Справа № 527/870/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2747/15Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р. М. Доповідач ап. інст. Винниченко Ю. М.
28 вересня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді : Винниченко Ю.М.,
Суддів: Карпушина Г.Л., Корнієнка В.І.,
при секретарі: Ткаченко Т.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 17 липня 2015 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Глобинська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Глобинська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини,-
В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що з травня 2010 року по лютий 2015 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2, мають двох спільних дочок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сім»я розпалася в лютому 2015 року. З цього часу вона разом з дітьми стала проживати окремо. Відповідач забрав доньок до себе на один день, але дітей до цього часу їй не повернув, перешкоджає у побаченнях з ними.
Посилаючись на те, що вона з самого народження піклувалася про дочок, має умови для їх проживання і розвитку, постійну роботу і дохід, позивачка прохала суд визначити місце проживання малолітніх дітей з нею.
В травні 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 Прохав визначити місце проживання малолітніх дочок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ним, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на те, що після розпаду сім»ї ОСОБА_3 залишила в нього дітей, зібрала свої речі і виїхала на постійне місце проживання в м. Глобине. Після цього з дітьми не спілкувалася, тому він змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення з неї аліментів на утримання дітей. Вважає, що в інтересах дітей визначити їх місце проживання разом з ним.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 17 липня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей задоволений.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір»ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування понесені нею судових витрат 2243 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішенняГлобинського районного суду Полтавської області від 17 липня 2015 року скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей - відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей - задовольнити. Посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не повністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи; неправильно здійснено оцінку доказів; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Справа розглядається без часті сторін, які належним чином повідомлені про дату судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
Згідно з з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У ч. 1 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, з травня 2010 року по лютий 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу. Мають спільних малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З лютого 2015 року сторони сімейні стосунки не підтримують, проживають в різних населених пунктах. Діти - разом з батьком, в АДРЕСА_1, в будинку належному на праві власності матері відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_3 разом із старшою дочкою ОСОБА_7, проживає в АДРЕСА_2 в орендованому будинку. Сторонами визнано і не заперечується, що з другої половини лютого 2015 року їх доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з батьком і це породило спір між ними з приводу місця проживання дітей.
Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дітей при Глобинській райдержадміністрації, прямих перешкод для проживання дітей з матір»ю немає, відповідно до віку дівчатка мають підвищену емоційну потребу у спілкування з матір»ю. На підставі протокольного рішення названої комісії, 10.04.2015 року за № 119 було прийнято розпорядження голови Глобинської райдержадміністрації про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 з матір»ю ОСОБА_3 Аналогічний висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей від 21.04.2015 року за № 01-51/200 надано за підписом голови Глобинської РДА ОСОБА_8
Місцевим судом також встановлено, що ні позивач, ні відповідач не мають власного житла. Позивач проживає в орендованому будинку, відповідач в будинку своєї матері. Відповідно до акту обстеження житлово - побутових умов № 19 від 20.03.2015 року, Служби у справах дітей Глобинської районної державної адміністрації та центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді, в будинку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 створені усі необхідні умови для проживання, навчання та повноцінного всебічного розвитку дітей.
Аналогічне підтверджено актом обстеження матеріально побутових умов малозабезпеченої сім»ї від 17 березня 2015 року, проведеного працівниками Кринківської сільської ради за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_2 - умови для проживання малолітніх дітей задовільні.
ОСОБА_2 з 1.02.2005 року по 1.04.2011 року працював у Глобинській міській раді інспектором по захисту прав споживачів, за місцем роботи характеризувався позитивно; з 1.09.2012 року по 21.01.2013 року працював учителем у Веселодолинській ЗОШ І-ІІ ступенів. З 2.05.2011 року по 4.08.2011 року отримував допомогу по безробіттю, з 1.10. 2014 року по липень 2015 року був зареєстрований, як безробітний, у Глобинському РЦЗ. З 3 липня 2015 року ОСОБА_2 на підставі трудового договору працевлаштований бухгалтером у приватного підприємця із обумовленою заробітною платою 3500 грн. на місяць.
З довідки-характеристики, наданої виконавчим комітетом Кринківської сільської ради від 17.03.2015 року №234/02-31, слідує, що за місцем проживання ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягувався, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує.
Наданими медичними довідками та сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду підтверджено, що відповідач (по первинному позову) має належний стан здоров»я.
Також судом встановлено, що позивач має належні умови проживання, придатні для дітей, хоча вони і поступаються по характеристиках тим, які має відповідач.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов № 20 від 23.03.2015 року, проведеного за адресою проживання ОСОБА_3 АДРЕСА_2, у будинку матері створено усі необхідні умови для проживання та повноцінного всебічного розвитку дітей.
З довідки № 97 від 20.03.2015 року та характеристики № 148 від 20.03.2015 року, виданих ТОВ «Глобинський м»ясокомбінат», слідує, що ОСОБА_3 працювала у вказаному підприємстві на посаді формувальника ковбасних виробів з 22.10.2014 року, тобто дійсно перервала відпустку по догляду за дитиною до трьох років. Її нарахована середня заробітна плата за жовтень 2014 року лютий 2015 року склала 8238 грн. 34 грн. За місцем роботи характеризувалася позитивно, нарікань з боку адміністрації під час праці не було.
В червні 2015 року позивач з роботи звільнилася у зв»язку з прийняттям на роботу у представництво косметологічної фірми.
Встановивши дані обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що і батько і мати мають умови для утримання та проживання малолітніх дітей, їх розвитку, їх відношення до виховання дочок однаково відповідальне, проте, відповідно до віку дівчатка мають підвищену емоційну потребу у спілкуванні з матір»ю.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, врахував всі обставини справи та норми закріплені Сімейному Кодексі України, Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_3, та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимогах, місцевим судом було враховано відношення батьків до виконання своїх батьківських обов»язків, вік дітей, їх стать, взято до уваги, що це малолітні дівчата, які в даний час потребують більше материнської турботи та догляду, відсутність виняткових обставин відносно матері.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини (ст.ст.141,155 СК України).
Відповідно до ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини,
зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ст.161 СК України).
Як вбачається зі ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно прийшов до висновку, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав на підтвердження наявних виняткових ситуацій для розлучення дитини з матір'ю.
Позивачка характеризується виключно з позитивної сторони, має належні умови проживання, придатні для дітей, фізично здорова особа, до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягалася.
Відповідач також характеризується позитивно, має належні умови проживання, придатні для проживання дітей, фізично здорова особа, до кримінальної, адміністративної відповідальності не притягався.
Окрім того місцевим судом враховано, що значну частину догляду та турботи за малолітніми несе мати відповідача ОСОБА_2, яка є особою пенсійного віку. Також суд прийшов до вірного висновку, що є недоцільним розірвання родинних зв»язків малолітніх із їх рідною старшою сестрою (по матері) ОСОБА_8, діти повинні зростати в одній сім»ї.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей з матір»ю ОСОБА_3
Також вірними є висновки суду, щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову.
Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 17 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис) Ю.М. Винниченко
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області Ю.М.Винниченко