донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.09.2015 справа №908/2657/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів При секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача: від відповідача 1.: від відповідача 2.: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Не з'явився ОСОБА_5 (за довіреністю) Не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод» смт. Мангуш Донецької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від24.06.2015 р. (повний текст рішення складений та підписаний 30.06.2015року)
у справі№ 908/2657/15 (суддя Хуторной В.М.)
за позовомПриватного акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод» смт. Мангуш Донецької області
до відповідача 1. Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ 2. Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод», смт.Мангуш Донецької області
проВизнання договору недійсним.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. у справі №908/2657 у задоволенні позовних вимог ПАТ “Бердянський машинобудівний завод” до ПАТ “Брокбізнесбанк” та ПАТ “Азовський машинобудівний завод” про визнання недійсним Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №64-П-07 від 27.12.2007 р., укладеного між відповідачем 2. та відповідачем 1., відмовлено.
Повний текст рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/2657/15 складено та підписано 30.06.2015року.
Рішення суду мотивоване тим, що Кредитний договір та додаткові угоди до нього були схвалені, про що свідчать рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ “Азовський машинобудівельний завод” від 17.04.2013 р., оформлене протоколом №2 на підставі якого між Банком та відповідачем 2 було укладено Додаткову угоду від 30.08.2013 р., якою в підсумку було збільшено ліміт кредитної лінії до 25457284,56 грн. Оспорюваний Кредитний договір, укладений між відповідачами, був затверджений загальними зборами акціонерів позичальника, що підтверджується витягом із протоколу №11 від 27.12.2007 р., на яких був також присутній і позивач. Оспорюваний Договір №1 (збільшення ліміту кредитної лінії), укладений між відповідачами, був затверджений загальними зборами акціонерів позичальника, що підтверджується витягом з протоколу №8 від 03.07.2008 р., на яких був також присутній і позивач. Додаткова угода від 30.08.2013 р., укладена між відповідачами, в розумінні статті 70 Закону України “Про акціонерні товариства” була попередньо схвалена загальними зборами акціонерів позичальника, що підтверджується протоколом №2 від 17.04.2013 р. відповідно до якого “...протягом періоду з 07.06.2013 р. по 07.06.2014 р. (включно) товариством можуть вчиняться правочини наступного характеру, зокрема договори кредиту граничною сукупною вартістю 200000000 грн. та надання повноваження на укладення такого правочину генеральному директору товариства”. Рішення загальних зборів акціонерів ПАТ “Азовський машинобудівельний завод”, оформлені відповідними протоколами, не оскаржувалися, вони є правомірними та чинними.
Місцевий господарський суд також в оспорюваному рішенні зазначає, що позивач не може втручатися у господарську діяльність товариства та апелянтом не надано доказів, які б обґрунтовували факт наявності порушеного права у позивача.
Не погодившись із прийнятим рішенням ПАТ «Бердянський машинобудівний завод» звернувся до Донецького апеляційного суду із апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2015року у справі №908/2657/15 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати кредитний договір №64-П-07 від 27.12.2007року та зміни до договору, недійсним.
В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог апелянт посилається на те, що позивач є та був акціонером товариства на момент укладення спірного договору та володіє 13% статутного фонду товариства, будь-яке рішення, прийняте без його участі порушує його право на управління товариством, що є корпоративним правом учасника. Відповідно до п.10.5.3 Статуту відповідача 2., що діяв на момент укладення спірного договору та зазначених змін до нього, затвердження договорів, укладених на суму, перевищує статутний фонд відповідача 2., крім договорів з розпорядження продукцією власного виробництва та придбання комплектуючих, матеріалів тощо, що використовуються у виробництві продукції, відносяться до виключної компетенції загальних зборів акціонерів відповідача 2. і не можуть бути передані іншим органам відповідача 2. Генеральний директор відповідача 2. при укладанні спірного договору та змін до нього, не був повноважним на укладання такого договору та змін до нього, затвердження спірного договору та зазначених змін, належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів відповідача 2. були порушені корпоративні права позивача, як акціонера відповідача 2, на участь в управління товариством.
Апелянт зазначив, що рішення щодо затвердження договорів на суму, що перевищує 2977880,00грн., належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів відповідача 2. Згідно Додаткової угоди при укладанні директор ПАТ «Азовський машинобудівний завод» діяв на підставі Статуту, затвердженого протоколом №5 загальних зборів акціонерів від 25.04.2011року, та протоколу №5 засідання Наглядової ради ПАТ «Азовський машинобудівний завод» від 24.07.2013року, проте аж ніяк не на підставі протоколу №2 загальних зборів акціонерів від 17.04.2013року. З витягу з протоколу №2 від 17.04.2013 не слідує, що ПАТ «БМЗ» в розумінні ст..241 ЦК України здійснив дії які б схвалювали дії директора на укладення Кредитного договору №64-П-07 від 27.12.2007року, оскільки надано дозвіл на укладення товариством правочинів відповідного характеру в період з 07.06.2013р. по 07.06.2014р., проте аж ніяк не зазначається про надання дозволу на здійснення таких договорів в період строку коли було укладено оскаржуваний Договір.
Відповідач 1. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Позивач та відповідач 2. у судове засідання не з'явилися, електронною поштою направили на адресу суду клопотання 29.09.2015року про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання та необхідністю надання додаткових доказів та пояснень по справі, розглянувши зазначені клопотання судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право відкласти судове засідання у випадках, визначених зазначеною статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 20.07.2015року була направлена сторонам 20.07.2015року рекомендованою поштою з повідомленням, отримана сторонами завчасно, судове засідання зазначеною ухвалою було призначено на 26.08.2015року.
25.08.2015року відповідач 2. через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, позивачем того ж дня також подане клопотання через канцелярію суду про відкладення розгляду справи. Позивач та відповідач 2. у зазначених клопотаннях посилаються на необхідність подання додаткових доказів та пояснень своїх представників.
У судовому засіданні 26.08.2015року Донецький апеляційний господарський суд задовольнив клопотання позивача та відповідача 2. та відклав розгляд апеляційної скарги на 30.09.2015року.
30.09.2015року позивач та відповідач 2. повторно не направили своїх представників для участі у судовому засіданні направивши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду скарги.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач та відповідач 2. до винесення постанови по справі не були позбавлені можливості представити суду додаткові документи в обґрунтування своєї правової позиції по справі завчасно та забезпечити явку представників у судове засідання, зважаючи на те, що розгляд справи за їх клопотаннями відкладався та апеляційну скаргу було прийнято до провадження 20.07.2015року.
Крім того колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що суд обмежений у строках розгляду справи.
Відтак, зважаючи на достатність доказів для розгляду апеляційної скарги, Донецький апеляційний господарський суд відмовляє позивачу та відповідачу 2. у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Щодо клопотання позивача про витребування відповідачів додаткових доказів (вхід.№02-48/2796/15 від 29.09.2015) судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.
В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Зокрема, причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, або законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про тримання доказу.
Разом з тим, заявник має обґрунтувати необхідність витребування саме цього доказу, зазначити обставини, які цей доказ підтверджує, а також яке значення встановлення цих обставин має для розгляду справи по суті.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували здійснення позивачем дій направлених для надання зазначених ним документів для огляду суду, крім того в матеріалах справи наявні засвідчені представником позивача документи, які просить витребувати позивач, а саме витяг з протоколу №11 загальних зборів акціонерів ЗАТ «Азовський машинобудівний завод» від 27.12.2007р., витяг з протоколу №8 від 03.07.2008р., витяг з протоколу №2 від 17.04.2013р. До матеріалів справи не надано доказів оскарження цих протоколів, або їх недійсності.
З урахуванням наведених позивачем обставин, фактичних обставин справи апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість клопотання представника позивача про витребування доказів та відмовляє у його задоволенні.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:
Між Акціонерним банком “Брокбізнесбанк” (назву змінено на ПАТ “Брокбізнесбанк”, відповідач 1.) та ЗАТ “Азовський машинобудівний завод” (назву змінено на ПрАТ Азовський машинобудівельний завод” відповідно до 1.1 Статуту, відповідач 2.)”, 27.12.2007 р. було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 64-П-07.
За умовамип. 1.1 вказаного Договору, Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 11000000 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що Кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого Банком в Донецькій філії АБ “Брокбізнесбанк” на рахунки контрагентів Позичальника або на поточний рахунок Позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.
Згідно до п. 2.8 Кредитного договору забезпеченням кредиту є:
- застава нерухомості згідно іпотечного договору №385 від 27.12.2007 р.;
- застава обладнання згідно договору застави обладнання від 27.12.2007 р.;
- застава обладнання згідно договору застави обладнання №387 від 27.12.2007 р.
Права та обов'язки сторін викладено у розділі 3 цього Договору.
За умовами п. 5.1 Кредитного договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін .
Договором №1 від 03.07.2008 р., про внесення змін до Кредитного договору, укладеним між тими ж сторонами, пункт 1.1 Кредитного договору викладено у новій редакції, а саме змінено розмір відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 13000000 грн.
Договором № 2 про внесення змін до Кредитного договору, пункт 1.1 Кредитного договору викладено у новій редакції, а саме змінено розмір відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 23000000 грн.
Додатковими Договорами від 03.07.2008 р., від 26.09.2008 р., від 21.10.2008 р., від 17.11.2008 р., від 27.03.2009 р., від 30.04.2009 р., від 16.03.2011 р., від 23.08.2012 р. від 30.08.2013 р. вносились зміни щодо розміру та сплати процентів, повернення кредиту, строку користування залишку заборгованості, укладання договорів страхування предметів застави та інші.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським товариством, згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Згідно частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
За частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За приписами частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочини від імені юридичної особи підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.
Колегія суду звертає увагу на те, що пунктами 10.5.3 Статуту ПАТ «Азовський машинобудівний завод», що діяв на момент укладання спірного договору та зазначених змін до нього, визначено, що: затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує статутний фонд відповідача 2, крім договорів з розпорядження продукцією власного виробництва та придбання комплектуючих, матеріалів тощо, що використовуються у виробництві продукції, відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів відповідача 2 і не можуть бути передані іншим органам відповідача 2.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Частиною 2 статті 145 Цивільного кодексу України встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Відповідно до п. 10.5.3. Статуту відповідача 2, що діяв на момент укладання спірного договору та зазначених змін до нього, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує статутний фонд відповідача 2, крім договорів з розпорядження продукцією власного виробництва та придбання комплектуючих, матеріалів тощо, що використовуються у виробництві продукції, відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів відповідача 2 і не можуть бути передані іншим органам відповідача 2.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, а статтею 6 цього ж Кодексу унормовано, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
За умовами ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії. Враховуючи норми статей 1049, 1054, 1056 ЦК України та статей 346, 348 ГК України істотними умовами кредитного договору, без погодження яких останній не може вважатися укладеним, є умови про розмір кредитних коштів, що надаються позичальнику, про визначення розміру і порядку сплати процентів та про мету (цільове використання) кредитних коштів.
Сторонами погоджено його істотні умови, а саме: предмет, ціну та строк дії Договору.
Таким чином, судом встановлено, що укладаючи Договір сторони досягли згоди, щодо усіх його істотних умов.
Статутом товариства передбачено, що одноосібним виконавчим та розпорядчим органом відповідача 2 є генеральний директор, що обирається загальними зборами терміном на 10 років і може переобиратися необмежену кількість разів.
Пунктом 10.7.5 Статуту відповідача 2., в редакції, що діяла в момент укладання спірного договору та зазначених змін до нього, визначено, що до компетенції генерального директора відноситься дія без доручень від імені Товариства, представництва його інтересів, укладання правочинів від імені товариства, укладання договорів, угод, контрактів в межах компетенції, наданої йому цим статутом і законодавством України.
На підставі викладено судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії генерального директора щодо укладення від імені відповідача 2. Кредитного договору та додаткових угод до нього, були вчинені в межах повноважень, у відповідності до вимог пункту 10.7.5 Статуту, адже він не містить жодних обмежень щодо укладення таких угод виконавчим органом.
Відповідно до частин 1,3 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним - оспорюваний правочин.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим АТ, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів АТ, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 №13, акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.
На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства у задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, учинених господарським товариством (п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13).
Відповідно, навіть встановлення факту недотримання у даному спорі приписів частини 2 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України не може бути підставою для задоволення вимог позивача щодо визнання договору недійсним, за відсутності порушення його корпоративних прав, оскільки за відсутності такого порушення, задоволення позову суперечитиме приписам першого речення пункту 51 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних інтересів товариства поза відносинами представництва).
Відповідач 2. не уповноважував позивача на звернення до суду із даним позовом; позивач не довів чим порушуються його права оспорюваним ним договором, а також що у нього є право оскаржувати дійсність укладеного відповідачем 2 договорів у зв'язку з чим є правильним та обґрунтованим висновок суду про безпідставність таких позовних вимог.
Крім того, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).
Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.
Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ “Азовський машинобудівельний завод” від 17.04.2013 р., оформлене протоколом №2 на підставі якого між Банком та відповідачем 2. було укладено Додаткову угоду від 30.08.2013 р., було збільшено ліміт кредитної лінії до 25457284 грн. 56 коп., таким чином місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку,що зазначені протоколи є доказами, які свідчать про схвалення Кредитного договору та додаткових угод до нього (Договір №1, Договір №2, Договір №5).
Відповідно до наявного у матеріалах справи копії Витягу з протоколу №8 загальних зборів ЗАТ «Азовський машинобудівний завод» від 03.07.2008року (т.1,а.с.103) на загальних зборах було вирішено зокрема затвердити укладений між ЗАТ «Азовський машинобудівний завод» та АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» договору №1 від 03.07.2008року про внесення змін кредитного договору №64-П-07 від 27.12.2007року. По зазначеному рішенні голосували «за» одностайно.
На загальних зборах ПАТ «Азовський машинобудівний завод» 17.04.2013року (т.1,а.с.104-106) було схвалено “...протягом періоду з 07.06.2013 р. по 07.06.2014 р. (включно) товариством можуть вчиняться правочини наступного характеру, зокрема договори кредиту граничною сукупною вартістю 200000000 грн. та надання повноваження на укладання такого правочину генеральному директору товариства”.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач 2. відмовився від отримання кредитних коштів, а у разі їх отримання повернув у повному обсязі.
Відтак є вірним висновок суду першої інстанції, що додаткова угода від 30.08.2013 р., укладена між відповідачами, в розумінні статті 70 Закону України “Про акціонерні товариства” була попередньо схвалена загальними зборами акціонерів позичальника, що підтверджується протоколом №2 від 17.04.2013 р. відповідно до якого “...протягом періоду з 07.06.2013 р. по 07.06.2014 р. (включно) товариством можуть вчиняться правочини наступного характеру, зокрема договори кредиту граничною сукупною вартістю 200000000 грн. та надання повноваження на укладення такого правочину генеральному директору товариства”.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2015року у справі №908/2657/15 ґрунтується на чинному законодавстві та підстав для його скасування не вбачається.
Результати апеляційного провадження у справі №908/2657/15 оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод» , смт.Мангуш Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2015року у справі №908/2657/15, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2015року у справі №908/2657/15, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий О.В.Кододова
Судді: С.А.Малашкевич
ОСОБА_3
Надруковано: 6 прим.
1.позивачу;
2. відповідачам;
1. у справу;
1- ГСЗО;
1. апеляційному суду.