Справа № 536/889/15-ц
30 вересня 2015 року. Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Кузнецова А.В.
при секретарі Гусач С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Служба у справах дітей Кременчуцької районної державної адміністрації, Крюківський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про припинення стягнення аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_2, треті особи Служба у справах дітей Кременчуцької райдержадміністрації, Крюківський ВДВС Кременчуцького МУЮ про припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання та повернення сплачених аліментів і судових витрат, мотивуючі, що
на підставі виконавчого листа №2-1987 виданого Автозаводським райсудом м. Кременчука 08.09.1998 року з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, 08.03.1997 року, стягнуті аліменти в розмірі ? частини його доходів, які він регулярно сплачував. В травні 2012 року внаслідок конфлікту колишньої дружини з дочкою, остання стала проживати з ним та перебувати на його утриманні. Проживання дочки ОСОБА_4 з ним було визнано доцільним висновками служби у справах дітей та комісії з питань захисту прав дитини при Кременчуцькій райдержадміністрації. Відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала проти зміни місця проживання дочки та особисто написала заяву до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про припинення стягнення аліментів. Однак в березні 2015 року при отриманні заробітної плати по місцю роботи - ТОВ НВФ «Тенвагонмаш», з'ясувалось, що відрахування аліментів відновилось з лютого 2015 року на підставі заяви відповідачки про поновлення стягнення аліментів, відраховано за лютий-березень 2015 року 2004 грн. 84 коп., вважає, що оскільки дитини проживала з ним та знаходилась на його утриманні ОСОБА_2 не має права на отримання аліментів.
В судовому засіданні позивач та його представник тричі збільшували позовні вимоги в частині розміру суми аліментів, яка підлягає поверненню, а саме станом на 30.09.2015 року просили стягнути з відповідачки отримані нею аліменти в сумі 6942 грн. 69 коп., також додатково зазначили, що в грудні 2013 року неповнолітня дочка ОСОБА_4 повернулась жити до матері ОСОБА_2, однак прожила з нею лише три місяці з січня по березень 2014 року, після чого стала проживати з хлопцем ОСОБА_5 в с. Максимівка до свого повноліття, тобто до березня 2015 року, весь цей час позивач приймав участь у вихованні та матеріальному забезпеченню дочки, тому вважає, що оскільки з квітня 2014 року по березень 2015 року дочка ОСОБА_4 не проживала разом з матір'ю ОСОБА_2, то стягнення аліментів на її користь є незаконним.
Відповідачка та її представник позов не визнали, посилаючись, що дійсно в травні 2012 року неповнолітня спільна дочка ОСОБА_4 переїхала проживати до батька, в зв'язку з чим, вона подала до виконавчої служби заяву про припинення стягнення аліментів. Однак в грудні 2013 року дочка повернулась жити до неї і знаходилась на її утриманні, оскільки батько допомоги добровільно не надавав вона повторно звернулась до Крюківського ВДВС про поновлення стягнення аліментів, виплати поновились в березні 2015 року, всі отримані аліменти вона витрачає на утримання дочки.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Кременчуцької райдержадміністрації вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючі, що неповнолітня дитина стала проживати з позивачем, про що свідчать висновки, тому знаходилась на утриманні батька.
Представник третьої особи Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ поклався на розсуд суду, пояснивши, що в провадженні відділу знаходиться виконавчий лист №2-1987 виданий 08.09.1998 року Автозаводським райсудом м. Кременчука, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуті аліменти в розмірі ? частини його доходів. Відповідно до заяви стягувачки стягнення аліментів було припинено з травня 2012 року та поновлено по заяві ОСОБА_2 від 14.01.2014 року, але постанова державним виконавцем винесена лише 25.02.2015 року та направлена по місцю роботи ОСОБА_1
Суд вислухавши сторони, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, з'ясував, що на підставі виконавчого листа №2-1987 від 08.09.1998 року виданого Автозаводським райсудом м. Кременчука з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання їх спільної неповнолітньої дочки ОСОБА_3, 08.03.1997 року, стягнуті аліменти в розмірі ? частини доходів.
В травні 2012 року неповнолітня дочка ОСОБА_3 переїхала проживати від матері ОСОБА_2 до батька ОСОБА_1, в зв'язку з чим стягувачкою подана заява до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про припинення стягнення аліментів на підставі виконавчого листа №2-1987 від 08.09.1998 року, однак в грудні 2014 року неповнолітня дочка ОСОБА_3 повернулась жити до матері та по заяві ОСОБА_2 від 14.01.2014 року, стягнення аліментів поновлено з 01.01.2014 року, згідно постанови державного виконавця від 25.02.2015 року. Разом з цим неповнолітня ОСОБА_3 з квітня 2014 року по березень 2015 року, до свого повноліття, проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ОСОБА_5
Наведені обставини визнані сторонами та відповідно до ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст.ст. 179, 186, 188 СК України аліменти, одержані на дитину є власністю того з батьків на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватись за цільовим призначенням, за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування провіряє цільові витрачання аліментів, у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду, якщо доход дитини набагато перевищує доход кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Згідно з вимогами ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак позивачем ОСОБА_1 не надано будь яких доказів нецільового витрачання аліментів відповідачкою ОСОБА_2, або отримання неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 доходу, який набагато перевищує доход позивача і забезпечує повністю її потреби.
Посилання позивача ОСОБА_3 на висновки служби у справах дітей від 17.09.2012 року та комісії з питань захисту прав дитини при Кременчуцькій райдержадміністрації від 20.09.2012 року про доцільність зміни місця проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 з ним, позбавлені сенсу, оскільки дочка ОСОБА_4 народилася 08.03.1997 року, тобто на час прийняття цих висновків досягла 14-річного віку та на підставі ст. 160 СК України, місце її проживання визначається нею самою.
Твердження позивача, що він з грудня 2013 року приймав участь у вихованні та матеріальному забезпеченню дочки, не позбавляють відповідачку ОСОБА_2 права на отримання аліментів, та є обов'язком позивача ОСОБА_3 брати участь у додаткових витратах на дитину, відповідно до ст. 185 СК України.
При таких обставинах, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено зміну обставин, що впливають на визначені розміри періодичних платежів, їх тривалість чи припинення, тому позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179, 186, 188, 194, 195 СК України, ст.ст. 3, 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Служба у справах дітей Кременчуцької районної державної адміністрації, Крюківський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про припинення стягнення аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А. В. Кузнецов