Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" вересня 2015 р.Справа № 922/4461/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєву А.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік", м. Львів
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 297663,45 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік", м. Львів (позивач) 03.08.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, про стягнення 297663,45 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки № 15-10-2 від 15.01.2014 року, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму боргу за поставлений товар в розмірі 283489,00 грн. та штраф в розмірі 14174,45 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати та 30000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4461/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08 вересня 2015 року об 11:20.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2015 року задоволено клопотання позивача (вх. № 32717 від 14.08.2015 р.) та розгляд справи № 922/4461/15 відкладено на 29 вересня 2015 р. о 15:10год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
21.09.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 37876).
21.09.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. № 37875) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Позивач в призначене судове засідання не з'явився.
Відповідач явки свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвал суду про порушення провадження у справі не надав, ухвала суду від 08.09.2015 р., яка була направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, що співпадає з адресою вказаною у витягу з ЄДР: 61120, м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, буд. 22 А, кв. 33, - повернулася 08.09.2015 р. до суду без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 37876 від 21.09.2015 р.), суд вважає за можливе його задовольнити в порядку ст. 22 ГПК України.
Приймаючи до уваги, що сторони, з урахуванням приписів п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим господарська справа № 922/4461/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
15.01.2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 15-10-2 (далі-Договір, т.с. І а.с. 10-11), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язався передавати у власність покупця фрукти та (або) овочі (далі-товар), відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених Договором.
Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.2., 2.3. вищевказаного Договору, поставка товару здійснюється відповідно до узгоджених з постачальником замовлень покупця, зроблених протягом строку дії Договору. Замовлення передається постачальнику у будь - якій зрозумілій сторонам формі (шляхом замовлення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв'язком, усно, тощо).
Про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення накладних (чи інших документів) про приймання - передачу товару. У накладних вказується найменування (предмет поставки), кількість та вартість товару.
Право власності (а також ризик випадкового знищення чи пошкодження) на товар переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання покупцем товару. Постачальник передає покупцеві усі необхідні товаросупровідні документи (п. 3.3. Договору).
Згідно з п. 3.4. Договору, усі претензії до постачальника щодо поставленого ним товару (у тому числі - по якості та кількості товару) приймаються у письмовій формі протягом 24 годин з моменту здійснення поставки. Приймання покупцем товару по якості та кількості та пред'явлення відповідних претензій, здійснюються згідно з чинними Інструкціями та Правилами (у тому числі, відповідно до правил, встановлених Інструкціями № п-6, № П-7, затверджених Держарбітражем СРСР відповідно 15.06.65р., 25.04.66р.), з урахуванням особливостей, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 3.5. Договору, поставка товару здійснюється шляхом його самовивозу покупцем (або в іншому порядку, додатково погодженому сторонами).
Умовами п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. Договору, сторони встановили та погодили, що ціна товару визначається відповідно до домовленості сторін під час оформлення замовлення на чергову партію товару і вказується у накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Загальна вартість цього Договору визначається сумарно - відповідно до усіх виконаних замовлень покупця.
Оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару протягом семи банківських днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника. Можлива також попередня оплата товару.
Датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого даним Договором товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання покупцем товару), підписаних та завірених сторонами.
Ціна на товар може змінюватись протягом дії даного Договору. Домовленість про зміну ціни на товар оформлюється як шляхом укладення відповідного двостороннього договору так і за мовчазною згодою покупця, яка підтверджується підписаною уповноваженою особою покупця накладною про приймання - передачу товару із зазначенням ціна на товар. Не допускається зміна ціни на фактично поставлений товар (крім випадку, передбаченого п. 5.4.2. Договору).
Згідно з п. 9.1. Договору, для даного Договору термін спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється у три роки.
Відповідно до п. 9.2. вищевказаного Договору, цей Договір набуває чинності в день його підписання обом сторонами і діє до 31.12.2016 року.
На виконання умов вищенаведеного Договору позивач (постачальник) 02.07.2015 р., 07.07.2015 р. передав, а відповідач (покупець) прийняв товар - банани в кількості 12701,12 кг на загальну суму 283489,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні 304183 від 02.07.2015 р., № 304284 від 07.07.2015 р. Вищевказані накладні підписані сторонами без будь - яких зауважень (т.с. І а.с. 12,13).
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому наголошував, що відповідач, в порушення своїх зобов'язань за вищевказаним Договором поставки № 15-10-2 від 15.01.2014 р., за поставлений товар з позивачем не розрахувався, у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 283489,00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (п. 3 ст.6 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Виходячи з наведеного положення, істотними умовами договору поставки є предмет, ціна та строк.
В силу положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача на вказану суму знаходить своє документальне відображення в матеріалах господарської справи.
Враховуючи вищевказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 283489,00 грн. правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню повністю.
Щодо заявленого до стягнення 5 % штрафу в розмірі 14174,45 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з вимогами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили та погодили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. А за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.
За розрахунком позивача, належною до сплати сумою 5 % штрафу є 14174,45 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми 5 % штрафу в розмірі 14174,45 грн. суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, штраф нарахований вірно, з урахуванням чого суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн., суд зазначає про наступне.
В обґрунтування заявлених вищевказаних судових витрат на оплату адвоката, позивач в позовній заяві посилається на укладений між позивачем - ТОВ "Тропік" та адвокатом ОСОБА_2 Договір № 29/07/15 про надання правової допомоги від 29.07.2015 р., відповідно до якого адвокат ОСОБА_2 зобов'язався здійснити підготовку документів для звернення ТОВ "Тропік" в господарський суд Харківської області із позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу та штрафу.
Так, в позовній заяві зазначено, що на виконання вищевказаного Договору позивач зобов'язався сплатити адвокату гонорар у розмірі 30000,00 грн.
Також, в позовній заяві зазначено, що на підтвердження вищевказаних обставин, суду буде надано вищевказаний Договір про надання правової допомоги та платіжне доручення.
Проте, суд констатує, що, ані разом з позовними матеріалами при поданні даного позову до господарського суду Харківської області, ані під час розгляду даної справи вищевказаного Договору № 29/07/15 про надання правової допомоги від 29.07.2015 р. разом з платіжним дорученням про сплату 30000,00 грн. до матеріалів справи так і не надано.
Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні правові підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Враховуючи вищенаведене, а також ту важливу обставину, що в матеріалах справи на момент винесення судового рішення у даній справі відсутнє документальне підтвердження вказаних витрат, у господарського суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача 30000,00 грн. судових витрат за отримання позивачем послуг адвоката.
Витрати зі сплати судового збору за майновий характер спору в розмірі 5953,27 грн. в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду, згідно з ст. 49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61120, м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, буд. 22 А кв. 33, ідентифікаційний КОД: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" (79010, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 20831737, п/р № 26007010122945 у ПАТ "Банк Восток", МФО 307123) - 283489,00 грн. основного боргу; 14174,45 грн. штрафу; 5953,27 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 05.10.2015 р.
Суддя ОСОБА_3