Справа № 532/968/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2796/15Головуючий у 1-й інстанції Рожкова Н.М. Доповідач ап. інст. Карнаух П. М.
24 вересня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді: Карнауха П.М.
суддів: Дряниці Ю.В., КривчунТ,О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Газдєєвої Анни Олегівни на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за банківськими вкладами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», 04050 м. Київ, вул. Артема, 60 код банку: (код 331832 ЄДРПОУ: 09807856) на користь ОСОБА_3 вклад у сумі 15 879, 73 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) доларів США 73 центри, згідно договору заяви № 331832/262832/5-14 від 05 грудня 2014 року, що за курсом НБУ станом на 22 липня 2015 року еквівалентно 349644,65 грн. (триста сорок дев'ять тисяч шістсот сорок чотири гривень) 65 коп.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», 04050 м. Київ, вул. Артема, 60 код банку300131 ЄДРПОУ: 09807856) на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати (витрати на правову допомогу) в розмірі 1100 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави 3496,44 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Газдєєва А.О. з підстав порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що судом не взято до уваги Постанову Правління НБУ № 378 від 03.06.2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринках України» щодо обмеження видачі готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів в межах до 15000 грн. на добу на одного клієнта.
Окрім того, не погодився з стягненням на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки вони документально не підтверджені та не доведені, розрахунку не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 05.12.2014 року між сторонами було укладено Договір-заяву строкового банківського вкладу (депозиту) «Класік», на 5 місяців в іноземній валюті, згідно якого Банк прийняв від ОСОБА_3 грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 15223,13 доларів США на строк з 05 грудня 2014 року по 05 травня 2015 року (а.с. 6-12).
Пунктом 1 Договору сторони погодили, що Вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 15223,13 доларів США на строк з 05 грудня 2014 року по 05 травня 2015 року.
Згідно п. 2 Договору, за час користування коштами Вкладу протягом строку, визначеного п.1 цього договору-заяви, Банк нараховує і виплачує Вкладникові проценти за ставкою 13,00% річних.
Відповідно до п.6 даного Договору, після закінчення строку, визначеного п.1 цього Договору-заяви, Вклад повертається Вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених, положеннями п.5.2 Основних умов.
Як передбачено п.5.2 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк "Фінанси та Кредит», у випадку закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення Строкового вкладу після закінчення строку розміщення Строкового вкладу визначеного у Договорі-заяві, Вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення Вкладу, отримати кошти з Строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію Договору припинити, зобов'язаний надати Банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку Строкового вкладу, визначеного Договором-заявою.
05.05.2015 року ОСОБА_3 звернулася до начальника відділення № 182 філії «Полтавське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про повернення їй вкладу в сумі 15879,73 дол. США. (а.с.13).
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_3 вбачається, що згідно договору № 331832/262826/5-14 мається вихідний залишок 656, 60 доларів США (а.с.14-17).
Згідно довідки НБУ на 26.05.2015 р. встановлено офіційний курс гривні до долара США на рівні 2113,3675 грн. за 100 доларів США (а.с. 18).
Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за банківськими вкладами, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що банк у відповідності до умов договору на вимогу вкладника не повернув їй суму вкладів та відсотки, чим порушив взяті на себе грошові зобов'язання.
Такі висновки відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона, що прийняла від другої сторони ( вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов"язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку , встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Частиною другою ст.1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-39 цс13 від 29.05.2013 року, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про задоволення позову.
Також місцевий суд обґрунтовано врахував правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-39 цс13 від 29.05.2013 року, згідно з якою банк зобов'язаний повернути депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору, якщо вкладник звернувся із заявою про повернення вкладу.
Посилання апеляційної скарги на постанову Правління НБУ № 378 від 03.06.2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринках України» не заслуговують на увагу колегії суддів з огляду на те, що дана постанова є підзаконним актом, при цьому, норми ЦК України мають вищу юридичну силу та вірно застосовані до даних правовідносин.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині незгоди з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Як роз'яснено у п. 47 Постанова Пленуму ВССУ № 10 від 10.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
П. 48 Постанови роз'яснено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Повноваження представника позивача - адвоката Похил О.М. підтверджені ордером. Також у справі наявний витяг з угоди № 16 від 29.05.2015 р. на представництво інтересів у даній цивільній справі, в якому визначено обсяг повноважень адвоката, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 26-29).
За надання правової допомоги позивачем сплачено адвокату Похил О.М. 1100 грн. по квитанції №95 від 26.05.2015 р. (а.с.20).
До суду апеляційної інстанції позивачем надано розрахунок вартості витрат за надану йому адвокатом Похил О.М. правову допомогу, в якому зазначено, що адвокатом витрачено 2 години 16 хвилин на підготовку позовної заяви до суду. Вартість наданої допомоги становить 1104,32 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, що представник позивача - адвокат Похил О.М. приймав участь у судовому засіданні 22.07.2015 року одну годину, тому вартість наданих ним послуг у відповідності до ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» становить 487,20 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу слід змінити, зменшивши суму витрат на правову допомогу до 487,20 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1,4 ч. 1 ст. 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Газдєєвої Анни Олегівни, - задовольнити частково.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року, - змінити в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», 04050 м. Київ, вул. Артема, 60 код банку: (код 331832 ЄДРПОУ: 09807856) на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, зменшивши суму витрат на правову допомогу до 487,20 грн.
В іншій частині рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року, - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: /підпис/ П.М. Карнаух
Судді: /підпис/ Ю.В.Дряниця
/підпис/ Т.О.Кривчун
Суддя Апеляційного
суду Полтавської області П.М.Карнаух