08 вересня 2015 р.Справа № 389/08/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 389/08/2070
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України , Голови Служби Безпеки України , першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого ОСОБА_5
про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі та стягнення матеріальної шкоди,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, Голови Служби Безпеки України, першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого ОСОБА_5, в якому з урахуванням змінених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати з 29 вересня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 65 та підпунктом "є" пункту 67 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України", затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України;
- визнати протиправним та скасувати з 10 жовтня 2006 року наказ першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника ОСОБА_5 від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1.";
- на підставі ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з застосуванням за аналогією закону ч. 9 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати таким, що не відповідає ч. 1 ст. 61 Конституції України, наказ Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Голови Служби безпеки України, що полягає у нескасуванні ним в порушення ч. 3 ст. 5 Закону України "Про Службу безпеки України" наказу Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
- зобов'язати відповідача Голову Служби безпеки України вчинити певні дії, а саме: зобов'язати відповідача Голову Служби безпеки України скасувати наказ Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
- поновити підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; на підставі пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України щодо цієї позовної вимоги у разі її задоволення судом допустити негайне виконання рішення суду;
- зобов'язати відповідача Службу безпеки України нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 всі види забезпечення, що відповідно до чинного законодавства підлягають нарахуванню військовослужбовцям, які проходять військову службу в Службі безпеки України, тобто нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення, на яке підполковник ОСОБА_1 має право як військовослужбовець;
- стягнути з відповідача Служби безпеки України на користь позивача ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 679566,21 грн., нанесеної підполковнику ОСОБА_1 невиплатою за період з 01 січня 2008 року по 27 квітня 2015 року грошового забезпечення внаслідок його незаконного звільнення зі Служби безпеки України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 р. по справі № 389/08/2070 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Голови Служби безпеки України, першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.
Позивач, ОСОБА_1, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийняв незаконне рішення, та вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду щодо оскарження наказу Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 та наказу першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника ОСОБА_5 від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1.", а тому вважає, що він має бути поновленим на службі із виплатою всіх видів забезпечення. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 р. по справі № 389/08/2070 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник Служби безпеки України у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 12.05.2003 року по 10.10.2006 року проходив військову службу в Інституті підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та за своїм правовим статусом перебував на військовій службі Служби безпеки України у складі вищого навчального закладу.
За час служби в Інституті підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого отримав грамоту, згідно наказу начальника факультету підготовки слідчих кадрів для СБ України № 220-ос від 05.12.2003 року та зняття раніше накладеного стягнення згідно наказу першого заступника директора Інституту № 97-ос від 24.03.2005 року.
Водночас за час служби на позивача накладалися такі дисциплінарні стягнення, як: догани (4 рази), сувора догана (3 рази), попередження про неповну службову відповідальність, звільнення, що підтверджується копією послужного списку (т.1, а.с. 148 - 165).
09.06.2006 року на підставі наказу ТВО першого заступника директора Інституту полковника Кучерини С.Є. проведено службове розслідування за фактом витоку інформації, яка має гриф обмеження доступу "Для службового користування". За результатами службового розслідування 08.07.2006 року комісія склала висновок, який 17.07.2006 року був затверджений першим заступником директора Інституту з пропозицією притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за розголошення ним конфіденціальної інформації, що є власністю держави (т.2, а.с. 160-165).
04.08.2006 року Голова Служби безпеки України ОСОБА_6, згідно витягу з клопотання першого заступника директора Інституту ОСОБА_5 (т.2, а.с. 159), видав наказ № 1257-ос, яким на позивача було накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (т.1, а.с. 141).
На підставі подання до звільнення з військової служби від 19.09.2006 року та проведених співбесід 14.08.2006 року та 19.09.2006 року позивачу було оголошено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладене на нього наказом Голови Служби безпеки України № 1257-ос від 04.08.2006 року відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з чим ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис та доведено, що він подається до звільнення з військової служби в запас СБ України, а також роз'яснено порядок виконання дисциплінарного стягнення (т.1, а.с. 166-167).
29.09.2006 року наказом Голови Служби безпеки України №1533-ос позивач звільнений в запас СБ України за пп. "а" п. 65 та пп. "е" п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України (т.1, а.с. 138-139).
Наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 року позивач 10 жовтня 2006 року був виключений із списків особового складу (т. 1, а.с. 167 звор. стор.).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив без поважних причин встановлений спеціальним законом місячний строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, а також оскільки підставою для прийняття наказів від 29.09.2006 року №1533-ос та №189-ос від 10.10.2006 року був наказ від 4 серпня 2006 року №1257-ос про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, який втратив чинність, то відсутні підстави для їх скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджено Законом України від 24 травня 1999 року № 551-XIV. Таким чином, саме цей закон і визначає місячний строк звернення військовослужбовця за захистом своїх прав та інтересів.
Частиною 1 статті 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Абсолютно логічним є те, що для виконання стягнення відведено трьохмісячний строк, оскільки протягом одного місяця військовослужбовець має право на оскарження наказу про його виконання у встановленому порядку, і накладення дисциплінарного стягнення може бути виконано саме з урахуванням результатів відповідного оскарження. Результати аналізу зазначених норм у контексті строків реалізації виконання накладених дисциплінарних стягнень свідчать про те, що строк звернення з позовом до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів щодо звільнення з військової служби становить один місяць. Зазначені норми кореспондуються з частиною четвертою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Матеріали справи свідчать, що позивача було звільнено в запас наказом Голови Служби безпеки України від 29.09.2006 року №1533-ос, а наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 року позивач був виключений із списків особового складу про що йому стало відомо 11 жовтня 2006 року, з позовом він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду лише 06 вересня 2007 року, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду з позовною заявою.
Згідно ст. 100 КАС України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем без поважних причин було пропущено встановлений спеціальним законом місячний строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Довід апеляційної скарги щодо того, що наказ Голови СБУ від 29.09.2006 року № 1533-ос та наказ першого заступника директора Інституту від 10.10.2006 року № 189-ос є незаконними внаслідок нібито незаконності наказу Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, колегія суддів не приймає, оскільки постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України №1257-ос від 04.08.2006 року. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 2035/2а-16/11 скасовано постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2014 року по справі № 2035/2а-16/11, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України ОСОБА_6, Служби безпеки України про визнання неправомірним та скасування наказу відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року № К/800/29563/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року залишено без змін.
У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки законність звільнення позивача з військової служби за службовою невідповідністю, відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, була встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 в запас СБ України за пп. "а" п. 65 та пп. "е" п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України та наказ першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника ОСОБА_5 від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1." винесені на підстваі наказу Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року.
Наказом Голови СБУ від 29.09.2006 року № 1533-ос позивача звільнено з військової служби за порушення військової дисципліни, які були встановлені та доведені уповноваженими посадовими особами, що відобразилось у відповідних документах та власне у наказах Голови СБУ № 1257-ос від 4 серпня 2006 року. Але підставою для видання цього наказу слугувало попереднє рішення Голови СБУ. Тобто по суті наказ Голови СБУ від 29.09.2006 року № 1533-ос видавався з метою виконання раніше виданого правомірного наказу Голови СБУ № 1257-ос від 4 серпня 2006 року. А вже наказ першого заступника директора Інституту від 10.10.2006 року № 189-ос мав на меті безпосередню реалізацію саме наказу Голови СБУ від 29.09.2006 року № 1533-ос.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що передумовою видання кожного з наказів є настання певних подій (порушення військової дисципліни) та прийняття управлінських рішень (дисциплінарна відповідальність), які мають причинно-наслідкових зв'язок. Тобто, саме дії позивача, що виразились у розголошені конфіденційної інформації, що є власністю держави, є порушенням військової дисципліни, і саме ці дії в подальшому слугували основою в тому числі і для видання наказу Голови СБУ № 1257-ос від 4 серпня 2006 року.
Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги щодо невідповідності ч.1 ст. 61 Конституції України наказу Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 № 1257-ос від 4 серпня 2006 року через застосування за аналогією закону ч. 10 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, з наступних підстав.
Оскільки правовідносини, що склалися під час звільнення позивача з публічної служби, врегульовані, зокрема, Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-ХІУ, Положенням про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року №1053/2001, тобто нормами матеріального права, то підстави для застосування аналогії закону - відсутні.
Позивач просить подолати прогалини у правовому регулюванні правовідносин шляхом застосування норми процесуального права та не зазначає, зокрема, про те, якому саме правовому акту індивідуальної дії вищої юридичної сили суперечить наказ Голови Служби безпеки України № 1257-ос від 04.08.2006 р. Тому колегія суддів дійшла висновку щодо урегульованості спірних правовідносин законодавством України та відсутності прогалин у правовому регулюванні та відсутності підстав для застосування інституту аналогії закону у зазначених правовідносинах.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі та стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Підстав для задоволення клопотань позивача про постановлення за результатами судового розгляду даної адміністративної справи на підставі ст. 166 КАС України окремих ухвал стосовно суддів Харківського окружного адміністративного суду Бадюкова Ю.В., Панченко О.В. та Тітова О.М., а також колишнього Голови Служби безпеки України ОСОБА_6, колишнього першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника ОСОБА_5 та колишнього Голови Служби безпеки України ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 р. по справі № 389/08/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 389/08/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.
Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2015 р.