Справа № 2-а-9658/10
Номер провадження -
18 листопада 2010 року Кіровський районний суд
М.Кіровограда в складі: головуючої судді- Бурко Р,В.
при секретарі - Кац І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адмністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення про несплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення контузії, травми або каліцтва чи інвалідності ,-
ВСТАНОВИВ: До суду звернувся позивач з адміністративним позовом про оскарження неправомірних дій відповідача. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд ухвалити рішення, яким просить визнати бездіяльність відповідача про відмову у прийнятті документів щодо виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язати відповідача направити документи головному розпоряднику коштів для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позову зазначив, що він протягом семи років проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, у тому числі, у складі формувань, які надавали інтернаціональну допомогу у республіці Афганістан та був звільнений 16 листопада 1982 року по хворобі. У серпні 2010 року військово-лікарською комісією Центрального регіону було встановлено, що захворювання, яке стало причиною мого звільнення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії. 16 серпня 2010 року після огляду Кіровоградської обласної МСЕК №2 на підставі витягу з протоколу військово-лікарської комісії Центрального регіону від 12 серпня 2010 року № 83 мені було встановлено третю групу інвалідності, та зазначено, що захворювання, яке стало причиною інвалідності, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії. Пвересня 2010 року я звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням групи інвалідності. За результатами її розгляду, було повідомлено, що оскільки був звільнений із військової служби в листопаді 1982 року, а тому не може поширюватися дія нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 року № 201 1-ХІІ, а надані документи на 11 аркушах повертаються без реалізації. З огляду на викладене просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав заяв денні вимоги, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві, крім того пояснив суду, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 « Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва ) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб - встановлено порядок та умови призначення й виплати одноразової грошової допомоги, які поширюються на військовослужбовців та звільнених з військової служби (зборів) осіб, які набули інвалідності. Повністю підпадає під категорію і умови, визначені у вищезазначеній постанові КМУ оскільки являється особою звільненою з військової служби, яка набула інвалідності і вважає, що посилання відповідача на неможливість застосування чинного законодавства України до осіб звільнених із військової служби у радянські часи і згодом набутих інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, є таким, що прямо суперечить вимогам Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки згідно з ним таке право мають військовослужбовці за час виконання службових обов'язків, а також особи, які набули інвалідності, що настала в період проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби. Тобто строк набуття інвалідності законодавцем не обмежено.
Відповідач, представник Кіровоградського обласного військового комісаріату, позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що
виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року №328-У, яким було внесено зміни шляхом викладення в новій редакції статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-ХІІ (із змінами) та статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року №328-У (далі - Закон), яким було викладено в новій редакції статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та введено новий вид забезпечення військовослужбовців як виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, Закон набрав чинності лише з 01 січня 2007 року. Цей Закон зворотної дії в часі не має. Оскільки" позивач був звільнений з військової служби 16 листопада 1982 року, на нього не може поширюватись дія нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499. Врахувати також те, що позивач згідно копії виписки з наказу Головнокомандувача військами протиповітряної оборони №0863 був звільнений 16 листопада 1982 року та згідно копії наказу №138 Кіровоградського міськвійськома виключений із всіх видів забезпечення в 1983 році тобто задовго до набрання чинності даним Законом утратив статус військовослужбовця, а отже права на виплату одноразової грошової допомоги не має. Крім того, в останньому абзаці відповіді Кіровоградського обласного військового комісаріату № ФГ-38215 від 06.10.2010 року зазначено лише про повернення на адресу позивача наданих ним документів без реалізації, а не про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки обласний військовий комісаріат не є тим головним розпорядником бюджетних коштів, що приймає остаточне рішення по зазначеному питанню. За наведених обставин в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 11 КАС України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що ОСОБА_1 протягом семи років проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, у тому числі, у складі формувань, які надавали інтернаціональну допомогу у республіці Афганістан та був звільнений 16 листопада 1982 року по хворобі. У серпні 2010 року військово-лікарською комісією Центрального регіону було встановлено, що захворювання, яке стало причиною мого звільнення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії. 16 серпня 2010 року після огляду Кіровоградської обласної МСЕК №2 на підставі витягу з протоколу військово-лікарської комісії Центрального регіону від 12 серпня 2010 року № 83 мені було встановлено третю групу інвалідності, та зазначено, що захворювання, яке стало причиною інвалідності, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії. 17 вересня 2010 року я звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням групи інвалідності. За результатами її розгляду, було повідомлено, що оскільки був звільнений із військової служби в листопаді 1982 року, а тому не може поширюватися дія нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 року № 2011-ХІІ, а надані документи на 11 аркушах повертаються без реалізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 « Про затвердження
порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) , поранення (контузії, травми або каліцтва ) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб - встановлено порядок та умови призначення й виплати одноразової грошової допомоги, які поширюються на військовослужбовців та звільнених з військової служби (зборів) осіб, які набули інвалідності. Повністю підпадає під категорію і умови, визначені у вищезазначеній постанові КМУ оскільки являється особою звільненою з військової служби, яка набула інвалідності і вважає, що посилання відповідача на неможливість застосування чинного законодавства України до осіб звільнених із військової служби у радянські часи і згодом набутих інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, є таким, що прямо суперечить вимогам Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки згідно з ним таке право мають військовослужбовці за час виконання службових обов'язків, а також особи, які набули інвалідності, що настала в період проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби. Тобто строк набуття інвалідності законодавцем не обмежено.
Права військовослужбовців та їхні обов'язки, як і питання статусу цієї категорії громадян, регулюються низкою законів, а також нормативно-правових актів. Статтями 18 та 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. 16 Закону України " Про Збройні Сили України " вказують, що військовослужбовці перебувають під захистом держави, яка гарантує їм та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до закону. Таким законом є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У загальному розумінні соціальний захист - це діяльність державних органів, військового командування, посадових осіб із реалізації встановлених для військовослужбовців та членів їхніх сімей прав, пільг та законних інтересів. Він нерозривно пов'язаний із правовим захистом, який розуміють як діяльність органів державної влади, спрямовану на забезпечення реалізації цією категорією громадян своїх політичних, соціально-економічних та особистих прав та свобод, користування матеріальними та духовними благами чи адекватної компенсації їх законного обмеження. В теорії права під соціальною захищеністю особи розуміють гарантії прав та свобод, ступінь задоволення матеріальних та духовних потреб особи відповідно до ролі та характеру її праці в суспільстві.
Окремо в законодавстві з питань військової сфери розглядаються питання страхування особистого життя та компенсації втрати здоров'я військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби. До 10 січня 1992 року, до набуття чинності Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р. № 2011-ХІІ) питання державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців та військовозобов'язаних, призваних на збори, врегульовано постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 30 грудня 1990 р. № 1393 «Про державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців та військовозобов'язаних, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ».
Статтею 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті, а також у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання одержаного в період проходження служби.
У подальшому Закон України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" Закон України від 25 березня 1992 року № 2232- XII "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" було викладено в новій редакції, відповідно до ч. З ст. 41 якої, в разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за і останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія
по інвалідності.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", який набув чинності з 1 січня 2007 року, статтю 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також викладено в новій редакції, відповідно до ч. 2 якої в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 « Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва ) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» встановлено порядок та умови призначення й виплати одноразової грошової допомоги, які поширюються на військовослужбовців та звільнених з військової служби (зборів) осіб, які набули інвалідності.
ОСОБА_1 повністю підпадає під категорію і умови, визначені у вищезазначеній постанові КМУ оскільки являється особою звільненою звійськової служби, яка набула інвалідності і посилання відповідача на неможливість застосування чинного законодавства України до осіб звільнених із військової служби у радянські часи і згодом набулих інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, є таким, що прямо суперечить вимогам Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки згідно з ним таке право мають військовослужбовці за час виконання службових обов'язків, а також особи, які набули інвалідності, що настала в період проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби. Тобто строк набуття інвалідності законодавцем не обмежено.
Крім того, ст.7 Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 « Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва ) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» керівник уповноваженого органу подає в 15 денний строк з дня реєстрації документів головному розпоряднику бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення грошової допомоги.
Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме визнати протиправним бездіяльність Кіровоградського обласного військового комісаріата про відмову у прийнятті документів щодо виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язати відповідача направити документи головному розпоряднику коштів для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.
В задоволенні решти вимог відмовити. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3,16,19 Конституції України, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 « Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва ) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст.ст. 11, 72, 94, 158,162-165 КАС України, суд ,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення про несплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення контузії, травми або каліцтва чи інвалідності - задовольнити частково.
Визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмову у прийнятті документів щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності.
Зобов'язати Кіровоградський обласний військовий комісаріат зареєструвати документи на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 « Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва ) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та спрямувати до Головного розпорядника коштів для прийняття відповідного рішення.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_1 по фактично понесеним.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повне рішення суду виготовлене 23.11.2010 року
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Р. В. Бурко