Справа № 405/2468/14-к
1-кп/405/252/14
06 жовтня 2015 року Ленінський районний суд міста Кіровограда в складі
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4
потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2013 року за № 12013120020000457 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою,
встановив:
В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, з посиланням на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім умисного тяжкого злочину групою осіб, на тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, на наявність ризиків переховування від суду, впливу на свідків та потерпілих, вчинення нового злочину, мотивоване перебуванням обвинуваченого в розшуку під час досудового слідства та наявністю попередніх судимостей за умисні тяжкі злочини. Зазначив, що перебування на волі спільників обвинуваченого істотно підвищують суспільну небезпечність особи ОСОБА_8 .
Представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та наполягала на його задоволенні, посилаючись на те, що зухвала поведінка обвинуваченого в попередніх судових засіданнях та негативні висловлювання в бік потерпілих, вказують на те, що ОСОБА_8 , знаходячись на волі буде здійснювати вплив на потерпілих та буде наявною реальна загроза безпеці потерпілих. Доводи захисників обвинуваченого з приводу того, що він має міцні соціальні зв'язки та має тяжке захворювання, яке перешкоджає його подальшому утриманню під вартою в передбачений законом спосіб не підтвердженні.
Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні повінстю підтримали думку свого представника.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою його підзахисного та заявив клопотання про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі. Клопотання вмотивоване тривалістю розгляду кримінального провадження судом, відсутністю обставин, що підтверджують ризики, визначені ст. 177 КПК України, оскільки матеріали провадження не містять даних про те, що ОСОБА_8 перешкоджав кримінальному провадженню, не підтверджено жодними даними наявність ризику того, що його підзахисний буде вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, матеріали провадження не містять даних, що ОСОБА_8 вчиняв спроби незаконного впливу на потерпілих, свідків чи інших підозрюваних. Окрім того, за час перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, у нього суттєво погіршився стан його здоров'я. Відповідно до проведеного обстеження та висновку лікарів він не може утримуватись в умовах СІЗО, оскільки потребує спеціалізованого лікування в умовах стаціонару.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників судового розгляду, суд дійшов наступного.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 10.01.2014 року застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався і спливає 08.10.2015 року. Підставою застосування запобіжного заходу стало наявність ризиків ухилення від слідства та суду, можливість вчинення іншого злочину, вплив на свідків та потерпілого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, за попередньою змовою групою осіб злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України, які відносяться, відповідно, до середньої тяжкості та тяжких злочинів. Раніше судимий за вчинення особливо тяжких, тяжких злочинів вироками Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.03.2006 року за ч. 2 ст. 296 КК України, Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.01.2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ст. 169, ч. 4 ст. 189, ст. 69, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ст. 69, ст. 353, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України. Обвинувачений зареєстрований та проживає на території Дніпропетровської області, у м. Кривому Розі.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду не надані.
Посилання сторони захисту на неможливість подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою через значне погіршення стану його здоров'я об'єктивно нічим не підтверджено.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може мати місце лише в зв'язку з погіршенням стану здоров'я заінтересованої особи, проте таке порушення може бути в зв'язку з неналежним наданням медичної допомоги (рішення «Мельник проти України»). Хоча статтю 3 Конвенції неможна тлумачити так, ніби вона покладає загальний обов'язок звільнити затриманого за станом здоров'я, вона все ж зобов'язує державу захищати фізичну цілісність осіб, позбавлених свободи, зокрема, надаючи їм необхідну медичну допомогу (рішення «Рівьєр проти Франції»).
При цьому, право осіб, які перебувають під вартою, на надання їм медичної допомоги, гарантовано чинним законодавством України та відповідно до положень ст.ст. 11, 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення», обов'язок забезпечити особам, взятим під варту, медичне обслуговування, покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення, а порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 2.5 «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом МЮ України та МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012 року, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Відшкодування витрат, пов'язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів.
Пунктом 2.7 вищевказаного Порядку визначено, що якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтованого переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтованого переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.
Пунктом 2.9 Порядку визначено, що невідкладна медична допомога особам, узятим під варту, надається лікарем СІЗО, а у разі неможливості надання такої допомоги у повному обсязі - бригадою швидкої медичної допомоги. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасний виклик бригади швидкої медичної допомоги. У разі прийняття бригадою швидкої медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації особи, узятої під варту, перевезення її до закладів охорони здоров'я з орієнтованого переліку, де така допомога може бути надана, здійснюється цією бригадою. Керівництво СІЗО забезпечує охорону особи, узятої під варту.
Отже, законодавством чітко визначений порядок надання медичної допомоги особам, узятим під варту (в тому числі особам, стосовно яких не ухвалено вирок суду) і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво СІЗО.
З урахуванням наведеного, доводи сторони захисту щодо необхідності медичного обстеження та лікування обвинуваченого ОСОБА_8 , які не можуть бути забезпечені в умовах СІЗО, суд вважає необґрунтованими. При цьому, суд виходить з того, що стан здоров'я обвинуваченого хоча і є обставиною, яка враховується при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, однак сам по собі не може свідчити про недоцільність тримання обвинуваченого під вартою.
З приводу доводів сторони захисту на тривалість розгляду кримінального провадження судом, суд зауважує, що саме за наявності заперечень з боку сторони захисту щодо продовження розгляду даного кримінального провадження відповідно до положень ст. 319 КПК України зі стадії, на якій зупинився попередній склад суду, в судовому засіданні 08.09.2015 року судом було прийнято рішення розпочати судовий розгляд спочатку.
Отже, суд, беручи до уваги сукупність наведених обставин; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність достатніх підстав вважати, що існує принаймні два ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор (ризик переховування обвинуваченого від суду та впливу на потерпілих, свідків, які на даній стадії судового розгляду ще не допитані); недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам та враховуючи положення ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», згідно якої медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я, суд вважає за необхідне залишити обвинуваченому ОСОБА_8 раніше обраний відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши строк його дії на шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 177, 197, 201, 331, 372 КПК України, суд -
постановив:
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 на шістдесят днів, до 07.12.2015 року.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда ОСОБА_1