Справа № 405/3825/15-ц
Провадження №2/405/847/15
17 вересня 2015 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Іванової Л.А.
при секретарі - Береді Я.І.
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що вона (позивач) є власником житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1. За цією ж адресою зареєстрований, але не проживає відповідач ОСОБА_2 Позивач також зазначила, що реєстрація відповідача за вказаною адресою порушує її права, як власника квартири, оскільки він (відповідач) не несе витрат по утриманню квартири.
З огляду на зазначене та з посиланням на ст. ст. 318, 391, ч.2 ст.405 ЦК України, позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - належною їй на праві приватної власності квартирою № 15 в будинку № 19-а по провулку Кріпосному в м. Кіровограді.
Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, просила позов задовольнити. Крім того, зазначила, що відповідач є її колишнім чоловіком, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 1991 року та в 2007 році шлюб між ними було розірвано, відповідач не проживає в належній їй квартирі з 2005 року, його особисті речі в квартирі відсутні.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, судом повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, причини неявки суду не відомі, клопотання відсутні.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у справі доказами та в порядку ч. 1 ст. 225 ЦПК України ухвалив розглядати справу заочно, про що позивач в судовому засіданні не заперечувала.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обгрунтовані, грунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який було розірвано 30 січня 2007 року, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №28.
Судом також встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською радою народних депутатів 17.05.1994 року № 10479, квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Крім того, право приватної власності позивача на зазначену квартиру 17.05.1994 року зареєстровано в ОКП «КООБТІ» , - реєстровий запис за № 12436/50 у реєстровій книзі. Членом сім'ї зазначено ОСОБА_3.
Судом також встановлено, що відповідно до довідки, виданої КП «ЖЕО № 2» Кіровоградської міської ради від 27.04.2015 року № 691 склад сім'ї ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, складає: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Кіровоградській області від 15.06.2015 року місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 26.12.2007 року зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2, який є колишнім чоловіком позивача, не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, яку він залишив добровільно, при відсутності перешкоджання йому у цьому з боку позивача, крім того, в квартирі відсутні його особисті речі, кошти на утримання квартири відповідач ОСОБА_2 не надає, не несе витрат на оплату комунальних послуг.
Викладені обставини підтверджені в судовому засіданні, зокрема, матеріалами справи: свідоцтвом про право власності на житло від 17.05.1994 року №10479, яким підтверджено право власності позивача на квартиру № 15 за адресою: м. Кіровоград, пров. Фортечний, 19-а, відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС, УДМС України в Кіровоградській області від 15.06.2015 року, згідно з якими ОСОБА_2, зареєстрований за вказаною вище адресою з 26.12.2007 року, актом від 29.04.2015 року складеним за участю ОСОБА_4, ОСОБА_5, підписи яких посвідчено начальником дільниці № 3 КП «ЖЕО № 2» КМР ОСОБА_6 та якими підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а тому вважаються судом встановленими.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Члени сім'ї власника житла набувають речових прав, а саме сервітутних (особистий сервітут) на право користування житлом, належним власнику, сутність яких полягає в тому, що суб'єкт даного права має змогу користуватися чужою річчю.
Відповідно до ст.395 ЦК України, речовими правами на чуже майно, серед іншого, визнається право користування (сервітут).
Крім того, ч. 1 ст. 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК України. Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, за умови збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Більш того, у разі втрати особою статусу члена сім'ї, сервітут не припиняється, однак за відсутності згоди про безоплатне користування житлом колишній член сім'ї повинен вносити плату за користування житлом і за комунальні послуги, що відповідає положенням ч. 4 ст. 156 та ст. 162 ЖК України.
При цьому, суд також відзначає, що наявність у члена сім'ї власника житла іншої можливості задоволення своїх потреб у житлі не може бути підставою для припинення права члена сім'ї на користування цим житлом, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд відзначає, що правовідносини між сторонами мають бути врегульовані відповідно до положень ч.2 ст. 405 ЦК України, згідно з якою член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю сторін між ним і власником житла або законом.
Оскільки під час судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_2, який набув право користування житловим приміщенням, без поважних на те причин не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 2005 року, тобто понад один рік, та не використовує житло за цільовим призначенням - для проживання, і даний факт не спростовано в порядку ст.ст.10,60 ЦПК України, приймаючи до уваги, що між сторонами не було встановлено іншого порядку втрати права на користування житлом, ніж той, який встановлений Законом, більш того, з наданих позивачем та досліджених судом доказів встановлено, що відповідач добровільно залишив квартиру, забрав свої особисті речі та речі повсякденного використання, суд приходить до висновку про те, що існують передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування відповідним житловим приміщенням, а саме: квартирою № 15 в будинку № 19-а по пров. Фортечному у м. Кіровограді, при цьому судом при вирішенні справи враховується також правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16.01.2012 р. у справі №6-57цс11, відповідно до якого у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
З урахуванням викладеного вище, необхідним є визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Крім того, згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, тобто, виходячи зі змісту зазначених норм закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації.
Відповідно до ст.ст.16, 316, 317, 319, 405 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 59, 60, 213, 215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою №15 по провулку Кріпосному, 19а у м.Кіровограді.
Судові витрати по справі, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. залишити по фактично понесеним позивачем ОСОБА_1
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда шляхом подачі до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
В порядку ст.233 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда Л.А. Іванова