08 вересня 2015 р.Справа № 2а-1870/5094/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі № 2а-1870/5094/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод"
до Державної податкової інспекції в м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив суд визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002002306/55926 від 13 липня 2011 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" - відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року по справі № 2а-1870/5094/11 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" задоволено частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
За результатами повторного розгляду справи з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002002306/55926 від 13 липня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 122244 грн. 04 коп., застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в сумі 1 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Сумський машинобудівний завод".
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 2 . п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства країни, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області реорганізовано шляхом приєднання до Державної податковох інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області. Вказані відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб.
Згідно ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність замінити в порядку процесуального правонаступництва згідно ст. 55 КАС України відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що
З матеріалів справи встановлено, що 29.06.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Басовою О.І., згідно Наказу від 25.06.2011 року, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Сумський машинобудівний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 29.06.2011 року № 4953/23-620/34933255.
Згідно висновків акту перевірки від 29.06.2011 року № 4953/23-620/34933255 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 200.1, п. 200.3 Податкового кодексу України за березень 2011 року; п.200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок завищення різниці поточного звітного періоду яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації за лютий 2011 року на 122244,04 грн.
На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0002002306/55926, яким зменшено ТОВ "Сумський машинобудівний завод" суму бюджетного відшкодування на 122244 грн. 04 коп., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн. (т. 1 а.с. 11).
Судом встановлено, що підставою для винесення такого рішення є висновок відповідача про не підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування в зв'язку з неповним декларуванням ТОВ "Аратта" зобов'язань з ПДВ по відносинах з позивачем та відсутність висновків зустрічної звірки з Харківською регіональною філією ВАТ "УГМК".
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по операціях лютого 2011 року з ТОВ "Аратта" та ВАТ ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія підтверджується належним чином складеними документами, а податкове повідомлення-рішення відповідачем винесено на підставі припущень та невірного тлумачення вимог закону, а тому воно підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 198 п. п. 198.1-198.3 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З наведеної норми вбачається, що підставою для віднесення сум до податкового кредиту є здійснення господарської операції з придбання товарів (послуг), та сплата (виникнення обов'язку сплати) в ціні товару (послуги) податку на додану вартість. Твердження відповідача про те, що обов'язковою умовою для формування податкового кредиту є сплата контрагентом податку до бюджету суд вважає безпідставним, оскільки воно суперечить вимогам закону.
Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ст. 14 п. 14.1.18 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем в періоді, який перевірявся, придбано за договором запасні частини до насосів на загальну суму 530931 грн. 35 коп., в тому числі ПДВ 88488 грн. 56 коп. Товари були фактично отримані в лютому 2011 року та оприбутковані належним чином. Перевезення здійснювалось за рахунок покупця, частково транспортними компаніями, розрахунки проводились в безготівковій формі. Також в лютому 2011 року позивачем без укладення письмового договору отримано від ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія металовироби на загальну суму 202532 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ 33755 грн. 48 коп. фактично товар отриманий та оприбуткований позивачем. Транспортування здійснювалось за рахунок покупця, частково транспортними компаніями. Товар отримувався за довіреностями. Розрахунки проводились в безготівковій формі. Ці обставини сторонами не оспорюються.
На підтвердження правомірності таких висновків позивачем надано до матеріалів справи копії договору поставки від 16 серпня 2010 року та належним чином засвідчені копії первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, а саме: податкових та видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень, акту здачі- прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, договорів оренди автомобіля, договорів-заявок на транспортно-експедиційні послуги, рахунків-фактур, карток складського обліку (т. 1 а.с. 12-63, 118-126,132-138, 146-167, 181-198).
Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорів купівлі-продажу та поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за вищезазначеними договорами, укладеними між позивачем з ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія, повністю підтверджені відповідними первинними документами.
Порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту за лютий 2011 року і бюджетного відшкодування за березень 2011 року по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" під час судового розгляду не встановлено.
Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за лютий 2011 року, відповідачем по справі не надано. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
При цьому єдиною підставою для висновку про вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за лютий 2011 року та, як наслідок, заявленні бюджетного відшкодування на суму 122244,04 грн. податковий орган обґрунтовує тим, що згідно з даними бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту і зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість» між податковим кредитом позивача за лютий 2011 року та податковими зобов'язаннями ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія» існують розбіжності, оскільки інформація про проведення зустрічних звірок у ланцюгу постачання товару не надходила.
Інших обставин нездійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів позивача з ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія», відповідачем в акті перевірки від 29.06.2011 року № 4953/23-620/34933255 не вказано.
Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України платник податків не обтяжений обов'язком здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб. Питання формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Однак, факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Тобто, лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування показників податкової звітності. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем, на спростування доводів податкового органу, надано до матеріалів справи довідки від 03.10.2011 року № 355/23-3/32746211 та від 07.09.2011 року № 2233/40-10/25412086 про результати проведення зустрічних звірок ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія» щодо підтвердження господарських відносин з позивачем за лютий 2011 року (а.с. 139-145.) У вказаних довідках зазначено, що звіркою ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" Харківська регіональна філія» підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Сумський машинобудівний завод", їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою ТОВ "Аратта" та ВАТ "УГМК" встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ "Сумський машинобудівний завод".
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками по ланцюгу придбання товару) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області - залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 р. по справі № 2а-1870/5094/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2015 р.