04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" вересня 2015 р. Справа№ 910/13860/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Зеленіна В.О.
Шевченка Е.О.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача -Куценко О.О.,
від відповідача -Яковенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання «Півленно-Західна залізниця» №НЮ-17-86/15 від 27.08.2015
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015
у справі №910/13860/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тестиль-Контакт»
до Державного територіально-галузевого обєднання «Півленно-Західна залізниця»
про стягнення 302927грн.93коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2015р. (суддя Головіна К.І.), частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Текстиль-Контакт» та стягнуто з ДТГО «Півленно-Західна залізниця», враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, 278 812 грн. 80 коп. заборгованості за договором поставки товару (штани утеплені) №ПЗ/ИХ-141961/НЮ від 22.09.2014, 16825грн. 53 коп. пені, 2 669 грн. 49 коп. інфляційних втрат та 1655 грн. 01 грн. 3% річних. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки факт поставки товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Судом частково відмовлено в стягненні з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, в зв'язку з їх невірним розрахунком, та стягнуто вказані штрафні санкції за уточненим розрахунком суду.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник зазначає, що заборгованість виникла у зв'язку із ненаданням позивачем рахунків-фактури для здійснення оплати поставленого товару.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що рахунок-фактура не є первинним документом та не підтверджує факт поставки. Також, позивач стверджує, що надавав відповідачу рахунки-фактури разом з товаросупровідними документами. Зазначає, що без наявності рахунку-фактури відповідач не зміг би отримати товар, оскільки не зміг би звірити кількість і асортимент товару. При цьому факт отримання товару відповідач не спростовує, отже цим підтверджує і отримання рахунків-фактур.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Судом встановлено, що 22.09.2014 р. між ТОВ "Текстиль-Контакт" (постачальник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (покупець) був укладений договір поставки №П3/ИХ-141961/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 р. поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар. Найменування товару: штани утеплені (2014 року випуску).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.4 договору покупець сплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1. Сума договору становить 278 812,92 грн.
Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна (п.п. 4.2, 4.3 договору).
Відповідно до п. 12.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р.
На підставі специфікації № 1 до вказаного договору позивач поставив ДТГО "Південно-Західна залізниця" товар (штани утеплені) на загальну суму 278 812,92 грн., що підтверджується видатковими накладними № 22411 від 23.10.2014 р., № 22641 від 27.10.2014 р., № 23047 від 30.10.2014 р., № 23664 від 06.11.2014 р., № 24588 від 18.11.2014р., № 25280 від 26.11.2014 р., № 26362 від 09.12.2014 р., № 26887 від 15.12.2014 р., №27677 від 24.12.2014 р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Проте, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару за вказаним договором не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача, враховуючи вимоги заяви про збільшення позовних вимог, заборгованості у сумі 302 927,93 грн., яка складається з: основної заборгованості у сумі 278812,92 грн., пені у сумі 16 825,53 грн., інфляційної складової боргу у сумі 5606,93 грн. та 3 % річних у сумі 1 682,55 грн.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Наявність заборгованості у відповідача у сумі 278 812,92 грн., підтверджується вищевказанми видатковими накладними. При цьому матеріали справи містять, також, і рахунки-фактури, які як стверджує позивач були надані відповідачу разом з видатковими накладними.
Зеперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про те, що заборгованість виникла у зв'язку із ненаданням позивачем рахунків-фактури для здійснення оплати поставленого товару.
Проте, такі заперечення не можуть бути підставою для неоплати отриманого товару, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар (див. Постанова, Верховний Суд|Судова палата у господарських справах Верховного Суду, від 29.09.2009, № 37/405|3-3902к09).
За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтовість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 278 812 грн. 80 коп.
Вірним є й висновок суду про стягнення з відповідача 16 825,53 грн. пені за період з 15.04.2015 р. по 29.07.2015 р., тобто у заявленому позивачем розмірі, на підставі п 7.2 договору, а також інфляційних втрат в сумі 2 669,49 грн. та 3 % річних у сумі 1655,01 грн. за період з 15.04.2015 р. по 29.07.2015 р., за уточненим розрахунком суду, відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2015 у справі №910/13860/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання «Півленно-Західна залізниця» - без задоволення.
2. Справу № 910/13860/15 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя О.Ф. Синиця
Судді В.О. Зеленін
Е.О. Шевченко