Справа № 540/346/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2739/15Головуючий у 1-й інстанції Кравець С.В. Доповідач ап. інст. Карнаух П. М.
22 вересня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді : Карнауха П.М.,
Суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,
при секретарі - Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки "Турбота" при Міжнародній Організації "Жіноча Громада"
на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року
по справі за позовом Кредитної спілки "Турбота" при Міжнародній Організації "Жіноча Громада" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитними договорами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року позов Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча Громада» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитними договорами - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча Громада» заборгованість за кредитним договором № 604 СГ від 23.06.2008 р. в розмірі 2513,60 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 24,90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Кредитна спілка "Турбота" при Міжнародній Організації "Жіноча Громада" просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вказує, що оскільки останній платіж за кредитним договором № 1178 від 04 жовтня 2007 року відповідачем здійснено 17.12.2012 р. в сумі 560,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів позову карточкою платежів та не заперечується відповідачем, тому строк позовної давності перервався, відтак заборгованість за даним кредитним договором підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Вважають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за кредитним договором № 604СГ від 23.06.2008 року за період до 02.04.2009 р., оскільки невірно визначився з початком перебігу строку позовної давності, який становить 6 років та, на їхню думку, розпочався з 23.06.2009 року, а не з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вірно встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1178 С, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 5000,00 грн., на соціальні потреби, на строк 18 місяців, до 04.04.2009 року, зі сплатою 0,10411 % відсотків від несплаченої суми кредиту за кожен день його використання.
П. 1.1, 2.1, 3.1 Договору сторони погодили, що частина кредиту та відсотки сплачуються не пізніше 20 числа кожного місяця.
Згідно таблиці розрахунку кредиту від 04.10.2007 р., тип кредиту: кредит з виплатою рівними частинами, кожного місяця по 380 грн., у квітні 2009 р. - 111,06 грн. (а.с. 9).
Згідно п. 3.3 Договору, при порушенні строків сплати кредиту та процентів позичальник сплачує проценти в подвійному розмірі від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (а.с.13-16).
Відповідно до п. 7.3. Договору, договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами, діє по 04.04.2009 року, але цей строк не може бути меншим, ніж строк виконання сторонами своїх обов'язків за ним.
Позивач виконав зобов'язання за договором, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 5000,00 грн., що вбачається з видаткового касового ордеру від 04.10.2007 р. (а.с. 71).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 10.04.2015 року виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку, складає 24604,58 грн., та яка складається з 2864,32 грн. - тіло кредиту, 6369,65 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 12739,30 грн. - подвійні відсотки відповідно до п.3.3 Договору; 2129,62 грн. - інфляційні втрати; 501,69 грн. - 3% річних від простроченої суми (а.с. 11-12).
Окрім того, 23.06.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № 604 СГ, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти від спілки у розмірі 6000,00 грн. на лікування, на строк 12 місяців, до 23.06.2009 року, зі сплатою 38% річних, що вбачається з п.1.1, 2.1, 3.1. Договору.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після надання кредиту до дня повного погашення заборгованості включно (а.с. 7-10).
Згідно таблиці розрахунку кредиту, тип кредиту: кредит з виплатою рівними частинами, кожного місяця, по 640 грн., а в червні 2009 р. - 192,78 грн. (а.с. 9).
П.9.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його укладання та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за договором.
Згідно п. 11.2 договору, до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у шість років.
Позивач виконав зобов'язання за договором, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 6000,00 грн., що вбачається з видаткового касового ордеру від 23.06.2008 р. (а.с. 70).
Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 10.04.2015 року становить 29519,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - тіло кредиту, 15504,06 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 6793,80 грн. - донарахування суми з урахуванням індексу інфляції (2009-2015р.р.); 1221,14 грн. - 3% річних від простроченої суми (а.с. 5-6).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1178 С від 04.10.2007 року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач пропустив встановлений ст. 257 ЦКУ строк позовної давності, який розпочався з дати останнього платежу 04.09.2009 р.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості за договором № 604 СГ від 23.06.2008 р., інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що строк позовної давності слід обраховувати з моменту настання строку погашення чергового платежу, визначеного графіком погашення кредиту, та з урахуванням встановленого кредитним договором шестирічного строку позовної давності вірно стягнув з відповідача суму заборгованості за період з 23.04.2009 р. по 10.04.2015 р. (межі позовних вимог), інфляційні втрати та 3% річних.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Як вказувалося вище, відповідно до п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору, укладеного між сторонами від 04.10.2007 року, встановлено, що частина кредиту та відсотки сплачуються не пізніше 20 числа кожного місяця.
Строк дії договору встановлено до 04.04.2009 року (п. 2.1. Договору).
Позичальник зобов'язана повернути кредит та проценти за його користування до 04.04.2009 р. (п.2.2. договору).
Останній платіж за договором кредиту від 04.10.2007 року відповідач здійснила 17.03.2009 р. у сумі 560,00 грн., що вбачається з наданих відповідачем копій квитанцій (а.с.86).
При розгляді даної справи у суді першої інстанції представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності до правовідносин, що виникли.
Позивач звернувся до суду 02.04.2015 р.. направивши позовну заяву засобами поштового зв'язку.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
По справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст. 259 ЦК України за договором від 04.10.2007 року.
Згідно зі ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту), про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності щодо кожного з платежів (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 19 березня 2014 р. у справі № 6-20цс14).
Вірно встановивши обставини справи, здійснивши аналіз умов договорів, системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості за договором від 04.10.2007 року у зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності.
При цьому, судом обгрунтовано взято до уваги те, що останній платіж за даним договором здійснено17.03.2009 року, останній платіж повинен згідно умов договору бути внесено 04.04.2009 року, тому право на звернення до суду з позовом у позивача виникло саме з часу несплати чергового платежу. Позивач подав позов засобами поштового зв"язку 02.04.2015 року, пропустивши трирічний строк позовної давності.
Також з огляду на вищенаведене є обґрунтованими висновки місцевого суду про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 23.06.2009 року за період з 23.04.2009 р. по 10.04.2015 р. (межі позовних вимог), виходячи з того, що строк позовної давності відповідно до умов договору встановлено шість років та погашення заборгованості встановлено щомісячними платежами, останній з яких визначено 23.06.2009 р.
Також у відповідності до ст. 625 ЦКУ, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача суму інфляції у розмірі 838,27 грн. та 3% річних у сумі 202,55 грн.
Наведений судом розрахунок стягнутої суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних сумнівів у колегії суддів не викликає.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно застосував строки позовної давності, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Посилання апелянта на те, що строк позовної давності за кредитним договором від 04.10.2007 року перервався внаслідок здійснення відповідачем платежу 17.12.2012 р. в сумі 560,00 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами. Карточка платежів, на яку посилається апелянт, ні до позовної заяви. ні в судах першої та апеляційної інстанції ним не надавалася, розрахунок суми заборгованості також не містить даних про те, коли та в якій сумі відповідачем здійснювалися платежі на погашення заборгованості. Натомість, як вказувалося вище, матеріалами справи підтверджено, що останній платіж за договором від 04.10.2007 року відповідач здійснила 17.03.2009 року (а.с.86).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до незгоди з рішенням суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кредитної спілки "Турбота" при Міжнародній Організації "Жіноча Громада", - відхилити.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: /підпис/ П.М.Карнаух
Судді: /підпис/ Т.О.Кривчун
/підпис/ О.В.Чумак
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області П.М.Карнаух