Справа № 405/574/15-ц
Провадження №2/405/143/15
29 липня 2015 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:
головуючого судді - Іванової Л.А.
при секретарі - Береді Я.І.
за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, зазначивши на його обгрунтування, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2000 року, реєстраційний №3138, вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, та у 2002 році тимчасово виїхала до Італії, а коли у 2007 році повернулася з Італії, - їй стало відомо, що її колишній чоловік - ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до неї про визнання права власності на вказану вище квартиру та заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 грудня 2006 року його позов було задоволено, визнано за ним право власності на зазначену квартиру. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 липня 2007 року зазначене заочне рішення було скасовано та справу призначено до судового розгляду, за наслідками якого 07 липня 2008 року було винесено рішення, яке в подальшому було скасоване ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2008 року, а справу направлено на новий розгляд, за наслідками розгляду якого ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2009 року, яка набрала законної сили, провадження у справі було закрито. Позивач також зазначила, що в зазначений період часу, а саме 25 грудня 2006 року між її колишнім чоловіком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири, реєстраційний №3844, за яким ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_7 придбала вказану вище квартиру. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2013 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири №28 в буд. 51 на вул. Тимірязєва в м. Кіровоград від 25 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після перегляду вказаного рішення у порядку касаційного провадження в цій частині рішення залишилося без змін. Крім того, позивач зазначила, що 11 липня 2010 року ОСОБА_7 померла, при цьому спадкоємцем першої черги за законом після її смерті є її донька - ОСОБА_4, яка 12 червня 2013 року отримала на своєї ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на вказану вище квартиру. В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 07 серпня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстраційним №995.
З огляду на викладене, позивач вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 є недійсним, а квартира АДРЕСА_2 має бути витребувана з чужого незаконного володіння та повернута у її власність з тих підстав, що свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_4 на вказану вище квартиру було видано 12 червня 2013 року, тобто вже після ухвалення 11 квітня 2013 року апеляційним судом Кіровоградської області рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при цьому, відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю, тим самим, на час отримання відповідачем ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину, до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 не входила квартира №28, в буд. 51, на вул. Тимірязєва, в м. Кіровограді. Крім того, оскільки, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2013 року встановлено факт, що квартира №28, в буд. 51, на вул. Тимірязєва, в м. Кіровограді вибула з її (позивача) володіння не з її волі, то у випадку визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, вона має право вимагати від ОСОБА_5 повернення з володіння останньої на її (позивача) користь квартири №28, в буд. 51, на вул. Тимірязєва, в м. Кіровограді, та визнання за нею (позивачем) права власності на зазначену квартиру.
Представники позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові, просили позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, повідомлялися судом про час та місце судового розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_4, та за останнім відомим місцем проживання відповідача ОСОБА_5 причини не явки суду не відомі, зави, клопотання, заперечення на адресу суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за №3138, позивач ОСОБА_3 набула права власності на квартиру №28, що знаходиться в м.Кіровограді по вул.Тимірязєва, 51.
25 грудня 2006 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано в реєстрі за №3844, ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_7 придбала зазначену квартиру АДРЕСА_2, яка належала Продавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 13 грудня 2006 року по справі 2-3266/06.
Рішенням колегії суддів судової палати апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2013 року було задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_12 до ОСОБА_6, ОСОБА_13, третя особа-служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 25 грудня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №3844. Скасована державна реєстрація права власності за ОСОБА_7 на зазначену квартиру. Витребувано квартиру АДРЕСА_2 з володіння ОСОБА_13 та повернуто її у власність ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 вересня 2013 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про витребування квартири АДРЕСА_3 з володіння ОСОБА_13 та повернення її у власність ОСОБА_3 скасовано, в іншій частині рішення залишено без змін.
Крім того, рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що на час укладення 25 грудня 2006 року ОСОБА_6 з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу квартири підставою виникнення у ОСОБА_6 такого права було заочне рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 13 грудня 2006 року, яке ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03 липня 2007 року було скасовано, а ухвалене у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 07 липня 2008 року було скасовано ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2008 року, а справу направлено на новий розгляд, при якому ухвалою Ленінського районного суду м.Кіроворгада від 27 травня 2009 року, яка набрала законної сили, провадження по справі було закрито.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування, - є нікчемний.
Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Судом також встановлено, що ОСОБА_7 померла 11 липня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОЛ №116299, актовий запис в Книзі реєстрації смертей за №1814.
Відповідно до інформації Кіровоградської міської державної нотаріальної контори №1 від 01 липня 2015 року вих.№774/01-09 за даними Спадкового реєстру (інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за №40712295 від 19.06.2015 року), після смерті ОСОБА_7, померлої 11 липня 2010 року, була заведена спадкова справа за №472/2010 від 17 листопада 2010 року.
З фотокопії спадкової справи №472/2010 до майна померлої 11.07.2010 року ОСОБА_7 судом встановлено, що з заявою про прийняття спадщини за законом від 17.11.2010 року, яка зареєстрована за №1084 звернулася ОСОБА_13, яка є донькою ОСОБА_7
Крім того, 25 січня 2011 року ОСОБА_13 звернулася з заявою за вх.№30 про видачу свідоцтва про право на спадщину, яке складається з нежилого приміщення, що знаходиться за адресою м.Кіровоград, вул.Тимірязєва, 51, та 25 січня 2011 року ОСОБА_13 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з нежилого приміщення, що знаходиться за адресою м.Кіровоград, вул.Тимірязєва, 51, зареєстровано в реєстрі за №1-29.
Судом також встановлено, що 19 грудня 2012 року ОСОБА_13 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14, актовий запис в Книзі реєстрації шлюбів за №910 від 19 грудня 2012 року, змінивши прізвище після реєстрації шлюбу зі «Станкевич» на «Лозовська».
Крім того, ОСОБА_14, який представляє інтереси ОСОБА_4, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 10 червня 2013 року, зареєстровано в реєстрі за №498, 12 червня 2013 року звернувся з заявою, яка зареєстрована під №418, про видачу свідоцтва на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_7 та складається з квартири АДРЕСА_2.
12 червня 2013 року Першою державною нотаріальною конторою у м.Кіровограді ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видане зазначене свідоцтво, складається з квартири під номером 28, що знаходиться в м.Кіровограді на вул.Тимірязєва, 51.
В подальшому, 07 серпня 2013 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за №995, продала квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_5
Відповідно до ОСОБА_8 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16 жовтня 2013 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на зазначену вище квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №2036029.
З огляду на встановлені вище обставини, судом відзначається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_15, яка померла 11 липня 2010 року, на квартиру АДРЕСА_2 було видано 12 червня 2013 року, тобто після ухвалення 11 квітня 2013 року апеляційним судом Кіровоградської області рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної квартири від 25 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Відповідно до ст. 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення, тим самим, відзначається, що на час отримання 12 червня 2013 року ОСОБА_4, як спадкоємцем першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом, яка (спадщина) складається з квартири АДРЕСА_2, договір купівлі-продажу квартири від 25 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за яким ОСОБА_7 набула права власності на зазначену квартиру вже було визнано судом недійсним.
Згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Тим самим, судом відзначається, що укладений 25 грудня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 правочин, предметом якого була квартира АДРЕСА_2, який визнаний судом недійсним 11 квітня 2013 року, є недійсним з моменту його вчинення, тобто з 25 грудня 2006 року.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З огляду на зазначене та приймаючи до уваги, що недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, то на час отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом, до складу спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла 11 липня 2010 року, не входила квартира АДРЕСА_5.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу Українии, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи те, що свідоцтво про право на спадщину від 12 червня 2013 року було видано ОСОБА_4, як спадкоємцю першої черги за законом, на майно, яке не входило до складу спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7, зміст вказаного свідоцтва про право на спадщину суперечить ст.1218 ЦК України.
Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 червня 2013 року, видане Першою державною нотаріальною конторою у м. Кіровограді на ім'я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_6 з підстав, зазначених вище, слід визнати недійсним.
Позивачем ОСОБА_3 пред'явлено також вимоги до відповідача ОСОБА_5 про витребування з незаконного володіння останньої та повернення їй (позивачу) квартири АДРЕСА_2, з визнанням за нею (позивачем) права власності на зазначену квартиру, які підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року N9, - реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, згідно ст.388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
В свою чергу, судом відзначається, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2013 року, яке набрало законної сили в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 25 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 встановлено факт вибуття зазначеної квартири з володіння позивача ОСОБА_3 не з її волі, при цьому, у разі визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 червня 2013 року, на ім'я ОСОБА_4, яка (спадщина) складається з квартири АДРЕСА_2, позивач має право вимагати від ОСОБА_5, як набувача за договором купівлі-продажу квартири від 07 серпня 2013 року, укладеного з продавцем ОСОБА_4, повернення з володіння ОСОБА_5 на свою користь квартири №28 в будинку №51 на вул. Тимірязєва в м. Кіровограді, з визнанням за позивачем ОСОБА_3 права власності на зазначену квартиру, що відповідає положенням ст.392 ЦК України, за якими
власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 655 грн. 40 коп. з кожного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 59, 60, 61, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 червня 2013 року, видане Кіровоградською міською державною нотаріальною конторою №1, зареєстровано в реєстрі за №1-246, на ім'я ОСОБА_4 на квартиру під номером №28, що знаходиться в м.Кіровограді, на вулиці Тимірязєва, в будинку під номером №51.
Витребувати квартиру АДРЕСА_2 з володіння ОСОБА_5, та повернути її у власність ОСОБА_3, визнавши за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 655 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 655 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда Л.А. ОСОБА_1