донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.09.2015 справа №908/3952/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів При секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2,ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5С.(за довіреністю) Не з»явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від19.08.2015 р. (повний текст рішення складений та підписаний 21.08.2015року)
у справі№908/3952/15 (ОСОБА_6М.)
за позовомПриватного підприємства «Драг», м.Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м.Запоріжжя
простягнення заборгованості.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.08.2015р. у справі №908/3952/15 позов ПП «Драг» до ТОВ «Газ Інвест» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ТОВ «Газ Інвест» на користь ПП «Драг» 24 960грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 302 грн. 70 коп. 3% річних, 15 649 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 1 827грн. 00 коп. судового збору.
Господарський суд дійшов до висновку про наявність порушень умов Контракту з боку Відповідача, відтак позовні вимоги ПП «Драг» щодо стягнення з ТОВ «Газ Інвест» основної заборгованості за Контрактом в розмірі 24960,00 грн. задовольнив. Щодо стягнення 1 302,70 грн. 3% річних та 15 649,92 грн. інфляційних втрат, господарський суд задовольнив зазначені вимоги, щодо заперечень відповідача проти задоволення позову в цій частині, місцевий господарський суд дійшов дійшов до висновку, що висновки торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 25.09.2013р. №2221/05-4 та від 26.09.2014р. №3364/05-4 підпадають під перелік ознак які характеризують непередбачену силу, тобто форс-мажорні обставини. Проте, при вирішенні питання щодо врахування форс-мажорних обставин крім встановлення самого факту їх наявності слід обов'язково встановлювати та враховувати причинно-слідчий зв'язок між цими обставинами та невиконанням зобов'язання. Однак, Відповідач з посиланням на вказані у висновках ТПП обставини не доводять факту наявності причинно-слідчого зв'язку між цими обставинами та невиконанням ним зобов'язання. Відповідач, не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого Товару і правові підстави для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань відсутні; по-друге, стягнення зазначених Позивачем 3% річних та інфляційних втрат не суперечить чинному законодавству; по-третє, розрахунок цього стягнення зроблено Позивачем правильно.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» не погодившись з прийнятим рішенням звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2015року по справі №908/3952/15, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що основним та єдиним видом його діяльності є вирощування та реалізація сільгосподарських культур, тому прибуток від реалізації є основним джерелом погашення зобов»язань відповідача перед кредиторами та пов'язаний з рівнем виробництва сільськогосподарської продукції, що в свою чергу залежить від природних факторів. Протягом 2013-2014років ТОВ «Газ Інвест» зазнало впливу несприятливих природно-кліматичних умов (визнаних Торгово-промисловою палатою форс-мажором) та понесло збитки на загальну суму 4289067,10грн.
Виконати належним чином зобов»язання в частині оплати основного боргу він не міг внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які підтверджені уповноваженим органом Торгово-промисловою палатою України та не повинен нести відповідальності за часткове невиконання зобов»язань по договору. Про наявність форс-мажорних обставин позивач був повідомлений.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 23.09.2015року (вхід.№02-48/2625/15) просить залишити рішення господарського суду Запорізької області без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник апелянта у судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, у листі від 28.09.2015року (вхід.№02-48/2697/15) посить відкласти розгялд справи у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні.
Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відмовила у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право відкласти судове засідання у випадках, визначених зазначеною статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Апелянт не позбавлений був права до дня судового засідання надати суду додаткові докази, які на його думку необхідні для розгляду апеляційної скарги. Зважаючи на достатність доказів для розгляду справи по суті, Донецький апеляційний господарський суд відмовляє апелянту у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
14.05.2013р. між ПП «Драг» (Постачальник) та ТОВ «Газ Інвест» (Покупець) укладено Контракт №32 (Контракт), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов»язався поставити засоби хімізації рослин (далі Товар), а Покупець зобовязався прийняти та оплатити Товар в кількості та по ціні згідно видаткових накладних.
Пунктом 2.3. Контракту, передбачено, що загальна вартість Контракту становить 24960,00 грн.
Відповідно до п. 3.1. Контракту, Покупець зобов»язався оплатити 100% загальної суми Контракту не пізніше 01 жовтня 2013 року.
За умовами п. 3.2. Контракту датою поставки вважається дата відмітки Покупця про отримання товару в накладній.
Даний Контракт вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання всіх зобовязань обома сторонами (п. 10.1. Контракту).
На виконання умов Контракту, на підставі видаткової накладної №32 від 14.05.2013р. Відповідачеві поставлено Товар на загальну суму 24960,00 грн.
Товар отримано представником Відповідача - ОСОБА_7, на підставі Довіреності №14 від 13.05.2013р.
Про отримання Товару уповноваженим представником Відповідача свідчить його підпис на видатковій накладній №32 від 14.05.2013р.
Для оплати поставленого Товару Позивачем виставлено Відповідачеві рахунок-фактуру №32 від 14.05.2013р. на суму 24 960,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, Відповідачем на адресу Позивача направлялись листи № 213 від 01.10.2013р. та № 220 від 17.10.2013р. в яких Відповідач підтверджує укладеність Контракту, проте посилається на обставини форс-мажору та просить відстрочити виконання зобов'язань до кінця жовтня 2014 року.
Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист від 28.10.2013р. з вимогою оплатити Товар протягом семи днів з дати отримання цього повідомлення. (а.с.16)
У матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем за поставлений товар.
У зв»язку з порушенням умов Контракту, Позивач заявляє вимогу про стягнення з ТОВ «Газ Інвест» на користь ПП «Драг» суму основного боргу в розмірі 24960,00 грн.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.
У зв'язку з відсутністю у матеріалах справи доказів погашення заборгованості відповідачем за поставлений товар та порушень умов Контракту з боку відповідача, господарський суд Запорізької області правомірно задовольнив позовні вимоги ПП «Драг» щодо стягнення з ТОВ «Газ Інвест» основної заборгованості в розмірі 24960,00 грн. та підстав для скасування рішення в цій частині не вбачається.
Крім того, cудом першої інстанції задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача 1302,70 грн. 3% річних та 15649,92 грн. інфляційних втрат. Колегія суддів Донецького апеляційного господарського погоджується з рішенням суду першої інстанції у цій частині з огляду на наступне.
Відповідно до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вказано у п.п.3.1.,3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).
Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних нарахувань 3 % річних в сумі 1302,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 15649,92 грн. колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що не суперечить діючому законодавству.
Одночасно, посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком торгово-промислової палати України, та вважає, що має бути звільнений від відповідальності в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки не міг виконати належним чином зобов'язання, в частині оплати основного боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Згідно з частиною першою ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно частини другої ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.
Розділом 9.1 контракту № 32 сторони узгодили умови застосування наслідків обставин форс-мажору. Зокрема, такими обставинами, відповідно до п.9.2 є обставини, які не могли бути передбачені і яким сторони не могли запобігти пожари, повені, війни, тощо.
Контрактом передбачено, що жодна з сторін не несе відповідальність за обставинами у зв'язку з контрактом при виникненні для однієї із сторін обставин форс-мажору, на весь період дії таких обставин.
Відповідач надав суду висновок торгово-промислової палати України від 25.09.2013р. та від 29.10.2013р., згідно яких влітку 2013 мали місце складні природно-кліматичні умови, підтверджено факт пошкодження більше 50% рапсу, озимої пшениці (79га.), ярого вічменя, гірчиці, тощо, № 664 від 26.09.2014р. ( строк оплати за контрактом не пізніше 01.10.2013року), яким підтверджено, що в липні та першій половині серпня 2014 року за даними Запорізького обласного центру з гідрометеорології переважала спекотна та суха погода, кількість опадів в липні становила 54% від норми, а в серпні спостерігались суховії, ефективні опади були відсутні. Сукупність цих факторів негативно вплинула на стан сільськогосподарських культур (довідка Запорізького обласного центру з гідрометеорології від 03.09.2014 р. № 27-30/1757). Внаслідок стихійного лиха 2014 року на площах ТОВ «Газ Інвест» на 14.08.2014 р. були значно (більш ніж 50%) пошкоджені: соняшник 250,13 га (акт від 14.08.2014 р., затверджений управлінням агропромислового розвитку Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області). Вищевказані несприятливі погодні умови, які спричинили значні пошкодження сільськогосподарських культур на площах ТОВ «Газ Інвест» станом на 14.08.2014 р. визнані Торгово-промисловою палатою України форс-мажорними обставинами.
Висновки торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили господарський суд обґрунтовано не визнав належними та допустимими доказами форс-мажорних обставин в розумінні ст.34 ГПК України, оскільки в силу ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
З аналізу вказаної норми законодавства слідує, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань саме за конкретним договором. Висновок наданий відповідачем, не стосуються виконання зобов'язань відповідача, що досліджувалися у порі, що розглядається.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, навласний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи положення Господарського кодексу України, перелік обставин, які сторони передбачили як форс-мажорні у п.9.2 Контракту, передбаченість складних кліматично-природних умов у діяльності по вирощуванні сільськогосподарської продукції, наявність факту того, що посіви не були знищені у повному обсязі, факт того, що відповідачем при розгляді спору у суді першої інстанції не доведений факт відсутності у нього активів, необхідних для виконання зобов»язань за контрактом, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги такими, що не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Це означає, що боржнику не надано можливості уникнути відповідальності за порушення грошових зобов'язань ні за яких умов, навіть при посиланні на неможливість виконання внаслідок дії обставин непереборної сили, і в такому випадку він несе всі негативні наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, колегія суддів зазначає, що фактично позивачем до відповідача не заявлялися штрафні санкції (пеня, неустойка, штраф).
Як вказано у п.п.3.1.,3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).
Таким чином, інфляційні втрати та проценти річні нараховані на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора тобто зобов'язанням сплатити кошти. Анологічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові Пленуму від 17.12.2013року №14.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2015року (повний текст складений та підписаний 21.08.2015року) у справі №908/3952/15 ґрунтується на чинному законодавстві та підстав для його скасування не вбачається.
Результати апеляційного провадження у справі №908/3952/15 оголошені в судовому засіданні.
Судові витрати покласти на апелянта відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м.Запоріжжя , залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2015року у справі №908/3952/15, залишити без змін
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий О.В.Кододова
Судді: С.А.Малашкевич
ОСОБА_3
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу;
1. відповідачу;
1. у справу;
1. апеляційному суду.
1. ГСЗО.