04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" вересня 2015 р. Справа№ 910/11556/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко О.В.
За участі представників:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Криворог І.О. - представник
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Бойко Ю.А. - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі № 910/11556/15 (суддя - Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»
до Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід»
про стягнення 2 850 790,79 грн.
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»
про тлумачення договору
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі № 910/11556/15 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг» до Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» про стягнення основного боргу в розмірі 2 489 039,85 грн., пені в сумі 344 524,71 грн. та 3% річних в розмірі 17 226,23 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг» основний борг в розмірі 2 489 039,85 грн., пеню в сумі 344 524,71 грн., 3% річних в розмірі 17 226,23 грн. та судовий збір в сумі 57 015,82 грн.
Задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг» про тлумачення змісту п.п.1.2.2. «d», п.9.1, п.п.12.1.2 Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012 фінансового лізингу.
Розтлумачено п.п.1.2.2. «d» Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012р. наступним чином: строк лізингу закінчується в день, визначений саме в повідомленні про відмову від договору за ініціативи лізингодавця або лізингоодержувача у випадках, передбачених цим договором та/або законодавством. При цьому, одностороння відмова від договору може мати місце у випадку, передбаченому договором або законом як наслідок допущення стороною порушення договірного зобов'язання, а не з будь-якої підстави, односторонньо визначеної однією із сторін, не пов'язаної з порушенням певного обов'язку.
Розтлумачено п.9.1 Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012р. наступним чином: у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмету лізингу лізингодавцю з будь-якої іншої причини, що за умовами договору та приписами закону має наслідком наявність підстав для такого повернення та обумовлює вчинення такої дії, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці, зазначеному лізингодавцем в межах України, протягом п'яти робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця.
Розтлумачено п.п.12.1.2 Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012р. наступним чином: у випадку фактичного повернення чи вилучення предмету лізингу в натурі, не передбачається повернення лізингодавцем будь-яких платежів, належно сплачених лізингоодержувачем, або скасування платежів, що мають бути сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту повернення/вилучення в межах виконання цього договору. Поняття «повернення» слід розуміти як фактичну передачу та прийняття лізингодавцем предмету лізингу в натурі, а не ініціювання та пропозицією до такого повернення.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ПАТ «Київська виробнича компанія «Рапід» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі № 910/11556/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ТОВ «Унікредит Лізинг» відмовити в повному обсязі, а також зміни рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі № 910/11556/15 за зустрічним позовом ПАТ «КВК «РАПІД» про тлумачення договору.
Представник позивача за первісним позовом 22.09.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Іоннікової І.А. та Тищенко О.В., які входять до постійного складу судової колегії, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
30.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг» (лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством «Київська виробнича компанія «Рапід» (лізингоодержувач) було укладено договір №4229L12/00-LD фінансового лізингу (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених правочином, а лізингодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, інші комісії та виконувати інші обов'язки, передбачені договором та чинним законодавством.
У відповідності до преамбули до договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012р. предметом лізингу є не споживана річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Предмет лізингу обирається лізингоодержувачем та набувається у власність лізингодавцем у продавця, обраного лізингоодержувачем, з подальшою передачею лізингоодержувачу у користування.
Визначення предмету лізингу, його технічних характеристик (специфікацій), вартості предмету лізингу, графіку лізингових платежів, дати та місця поставки, а також інших умов лізингу, які мають безпосереднє відношення до договору, визначаються у додатках до договору. У випадку, коли у лізинг передається декілька предметів лізингу, сторони складають відповідну кількість додатків до нього, які є в рівній мірі невід'ємною частиною договору (п.1.1.1 Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012р.).
У додатках №4229L12/01 від 30.10.2012р., №4229L12/02 від 30.10.2012р. та №4229L12/03 від 30.10.2012р. до Договору сторонами погоджено, що предметами лізингу є тягачі (у кількості трьох одиниць) IVECO Stralis AT 440S45 T/P-RR, 10308 куб.см, вартість яких на день складання додатку становила 79 800 євро, що було еквівалентно 845 082 грн. за одиницю.
У додатку №4229L12/01 від 04.03.2013 сторонами погоджено, що предметом лізингу за вказаним додатком є тягач IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40C257942, номер двигуна 179948.
За умовами додатку №4229L12/02 від 04.03.2013 предметом лізингу за Договором №4229L12/00-LD від 30.10.2012р. також є тягач IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40С258024, номер двигуна 180061.
Додатком №4229L12/03 від 04.03.2013р. контрагентами також погоджено, що в межах дії спірного Договору у лізинг відповідачу також передається тягач IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40С258555, номер двигуна 179875.
Відповідно до п. 15.1 Договору, він вступає в дію з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.
Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватись ним відповідно до його призначення та умов договору.
За умовами п.2.3 Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012р. передача лізингоодержувачу предмету лізингу та документів до нього оформляється підписанням сторонами акту приймання-передачі впродовж трьох робочих днів, починаючи з дати відповідного повідомлення лізингоодержувача продавцем та/або лізингодавцем. При цьому, сторонами погоджено, що у випадку одночасної передачі декількох предметів лізингу, достатнім доказом такої передачі буде підписання одного чи декількох актів приймання-передачі предметів лізингу, за умови, що такий документ відображатиме передачу всіх предметів.
04.03.2013 на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг тягачі IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40C257942, номер двигуна 179948; IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40С258024, номер двигуна 180061; IVECO Stralis AT 440S46 T/P-RR, номер шасі WJMM1VTH40С258555, номер двигуна 179875, що підтверджується актом б/н від 04.03.2013 приймання-передачі, який скріплено підписами представників сторін та печатками господарських товариств.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи позивач за зустрічним позовом листами № 43/1 від 29.01.2015, № 123/01 від 19.02.2015, № 162/01 від 27.02.2015, № 196/01 від 13.03.2015 повідомляв позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) про суттєве погіршення фінансового становища, в зв'язку з чим виявив намір здійснити повернення Предмету лізингу в строк до 01.04.2015 та запропонував останньому визначити місце та час такого повернення.
Натомість, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не вжив жодних заходів щодо визначення місця, часу та дати повернення предмету лізингу, посилаючись на те, що Договором не передбачене право лізингоодержувача здійснити повернення Предмету лізингу за власним бажанням, натомість, на його думку, повернення Предмету лізингу можливе тільки за вимогою останнього. Зокрема, така позиція викладена в листах-відповідях №688 від 18 березня 2015року, №727 від 23 березня 2015року, №840 від 03 квітня 2015року).
Листом №208/01 від 20.03.2015 лізингоодержувач повідомив лізингодавця та запропонував йому направити свого представника з метою прийняття Предмету лізингу та складання відповідного акту. Оскільки, у визначене місце, час та дату представники лізингодавця для прийняття предмету лізингу не з'явились, лізингоодержувач за участі представників комісії, про намір скликати яку та склад якої було повідомлено лізингодавцю, було складено Акт № 237/01 від 01.04.2015 про відсутність (неприбуття) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», акт №238/01 від 01.04.2015 про огляд транспортних засобів №238/01 та акт №239/01 від 01.04.2015 про приймання - передачу предмету лізингу на оплатне зберігання. Всі перелічені акти були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» разом з супровідним листом № 241/01 від 01.04.2015.
З наведеного вбачається, що у сторін виник спір про тлумачення умов Договору. Так лізингодавець зазначає, що у лізингоодержувача відсутнє право на розірвання Договору в односторонньому порядку, за умови відсутності порушення умов Договору лізингодавцем, натомість лізингоодержувач зазначає, що зі змісту п.п. 1.2.2. «d», п. 9.1., п. 12.1.2. Договору вбачається, що таке право наявне у лізингоодержувача.
Положеннями ст. 213 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Заперечуючи проти наявності у лізингоодержувача права на розірвання Договору в односторонньому порядку, лізингодавець посилається на те, що чинним законодавством не передбачено такої можливості, а розірвання Договору в односторонньому порядку є господарською санкцією, у зв'язку з чим за відсутності порушень умов Договору лізингодавцем, розірвання лізингоодержувачем Договору в односторонньому порядку є неможливим.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів зазначає, що приписами статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 статті 188 Господарського кодексу України), аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 12.05.2015 у справі № 914/3930/14.
Тобто, чинним законодавством не обмежується право сторін на погодження умовами договору лізингу права на односторонню відмову від договору.
Враховуючи наявність спору між сторонами щодо тлумачення умов Договору, колегія суддів вважає за необхідне розтлумачити умови п.п. 1.2.2. «d», п. 9.1., п. 12.1.2. Договору наступним чином:
п.п. 1.2.2. «d»: строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою Лізингодавця або Лізингоодержувача у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством. При цьому, одностороння відмова від договору є можливою у разі настання випадку обумовленого чинним законодавством та/чи цим Договором не залежить тільки від допущенного стороною порушення договірного зобов'язання;
п.9.1.: у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмету лізингу з будь-якої іншої причини, незалежно від сутності такої причини як суб'єктивного фактору для такого дострокового припинення, Лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи які вимагаються Лізингодавцем, у місці визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде у відповідному повідомлені Лізингодавця. При цьому, Лізингодавець після отримання повідомлення про дострокове припинення дії договору зобов'язаний визначити час і місце повернення предмету лізингу;
п.п. 12.1.2: у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу, не передбачається повернення Лізингодавцем будь-яких платежів, належно сплачених Лізингоодержувачем Лізингодавцю до моменту поверхня вилучення в межах виконання цього договору. Поняття «Повернення» слід пов'язувати з моментом дострокового припинення дії договору та закінченням строку лізингу.
Щодо вимог первісної позовної заяви щодо стягнення з лізингоодержувача заборгованості в сумі 2 489 039,85 грн., пені в сумі 344 524,71 грн. та 3% річних в розмірі 17 226,23 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Положеннями ч. 1. ст. 221 Господарського кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Як було встановлено судом, лізингоодержувач звернувся до лізингодавця листом № 123/01 від 19.02.2015 яким «офіційно попередив про повернення предмету лізингу», в зв'язку з чим просив визначити місце та дату передачі в тому числі предмету лізингу за спірним Договором до 01.04.2015, що узгоджується з умовами Договору, натомість лізингодавець відповідну дату передачі не визначив та не направив свого повноважного представника для отримання предмету лізингу.
Задовольняючи позовні вимоги первісної позовної заяви суд першої інстанції залишив поза увагою те, що лізингодавець має право, відповідно п.п. b п. 11.2. Договору, заявляти про сплату всіх лізингових платежів до кінця строку лізингу за графіком, тільки у випадку невиконання апелянтом умов Договору. Реалізація апелянтом свого права на односторонню відмову від Договору та повернення предмету лізингу не може вважатися невиконанням умов Договору, оскільки таке право передбачено змістом самого Договору. Разом з тим, правомірна відмова апелянта від подальшого використання предмету лізингу практично скасовує можливість набуття на нього права власності, а отже і обов'язку щодо його викупу та передачі у власність.
Відповідно до ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічної позиції притримується Верховний суд України, який в своїй постанові від 29 жовтня 2013 року у справі № 7/5005/2240/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Дочірнього підприємства «Націонал-Плюс» приватного підприємства «Націонал» зазначив:
«Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ «УніКредит Лізинг» обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ДП «Націонал-Плюс» ПП «Націонал» і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
Ураховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з лізингоодержувача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишиться у власності позивача, є безпідставними».
Враховуючи, що станом на дату розірвання Договору (01.04.2015) у відповідача за первісним позовом заборгованість за Договором була відсутня, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про стягнення з лізингоодержувача як суми заборгованості в сумі 2 489 039,85 грн., так і похідних від неї сум пені 344 524,71 грн. та 3% річних 17 226,23 грн. є безпідставним, а вимоги первісної позовної заяви задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі № 910/11556/15 підлягає скасуванню у невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 по справі № 910/11556/15 скасувати в частині задоволення позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг» до Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» про стягнення основного боргу в розмірі 2 489 039,85 грн., пені в сумі 344 524,71 грн. та 3% річних в розмірі 17 226,23 грн.
3. Постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг» відмовити повністю.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 по справі № 910/11556/15 в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» про тлумачення умов Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012 змінити.
5. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг» про тлумачення змісту п.п.1.2.2. «d», п.9.1, п.п.12.1.2 Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012р. фінансового лізингу задовольнити.
Розтлумачити п.п.1.2.2. «d» Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012 наступним чином: строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою Лізингодавця або Лізингоодержувача у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством. При цьому, одностороння відмова від договору є можливою у разі настання випадку обумовленого чинним законодавством та/чи цим Договором не залежить тільки від допущенного стороною порушення договірного зобов'язання;
Розтлумачити п.9.1 Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012 наступним чином: у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмету лізингу з будь-якої іншої причини, незалежно від сутності такої причини як суб'єктивного фактору для такого дострокового припинення, Лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи які вимагаються Лізингодавцем, у місці визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде у відповідному повідомлені Лізингодавця. При цьому, Лізингодавець після отримання повідомлення про дострокове припинення дії договору зобов'язаний визначити час і місце повернення предмету лізингу;
Розтлумачити п.п.12.1.2 Договору №4229L12/00-LD від 30.10.2012 наступним чином: у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу, не передбачається повернення Лізингодавцем будь-яких платежів, належно сплачених Лізингоодержувачем Лізингодавцю до моменту поверхня вилучення в межах виконання цього договору. Поняття «Повернення» слід пов'язувати з моментом дострокового припинення дії договору та закінченням строку лізингу.
6. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Петра Сагайдачного, буд.22/1, ЄДРПОУ 33942232) на користь Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» 1218,00 (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. судового збору за подання зустрічної позовної заяви та 29 117,00 (двадцять дев'ять тисяч сто сімнадцять грн. 00 коп.) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
8. Матеріали справи № 910/11556/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді І.А. Іоннікова
О.В. Тищенко