квартирою № 75 у будинку № 5 по вул. Воронезькій у м.Запоріжжі, втрата його житла є крайньою формою втручання у права на житло, відповідно до ст.. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідач ОСОБА_2 має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині припинення права власності ОСОБА_2 на ? частину вказаної квартири з виплатою йому вартості його частки квартири, задоволенню не підлягають.
Сплачені грошові кошти позивачкою ОСОБА_1 у рахунок вартості 1/2 частини квартири на рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, необхідно повернути позивачці ОСОБА_1
Як встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шлюбні стосунки припинили з січня 2010 року. Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 було повністю виплачено кредитні кошти, які були взяті на придбання спірної квартири, а оскільки судом право власності визнається по ? частині кожному з подружжя, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину сплачених кредитних коштів у сумі 141 049 грн., які були сплачені після припинення подружніх стосунків, задовольнивши позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 у частині стягнення грошових коштів, сплачених за кредитним зобов'язанням частково на вказану суму.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та одночасно ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 руку випуску, який було придбано у період шлюбу із стягненням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості ? частини вказаного автомобіля у сумі 37 105 грн., підлягають задоволенню, оскільки такі позовні вимоги заявили обидві сторони, їх визнали та проти їх задоволення не заперечують. Спору щодо вартості автомобіля сторони не мають. Також необхідно скасувати арешт на вказаний автомобіль.
Позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат: 3451 грн. 97 коп., 121 грн. 80 коп., 121 грн. 80 коп. судового збору; 500 грн. і 200 грн. сплачених за надання висновків про вартість спірного майна; 1800 грн. сплачених за проведення експертизи, підлягають частковому задоволенню на суму 6073 грн. 77 коп., відповідно до ст. 88 ЦПК України. У частині стягнення суми 121 грн. 80 коп. за подачу заяви про забезпечення позову необхідно відмовити, оскільки відповідно до ст. 79 ЦПК України, вказані витрати до судових витрат не відносяться.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 у частині поділу майна, придбаного подружжям у період шлюбу, підлягають частковому задоволенню. Суд вважає, що ОСОБА_1 у рахунок 1/2 частину майна, набутого у шлюбі необхідно виділити: кухонну стінку, вартістю 3500 грн., шафу-купе, вартістю 1000 грн., витяжку «Ардо», вартістю 355 грн., газову плиту «Арістон», вартістю 790 грн., духову шафу «Арістон», вартістю 1433 грн., холодильник «Самсунг», вартістю 2270 грн., тумбу під телевізор, вартістю 200 грн., на загальну суму 9248 грн.
ОСОБА_2 підлягає виділенню 1/2 частину майна, набутого у шлюбі: меблі у вітальню, вартістю 5888 грн., стінку у вітальню, вартістю 850 грн., двоспальне ліжко, вартістю 1000 грн., меблі в спальню ( дві тумбочки, комод), вартістю 600 грн., кухонний куточок ( стіл, стільці), вартістю 1000 грн. на суму 9338 грн.
Різниця вартості поділеного майна складає 90 грн., які необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
У позові ОСОБА_2 просить поділити також: телевізор «Соні», пилосос, праску, придбання яких та їх наявність на час припинення шлюбних відносин, довести суду не може, оскільки доказів у цій частині суду не надав, а тому позовні вимоги ОСОБА_12 у цій частині, задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги ОСОБА_2 у частині стягнення з ОСОБА_1 вартості ? частини ремонту, який було здійснено у спірній квартирі, задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом, що не спростовано сторонами, ремонт у квартирі було проведено у 2007 році, під час сумісного проживання подружжя, жодного доказу у частині понесення витрат на ремонт саме у такій сумі, ОСОБА_2 не надано, крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спільно проживали до січня 2010 року.
Відповідно до ст.ст. 84, 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати у сумі 2492 грн. 78 коп., 2436 грн. за надані послуги адвокатом.
В іншій частині позовні вимоги необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 60, 65, 69, 71 СК України, ст.ст. 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поділити майно, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 руку випуску подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_13 ( ІПН НОМЕР_2) право власності на автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 руку випуску, державний реєстраційним номерний знак НОМЕР_3.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, а саме вартість 1/2 частини автомобіля CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 руку випуску у сумі 37 105 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, а саме- 1/2 частину грошових коштів кредитних зобов'язань перед ТОВ ФБ «Фінанси та кредит», сплачених нею після припинення шлюбних відносин у сумі 141 049 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: сплачений судовий збір у сумі 3451 грн. 97 коп., 500 грн. та 200 грн. сплачених за висновки вартості майна, 1800 грн. витрати за проведення експертизи, 121 грн. 80 коп. витрат, пов'язаних із залученням свідків, а всього 6073грн. 77 коп.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1, залишити без задоволення.
Скасувати арешт з автомобіля CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 руку випуску, державний реєстраційним номерний знак НОМЕР_3, який зареєстрований за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, накладений ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.12.2014 року.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поділити майно, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_13 ( ІПН НОМЕР_2) право власності на автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 руку випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3.
Виділити ОСОБА_1 1/2 частину майна, набутого у шлюбі: кухонну стінку, вартістю 3500 грн., шафу-купе, вартістю 1000 грн., витяжку «Ардо», вартістю 355 грн., газову плиту «Арістон», вартістю 790 грн., духову шафу «Арістон», вартістю 1433 грн., холодильник «Самсунг», вартістю 2270 грн., тумбу під телевізор, вартістю 200 грн., на загальну суму 9248 грн.
Виділити ОСОБА_2 1/2 частину майна, набутого у шлюбі: меблі у вітальню, вартістю 5888 грн., стінку у вітальню, вартістю 850 грн., двоспальне ліжко, вартістю 1000 грн., меблі в спальню ( дві тумбочки, комод), вартістю 600 грн., кухонний куточок ( стіл, стільці), вартістю 1000 грн. на суму 9338 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у частині різниці вартості поділеного майна у сумі 90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 2492 грн. 78 коп., 2436 грн. за надані послуги адвокатом.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області повернути ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 173 610 грн. ( сто сімдесят три тисячі шістсот десять грн.), внесені ОСОБА_1 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області 08 вересня 2015 року - квитанція № НОМЕР_4.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.
Суддя: Г.Є. Гнатик