Справа № 569/9790/15-а
17.07.2015 року м. Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області
в особi суддi ОСОБА_1,
при секретарі Тригубець Ю.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в мiстi Рiвне спpаву за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області до громадянки ОСОБА_4 Узбекистан ОСОБА_3 Мукаддас Собіровни про примусове видворення за межі України, -
09 липня 2015 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшов адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області до громадянки ОСОБА_4 Узбекистан ОСОБА_3 Мукаддас Собіровни про примусове видворення за межі України.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 14 березня 2015 року працівниками Сарненського РВ УДМС України у Рівненській області під час проведення заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території Сарненського району, була виявлена громадянка ОСОБА_4 Узбекистан ОСОБА_3 Мукаддас Собіровна, ІНФОРМАЦІЯ_1. 14 березня 2015 було встановлено, що ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, ніде не працює, територію України не покинула і в державі перебуває на нелегальному положенні. Невиконання рішення про примусове повернення мотивує відсутністю коштів. Законні джерела існування в Україні у іноземки відсутні, підстав для подальшого її перебування на території держави не має.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з наведених вище мотивів, додатково пояснила, що відповідачем перевищено термін перебування на території України та його поведінка дозволяє зробити висновок, що остання в добровільному порядку не покине територію Україну. З наведених вище підстав просить позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала.
Заслухавши доводи представника позивача, пояснення відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_4 Узбекистан ОСОБА_3 прибула на територію України через КПП «Бориспіль» 09 вересня 2014 року. Перебуває в Україні по внутрішньому паспортному документу громадянки ОСОБА_4 Узбекистан серії АА № 4031756, виданому 22 січня 2014 року в ОСОБА_4 Узбекистан.
Термін перебування ОСОБА_3 на території України закінчився 07 грудня 2014 року і з зазначеної дати іноземка вважається такою, яка знаходиться в державі України на нелегальному положенні.
На території України іноземка притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування. Так, 14 березня 2015 року Сарненським РВ УДМС України у Рівненській області за порушення правил перебування на території України ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 2013 КУпАП України у вигляді штрафу в сумі 500 гривень (протокол МРВ № 011463).
23 березня 2015 року, керуючись ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" начальником Сарненського районного відділу УДМС прийнято рішення про примусове повернення за межі України громадянки ОСОБА_4 Узбекистан ОСОБА_3 Мукаддас Собіровни. Повідомлення про прийняте рішення ОСОБА_3 отримала 23 березня 2015, в якому остання під підпис була попереджена про необхідність залишити територію України не пізніше 21 квітня 2015 року. Того ж дня іноземцю роз'яснено, що у разі невиконання рішення про примусове повернення її буде видворено за межі України у примусовому порядку.
Вказані рішення іноземкою не оскаржувалися і на даний час є чинними.
Згідно з ч. 4 ст.50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
За правилами ч. 1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Також, статтею 4 Закону України №3773-VI від 22.09.2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Пунктом 15 вказаної статті зазначено наступне - іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до абз.2 п.2 "Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_4 Узбекистан ОСОБА_3 притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення порядку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що у відповідача законні підстави для знаходження на території України відсутні, оскільки термін перебування його на території України закінчився. Залишати територію України відповідач наміру не має, а тому підлягає примусовому видворенню з України. Крім того, ст. 4 вищевказаного Закону визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, однак, суду, при розгляді даної справи, жодних підстав, які визначені в наведеній статті, відповідачем не надано.
Особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Щодо відповідача, обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та унеможливлюють примусове видворення за межі України не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач порушив вимоги законодавства України, й відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 цього ж Закону підлягає видворенню, оскільки є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що остання ухилиться від самостійного та добровільного залишення території України. Тому вимогу про видворення суд вважає обґрунтованою та приймає рішення про її задоволення.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 7-14, 50, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, 183-5 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", суд, -
Адміністративний позов Управління державної міграційної служби України в Рівненській області до ОСОБА_3 Мукаддас Собіровни про примусове видворення громадянки ОСОБА_4 Узбекистан - задовольнити.
Примусово видворити громадянку ОСОБА_4 Узбекистан ОСОБА_3 Мукаддас Собіровну, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_1