Справа № 534/885/14-ц Номер провадження 22-ц/786/3088/15Головуючий у 1-й інстанції Окунь Т. В. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.
01 жовтня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Буленка О.О.
суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.
при секретарі: Ачкасовій О.Н.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ " ПриватБанк" - Шуліки А.В.
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 06 липня 2015 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк"до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що відповідно до укладеного договору від 10 листопада 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 605 грн. 50 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25,08 % річних строком на 24 місяці. Згідно з положеннями укладеного між сторонами договору, який складається із заяви ОСОБА_3, умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця та в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 300 грн 39 коп. для погашення заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 71 380 грн, яка складається з: 5 605 грн 60 коп. - заборгованість за кредитом; 23 789 грн 50 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 38 109 грн 66 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, а також штрафів: 500 грн - штраф (фіксована частина) і 3 375 грн 24 коп. - штраф (відсоткова складова), яку просив стягнути із ОСОБА_3
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06 липня 2015 року - в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк" - відмовлено в зв'язку із пропущенням строку позовної давності.
З вказаним рішенням не погодився позивач в зв'язку з чим його представник подав на нього апеляційну скаргу, вказуючи на порушення місцевим судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом не було прийнято до уваги, що відповідач підписуючи заяву Позичальника, засвідчив своїм підписом пункт заяви, в якому зазначено, що він ознайомлений із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») ( « Стандарт»), які були надані у письмовій формі, що в свою чергу свідчить про те, що відповідачу було відомо про збільшені строки позовної давності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з позовом до суду для позивача сплинув встановлений законом строк позовної давності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір строком на 24 місяці, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 5 605 грн 60 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25,08 % річних, із кінцевим терміном повернення не пізніше 10 листопада 2008 року.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 13 червня 2013 року утворилася заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 71 380 грн.
В свою чергу, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Також, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливу останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості № DNH4KP20214214 від 10.11.2006 року, укладеного між «ПриватБанк» та ОСОБА_3, з часу укладення та по даний час жодної проплати відповідачем проведено не було / а.с. 3/
Судом першої інстанції вірно встановлено, що право на позов виникло у ПАТ «КБ «ПриватБанк» з моменту настання певних юридичних фактів, що свідчать про порушення прав кредитора, тобто з часу прострочення боржника - несплати ним щомісячного чергового платежу, а з позовом до суду Банк звернувся через п'ять років, після спливу позовної давності.
Посилання апелянта на п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, яким термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлено тривалістю 5 років, а тому строки позовної давності порушені не були, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Так, відповідно до Правової позиції ВСУ у справі №6-16цс 15, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже у цій справі зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності.
Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
У зв'язку із цим доводи позичальника про не ознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів щодо погодження з ОСОБА_3 умов стосовно збільшення строків позовної давності, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( « Розстрочка») ( « Стандарт») не містять підпису відповідача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Оскільки доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які передбачені положеннями ч. 1 ст. 309 ЦПК України як підстава для скасування рішення, то апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ " ПриватБанк" - Шуліки А.В. - відхилити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 06 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: О.О.Буленко
Судді: С.М.Бондаревська Л.М.Омельченко