Справа № 22ц-2711/11 Номер провадження 22-ц/1690/4132/11Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
25 серпня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого-судді - Триголова В.М., суддів - Бондаревської С.М., Омельченко Л.М. при секретарі - Ачкасовій О.Н.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Компанія «ТІКО ЛТД Ко» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати незаконним наказ ТОВ Компанія «ТІКО ЛТД Ко» №34-к від 19.08.2010 року про звільнення, поновити його на посаді електромонтера з обслуговування і ремонту електрообладнання, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за відпрацьовані дні 02.08.2001 р. та 04.08.2010 р., стягнути з відповідача на цого користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19.08.2010 р. до дня ухвалення судового рішення, стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_2 наполягав на задоволенні позову. Представник відповідача, ОСОБА_3, проти задоволення позову заперечував.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 травня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційному порядку вказане рішення оскаржив позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 40, 116, 148, 149 КЗпП України, ст. ст. 1, 10, 57, 222 ЦПК України, пункти 22, 23 ППВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.92 р., ст. 6 ЗУ «Про оплату праці».
Апелянт просить скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 травня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до журналу-заявок ОСОБА_2 розписався за отримання нарядів 02,03,03,05 та 06 серпня 2010 року на монтаж щитка обліку та електропроводки, заперечень проти дорученої роботи від нього не надійшло. Згідно акту перевірки роботи монтерів ОСОБА_2 не виконав вказаний наряд. Наказом № 32-к від 05.08.2010 року ОСОБА_2 за систематичне невиконання своїх посадових обов'язків оголошено сувору догану.
Судом встановлено, що відповідно до журналу-заявок ОСОБА_2 розписався за отримання нарядів на 15.08.2010 року, 16.08.2010 року та 17.08.2010 року, при цьому знову ж жодних нарікань на невідповідність дорученої роботи розряду, за яким він прийнятий на роботу, від позивача не надходило. Відповідно до доповідних записок генерального енергетика ОСОБА_4 від 17.08.2010 року та 18.08.2010 року наряд від 15.08.2010 року виконано частково, наряд від 16.08.2010 виконано не було.
За систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків наказом №34-к від 19.08.2010 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади з 19.18.2010 року на підставі п.З ч.І ст. 40 КЗпП України.
Судом на підставі пояснювальної записки інспектора по кадрам встановлено, що в день винесення наказу та звільнення ОСОБА_2 від отримання копії наказу та ознайомлення з ним відмовився, трудову книжку та розрахунок також отримати відмовився.
За таких обставин, вирішуючи спір і залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд правомірно виходив з того, що відповідач звільнив ОСОБА_2 у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема - відповідно до п.З ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Правильним є висновок суду, що вина ТОВ Компанія «ТІКО ЛТД Ко» в затримці повного розрахунку та видачі трудової книжки на один день відсутня.
Щодо вирішення питання про стягнення на користь позивача заробітної плати за 02 та 04 серпня 2010 року, то суд правильно застосував ст. 113 КЗпП, відповідно до якої час простою з вини працівника не оплачується, оскільки з боку ОСОБА_2 була проявлена протиправна і винна поведінка.
Доводи апеляційної скарги не містять відповідних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Згідно п.1 ч.І ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія судів приходить до висновку про те, що рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим підстав для скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія судців, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_1
Судді: (підпис) ОСОБА_5 (підпис) ОСОБА_6