08 вересня 2015 р. Справа № 820/4658/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 820/4658/15
за позовом ОСОБА_1
до Харківської митниці Державної фіскальної служби України , Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області , Міністерства юстиції України
про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 ( далі - позивач ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів, Харківської митниці Державної фіскальної служби, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд скасувати висновок Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Законом України "Про очищення влади" від 23.02.2015 року № 227/10/10/20-05-17-01 та визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці ДФС №233-о від 17.04.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора митного поста "Чугунівка" та поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Чугунівка" Харківської митниці ДФС та зобов'язати Міністерство юстиції України виключити із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" інформацію про ОСОБА_1 Головного державного інспектора митного поста "Чугунівка" Харківської митниці ДФС, а також видалити відповідну інформацію з офіційного веб-сайту Мін'юсту. Стягнути з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 р. по справі № 820/5961/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Міністерства юстиції України про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку - задоволено в повному обсязі.
Скасовано висновок Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" від 23.02.2015 року №227/10/10/20-05-17-01.
Визнано протиправним та скасувати наказ Харківської митниці ДФС №233-о від 17.04.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора митного поста "Чугунівка".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Чугунівка" Харківської митниці ДФС.
Зобов'язано Міністерство юстиції України виключити із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" інформацію про ОСОБА_1 Головного державного інспектора митного поста "Чугунівка" Харківської митниці ДФС, а також видалити відповідну інформацію з офіційного веб-сайту Мін'юсту.
Стягнено з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Не погодившись з даною постановою суду Харківською митницею Державної Фіскальної Служби України подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р про задоволення позову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності наказу відповідача про звільнення №233-о від 17.04.2015 р. та наявності підстав для поновлення на роботі позивача.
Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що наказом від 01.06.2013 року №09-о прийнято на роботу до Харківської митниці Міндоходів з 01.06.2013 року в порядку переведення з Харківської обласної митниці ОСОБА_1, старшого інспектора митного поста "Плетенівка"(а.с.123).
Позивачем на ім'я начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби 18.12.2014 року подану заяву про згоду на проведення перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" з додатками декларацією про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік(а.с.127).
У зв'язку з реорганізацією Харківської митниці Міндоходів 25.12.2014 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Харківської митниці Державної фіскальної служби, що підтверджується витягом з наказу від 24.12.2014 року №06-о(а.с.125).
Відповідно до витягу з наказу від 27.02.2015 року №124-о ОСОБА_1 переведено з 02.03.2015 року на посаду головного державного інспектора митного поста "Чугунівка"(а.с.126).
Судом встановлено, що в порядку перевірки, визначеним Закном України "про очищення влади", начальником Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області на адресу центру №6308 надання послуг, пов'язаних і використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Ізюмського, Барвінківського та Борівського районів, підпорядкованого УДАІГУМВС України в Харківській області направлено запит про надання інформації від 05.01.2015 року №21/10/20-05-17-01, а саме щодо зареєстрованих колісних транспортних засобів, а також про вартість їх придбання, які станом на 01.01.2014 року перебували у власності (оренді, іншому праві користування) ОСОБА_1.(а.с.105).
Начальником центру №6308 ДАІ надана запитувачу інформація листом від 15.01.2015 року №13, відповідно до якої станом на 15.01.2015 р. за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби: ВАЗ 211120, (2009 р.) сірий та ИЖ ЮПИТЕР ЗК (1976 р.)(а.с.106).
Позивачем на ім'я заступника начальника Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області 23.01.2015 року були надані пояснення, відповідно до яких транспортний засіб ИЖ ЮПИТЕР ЗК 1976 року випуску був придбаний ним в 2000 році за 500 грн., а вже в 2004 році позивач у зв'язку із недбалим технічним станом продав зазначений мотоцикл невідомій особі на запасні частини за 300 грн.(а.с.14).
Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено перевірку даних за результатами якої складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті Закону України "Про очищення влади" від 23.02.2015 року №227/10/10/20-05-17-01(а.с.12-13).
У висновку вказано, що ОСОБА_1 вказані не достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) час перебування на посаді визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 та зазначено, що в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_1 не зазначено наявність майна - транспортний засіб ИЖ ЮПИТЕР ЗК.
Першим заступником начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби на ім'я начальника Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області надсилався запит від 20.03.2015 року №20-70-04/00-2/2182,в якому просив провести додаткову перевірку фактів, викладених у листах та уточнити інформацію, надану у висновках з урахуванням пояснень декларантів(а.с.43).
Варто зазначити, що позивачем також було подано декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік (уточнену), в якій він відобразив транспортний засіб ИЖ ЮПИТЕР ЗК.
Супровідним листом від 31.03.2015 року №20-70-04/00-1/2399 декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік (уточнену) було направлено на адресу начальника Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області(а.с.117-122).
Начальником Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області повторно направлено запит від 06.04.2015 року №1695/10/20-14-17-01 про надання інформації від центру №6308 ДАІ(а.с.113).
Відповідь на запит була надана листом від 07.04.2015 року №53, в якому за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби: ИЖ ЮПИТЕР ЗК (1976 р.); ВАЗ 21013 (1981 р.) жовтий; ВАЗ 211120, (2009 р.) сірий(а.с.114-115).
Начальник Ізюмської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області повідомив Харківську митницю Державної фіскальної служби України листом від 10.04.2015 року №2660/10/20-14-17-01, що після проведення повторної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано не достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1(а.с.116-116-а).
На підставі висновку перевірки Харківською митницею Державної фіскальної служби прийнято наказ від 17.04.2015 року №223-о про звільнення ОСОБА_1, головного державного інспектора митного посту "Чугунівка", з займаної посади 17.04.2015 з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"(а.с.11).
Не погоджуючись із наказом від 17.04.2015 року №223-о., позивач оскаржив його до суду.
Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного наказу колегія суддів зазначає наступне.
У розумінні частини першої статті 1 Закону про очищення влади очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 1 цього Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Питання застосування Закону про очищення влади регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за № 1385/26162 (далі - Порядок № 1100).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону про очищення влади протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону про очищення влади заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює в митному органі, на посаді головного державного інспектора митного посту "Чугунівка".
Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", встановлена Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", який затверджено Наказом Міністерства фінансів України 03 листопада 2014 року № 1100 (далі за текстом - Порядок №1100).
Відповідно до п.3 Порядку №1100 проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Згідно ч.11 ст.5 Закону України "Про очищення влади" орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
Відповідно до п.14 ст.5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Аналізуючи вказані вище положення законодавства колегія суддів приходить до висновку, що здійснення очищення влади стосовно осіб, щодо яких здійснювалася перевірка, проводиться за наступники критеріями, підлягають встановленню контролюючим органом:
недостовірності відомостей щодо наявності майна, зазначеного у декларації;
недостовірності цих відомостей та невідповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
невідповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Отже, недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі.
Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону про очищення влади в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному висновку містяться відомості про те, що вартість майна позивача, вказаного у декларації, відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.
З урахуванням наведеного, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати висновок від 23.02.2015 року №227/10/10/20-05-17-01 законним та обґрунтованим, а відтак і прийнятий на його підставі наказ Харківської митниці ДФС №233-о від 17.04.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора митного поста "Чугунівка".
Щодо позовних вимог позивача щодо зобов'язання Міністерство юстиції України виключити із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" інформацію про ОСОБА_1 Головного державного інспектора митного поста "Чугунівка" Харківської митниці ДФС, а також видалити відповідну інформацію з офіційного веб-сайту Мін'юсту колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про очищення влади" відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
Пунктом 2 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" передбачено, що керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
У відповідності до підпункту 53-1 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Уряду від 02.07.2014 року №228, Міністерство юстиції забезпечує відповідно до Закону України "Про очищення влади": проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом; формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього.
Таким чином, Міністерством юстиції відповідно до наданих повноважень було внесено інформацію до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", про звільнення з посади головного державного інспектора митного поста "Чугунівка".
Так, виключний перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" встановлений пунктом 5 Розділу II Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
У відповідності до вказаного пункту, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є: надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом України "Про очищення влади" перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади"; відповідне судове рішення; інші випадки, визначені законом.
Колегія суддів зазначає, що звільнення позивача та застосування до нього заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону відбулося всупереч вимогам законодавства, таким чином інформація, що занесена про нього до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" та розміщена на веб-сайті Міністерства юстиції України, є недостовірною, такою, що порушує права позивача, а отже підлягає виключенню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Міністерство юстиції України виключити із Єдиного державного реєстру осіб інформацію про ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимоги в частині стягнення з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно ч. 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.05.2013 року № 7 задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зазначаючи про звернення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць, суд першої інстанції, в порушення зазначених приписів не вказав розмір останніх в резолютивній частині постанови, що може утруднити виконання останньої, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині, згідно до ст. 201 КАС Україні - підлягає зміні, а відповідно апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Так, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок),.
Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки від 23.06.2015 року№ 20-70-05-01/ 00-1/187 розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 на момент звільнення 17.04.2015 року складав: середньоденна заробітна плата - 191,92 грн.( а.с. 80)
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 17.04.2015 р. по 08.09.2015 р. становить 19 575,84 грн.
Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема викладеної в постановах від 21.01.2012 р. №6-87цс11 та від 14.01.2014 р. №21-395а13.
При цьому, згідно абзацу 2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
На підставі вище викладеного, та з урахуванням положень ст. 201 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 820/4658/15 змінити, виклавши абз. 6 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
Стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.04.2015 року по 08.09.2015 року в сумі 19575,84 грн.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О.
Повний текст постанови виготовлений 14.09.2015 р.