27.07.2006 Справа № 16/220
За позовом
закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ в особі філії «Закарпатське регіональне управління», м. Ужгород
до відповідача
селянського фермерського господарства «Люкс», с. Червеньово, Мукачівський район
про
стягнення заборгованості у сумі 290835,70 грн.
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
Від позивача
Олексик В.В. -старший юрисконсульт (дов. від 01.09.05 №3879-П_П)
Від відповідача
Маркусь М.І. (дов.30.06.06)
СУТЬ СПОРУ: закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ в особі філії «Закарпатське регіональне управління», м. Ужгород (далі -позивач) у зв'язку з неналежним виконанням селянським фермерським господарством «Люкс», с. Червеньово, Мукачівський район (далі -відповідач) своїх зобов'язань за договором про надання банківської гарантії №GAR-009/МК/ від 06.05.05 (далі - договір гарантії) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з останнього заборгованості у сумі 290835,70 грн., у т.ч. 269497,11 грн. основного боргу, 21199,24 грн. відсотків та 139,35 грн. пені.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задоволити його в повному обсязі, мотивуючи тим, що позовні вимоги обумовлені неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором гарантії щодо сплати заборгованості за вказаним договором.
Представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в частині 196733,15 грн., з мотивів порушення банком договору гарантії при виплаті сум на користь кредитора (ТзОВ «Оптимус»), а як наслідок відсутності у позивача права на вимогу (регрес) до відповідача в межах сум, які були сплачені позивачем на користь кредитора та не відповідають умовам гарантії. Відповідач подав суду контррозрахунок заборгованості за договором гарантії. Водночас частково визнає вимоги та вважає, що розмір його заборгованості перед позивачем по договору гарантії, в межах заявлених вимог, складає 94102,55 грн.
У судових засіданнях 14.07.06, 18.07.06, 20.07.06 та 24.07.06, для вивчення додаткових пояснень та обґрунтувань поданих сторонами та надання сторонам можливості подати нові докази, а також ознайомитися з матеріалами справи, оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:
06.05.05 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та СФГ «Люкс» було укладено договір гарантії, згідно якого банк надав гарантію повернення авансового платежу за п.п.5.5, 7.2, 7.3 Договору поставки №14ФК/05 від 22.04.05р. (далі -договір поставки), укладеного між СФГ «Люкс» та ТзОВ «Оптимус» на загальну суму 449997,11 грн.
Згідно довідки Мукачівського відділення ЗАТ КБ «Приватбанк» за №1-024 від 17.01.06 СФГ «Люкс» 09.06.05 отримало на розрахунковий рахунок від ТзОВ «Оптимус» на умовах переоплати по договору поставки кошти в сумі 346151,62 грн.
ТзОВ «Оптимус» звернулось до ЗАТ КБ «Приватбанк» з вимогою за №90 від 14.11.05 щодо сплати банком суми по гарантії у зв'язку з невиконанням СФГ «Люкс» своїх зобов'язань за договором поставки.
Як вбачається з матеріалів справи ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулось до СФГ «Люкс» з листом за №08.3.1.0/1-152, який 28.11.05 було відправлено поштовим зв'язком, в якому позивач повідомляв відповідача про надходження вимоги ТзОВ «Оптимус» про виплату коштів по гарантійному зобов'язанню №GAR -009/МК/ на суму 415456,44 грн. До вказаного листа ЗАТ КБ «Приватбанк» не було додано копії вимоги ТзОВ «Оптимус» за №90 від 14.11.05 та доданих до неї документів. При цьому банком було порушено положення п.2.3.3 договору гарантії, згідно яких банк зобов'язувався після одержання вимоги ТзОВ «Оптимус», не пізніше наступного робочого дня повідомити про це СФГ «Люкс» і передати йому копії вимоги разом з доданими документами. Аналогічний обов'язок гаранта щодо повідомлення божника за договором гарантії визначено також ч.2 ст.564 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
02.12.05 позивачем на користь ТзОВ «Оптимус» було сплачено по гарантійному зобов'язанню суму 385122,63 грн., з яких: 275761,9 грн. - сума попередньої оплати; 103845,49 грн. -сума штрафу за невиконання відповідачем умов договору поставки; 5515,24 грн. - сума пені. Вказані обставини підтверджується меморіальним ордером №1 від 02.12.05.
При цьому, судом приймається до уваги, що лист позивача за №08.3.1.0/1-152, який був відправлений на адресу відповідача 28.11.05 з врахуванням строків на поштовий обіг, відповідачем було отримано після 02.12.05, тобто після фактичної сплати позивачем коштів по гарантійному зобов'язанню згідно вимоги кредитора №90 від 14.11.05 чим позбавив себе можливості виконати вимоги п.п.2.1.8, 2.3.3. договору гарантії.
Виплата 02.12.05 банком коштів по гарантійному зобов'язанню на підставі вимоги ТзОВ «Оптимус» за №90 від 14.11.05 була проведена без врахування проведених відповідачем поставок продукції на користь ТзОВ «Оптимус» згідно договору поставки. Матеріалами справи підтверджується та не спростовано позивачем, що СФГ «Люкс» 21.11.05 листом повідомило позивача, в особі Філії «Закарпатське територіальне управління» про стан виконання своїх зобов'язань за договором поставки, зокрема про поставку на користь ТзОВ «Оптимус» продукції на суму 185790,00 грн., яка в частині на суму 70390 грн. була поставлена 02.11.05, а в частині на суму 115399,54 грн. -14.11.05. Факт поставки вказаної продукції СФГ «Люкс» та прийняття її ТзОВ «Оптимус» підтверджується видатковими накладними №2 від 02.11.05 та №3 від 14.11.05, виданими на підставі договору поставки та довіреностей серії ЯЛГ №415805 від 02.11.05 та ЯЛГ №415817 від 14.11.05, виданих ТзОВ «Оптимус», копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Позивач, перераховуючи 02.12.05 по гарантійному зобов'язанню на користь ТзОВ «Оптимус» суму попередньої оплати у розмірі 275761,9 грн., не прийняв до уваги розмір фактично поставленої відповідачем продукції на момент виплати коштів по вимозі №90 від 14.11.05, хоча і був повідомлений про зазначені обставини завчасно.
Абзацом 6 п.1 Додаткової угоди №1 до договору гарантії передбачав автоматичне зменшення виданої позивачем гарантії відповідно до здійснених продавцем поставок товару по контракту. З огляду на вказані положення договору гарантії, яким врегульовуються спірні відносини між сторонами, у банку були відсутні підстави для сплати по гарантії на користь ТзОВ «Оптимус» попередньої оплати в розмірі 275761,9 грн. Враховуючи, що загальна вартість поставленої відповідачем продукції по договору поставки складає 185789,3 грн., то позивач повинен був сплатити на користь ТзОВ «Оптимус» суму попередньої оплати в розмірі 160362,4 грн.
На позивача, як на гаранта, в силу положень ч.2 ст.654 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) покладався обов'язок розглянути та встановити відповідність вимоги поданої ТзОВ «Оптимус» та доданих до неї документів умовам гарантії. Даний обов'язок гарант виконав неналежно.
З огляду на вищезазначене, сума коштів сплачених позивачем 02.12.05 за договором гарантії, на підставі вимоги ТзОВ «Оптимус» за №90 від 14.11.05 в частині 115399,54 грн., не відповідає умовам гарантії.
Відповідно до ч.2 ст.569 ЦК України гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника, у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Крім того, на підставі вимоги ТзОВ «Оптимус» за №116 від 30.12.05 позивачем 13.01.06 було сплачено по гарантійному зобов'язанню на користь першого суму коштів в розмірі 64874,48 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1 від 13.01.06.
Вказаній сплаті передувало звернення позивача до СФГ «Люкс» з листом за №Т08.0.0.0/1-1 від 04.01.06, в якому останнє повідомлялося про вимогу ТзОВ «Оптимус» за №116 від 30.12.05 При цьому позивачем не було дотримано покладеного на нього згідно умов договору гарантії та ст.564 ЦК України обов'язку щодо надіслання копії вимоги кредитора та доданих до неї документів відповідачу. Копія такої вимоги, як вбачається з матеріалів справи, надсилалась на адресу відповідача після фактичної сплати позивачем вказаної суми коштів разом з листом за №20.1.3.2/6-13 від 13.01.06.
І в цьому випадку, на позивача, як гаранта по спірних правовідносинах, в силу норми ч.2 ст.564 ЦК України покладався обов'язок розглянути вимогу ТзОВ «Оптимус» та встановити її відповідність умовам гарантії. Вказаний обов'язок позивачем виконано не було, що підтверджується наступним.
Згідно п.7.2 договору поставки передбачалось, що у разі прострочки поставки товару СФГ «Люкс» зобов'язувався виплатити ТзОВ «Оптимум» пеню в розмірі 1% від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочки виконання зобов'язань до моменту поставки товару в повному обсязі або відшкодування прямих збитків ТзОВ «Оптимус».
Як вбачається з вимоги ТзОВ «Оптимус» за №116 від 30.12.05 ним була нарахована пеня згідно п.7.2 договору поставки, за прострочення поставки товару строком за 30 днів в розмірі 77213,33 грн. (з 02.11.05 по 02.12.05). У зв'язку із тим, що за два дні (з 02.11.05 по 03.11.05) пеня гарантом вже сплачена, кредитор вимагав сплатити пеню за 28 днів прострочки у сумі 64874,48 грн.
Суд приймає до уваги, що ТОВ «Оптимус» при поданні вимоги №116 від 30.12.05. не було дотримано встановленого порядку звернення до позивача, як гаранта, по Гарантійному зобов'язанню №GAR -009/МК/ та не було подано всіх необхідних документів. З вказаної вимоги кредитора за №116 від 30.12.06 вбачається, що ним не було подано оригінал гарантії, що підтверджується матеріалами справи, зокрема змістом самої вимоги за №116 від 30.12.05.
Згідно абз.9 Гарантійного зобов'язання №GAR-009-МК передбачалось, що кредитор у разі настання умов визначених гарантією при зверненні з вимогою до позивача, як гаранта, повинен подати банку оригінал гарантійного зобов'язання. У тому ж абзаці Гарантійного зобов'язання №GAR-009-МК передбачалось, що у випадку ненадання ТОВ «Оптимус» оригіналу гарантії, банк звільняється від будь-яких зобов'язань за гарантією.
При цьому, позивач не взяв до уваги той факт, що оригінал гарантії кредитором при поданні вимоги за №116 від 30.12.05 наданий не був, а як наслідок не становив відповідність вказаної вимоги умовам гарантії.
Позивачем також не було прийнято до уваги звернення відповідача з листом-претензією за №144 від 10.01.06 щодо сплати позивачем коштів по вимозі ТОВ «Оптимус» за №90 від 14.11.05.
Враховуючи, вищезазначене суд приходить до висновку, що сплачені 13.01.06 позивачем на користь ТзОВ «Оптимус» кошти в розмірі 64874,48 грн. не відповідають умовам гарантії, а як наслідок вказана сума не підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу в силу положень ч.2 ст.569 ЦК України.
Крім того, при сплаті гарантом вказаної суми поза увагою залишену ту обставину, що ТзОВ «Оптимус» вже вдруге, враховуючи вимогу від 14.11.05 за №90 щодо сплати банком суми по гарантії у зв'язку з невиконанням СФГ «Люкс» своїх зобов'язань за договором поставки, зверталося до ЗАТ КБ «Приватбанк» про виконання гарантійних зобов'язань. Договором поставки передбачено (п.5.5.), що у випадку прострочки поставки продавець повертає суму попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, а крім того сплачує неустойку передбачену цим договором. Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. 03.11.05 ТзОВ «Оптимус» звернулося до відповідача з листом-вимогою де з посиланням на п.5.5. договору поставки, просить повернути 275761,9 грн. суми попередньої оплати, на яку не був поставлений товар. На підставі вимоги направленої гаранту від 14.11.05 за №90 ТзОВ «Оптимус» вимагало повернення попередньої оплати, але як вбачається із вимоги від 30.12.05 №116 продовжувало нараховувати пеню, за прострочення поставки товару, при тому, що такий обов'язок припинений у зв'язку із виникненням іншого обов'язку, що витікає із вимоги повернути попередню оплату.
З огляду на наведене, не підлягають до стягнення з відповідача в порядку регресу сплачена позивачем на користь ТзОВ «Оптимус» сума коштів, які не відповідають умовам гарантії в розмірі 115399,54 грн. сплачених 02.12.05 та 64847,48 грн. сплачених 13.01.06. Розмір основного боргу станом на 02.12.05 складає 269 722,63 грн. = (385 122,63 грн. сплачені банком по гарантії -115399,54 грн. - частина сплачених не у відповідності до гарантії).
04.01.06 відповідачем частково було проведено розрахунок по договору гарантії шляхом перерахування коштів згідно платіжного доручення №21 від 04.01.06 у розмірі 180500 грн. в рахунок погашення основного боргу та 8008,44 грн. в рахунок сплати відсотків по банківській гарантії, згідно платіжного доручення №20 від 04.01.06. Копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи.
У зв'язку із сплатою відповідачем 180 500 грн. розмір боргу складає 89222,63 грн. (269722,63 грн. -180 500 грн.).
При цьому, враховуючи зміну основного боргу по договору гарантії, які також обумовлені частковим погашення заборгованості відповідачем 04.01.06 (сплата відсотків за період з 02.12.05 по 04.01.06 на суму 5608,75 грн.), перерахуванню підлягають і відсотки нараховані банком, які відповідно зменшуються до суми 4740,57 грн., відповідно до поданого розрахунку, який позивачем не заперечено
Отже, враховуючи вищенаведене та поданий відповідачем контррозрахунок, сума заборгованості по договору гарантії, в межах заявлених вимог, становить 94102,55 грн., з яких 89222,63 грн., сума заборгованості по основному боргу, 4740,57 грн. по відсоткам, сума заборгованості по пені -139,35 грн.
Вказана сума заборгованості доведена позивачем відповідно з вимогами ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 ГПК України. Тому, позов підлягає задоволенню частково.
Клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи - ТзОВ «Оптимус» суд відхилив з огляду на відсутність належного обґрунтування та відповідних доказів.
Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 941,02 грн. державного мита та 38,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з селянського фермерського господарства «Люкс», (Мукачівський район, с. Червеньово, буд.294, код ЄДРПОУ 32880757) на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровська в особі філії «Закарпатське регіональне управління», (м. Ужгород, пр. Свободи, 14, код ЄДРПОУ 22104007)
- суму 94102,55 грн., у т.ч. 89222,63 грн. основного боргу, 4740,57 грн. відсотків, та 139,35 грн. пені;
- суму 941,02 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та суму 38,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Васьковський