07 вересня 2015 р.Справа № 820/4984/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Будсервис" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2015р. по справі № 820/4984/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Будсервис"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-будсервис" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Укр-будсервис"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому з урахуванням змінених позовних вимог просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0001322203 від 15.05.2015 року .
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року по справі №820/4984/15 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-будсервис" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено в повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-будсервис" на користь Державного бюджету України 4689 грн. 00 коп. судового збору.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки наданим до матеріалів справи доказам, неповне та необ'єктивне дослідження матеріалів справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року по справі №820/4984/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем при веденні господарської діяльності у перевіряємий період було дотримано всіх вимог чинного законодавства України. Вказав на те, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними. Реальність вчинення господарський операцій підтверджується первинними документами, а саме специфікаціями, рахунками, рахунками - фактури, податковими накладними, видаткові накладними та іншими. Таким чином, з викладених підстав, вважає оскаржуване повідомлення - рішення протиправним та таким, що має бути скасовано.
Відповідач, у надісланих до суду запереченнях на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вказує на не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ "Філакас". Пояснив, що наявність формально складених, але недостовірних документів, достовірність яких спростована наявними у справі доказами, не підтверджує реальність господарських операцій в розумінні Податкового кодексу України та не надає позивачу право за наслідками таких операцій формувати як податковий кредит так і валові витрати платника податку. Отже, стверджує, що позивач не мав права на віднесення суми до податкового кредиту по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, у зв'язку з не доведенням реальності здійснення господарських операцій між ними. З огляду на викладене, вважає податкове повідомлення - рішення від № 0001322203 від 15.05.2015 року, яким ТОВ "Укр-будсервис" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9651558,00 грн. прийнятим правомірно, а рішення суду першої інстанції винесеним із дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин по справі.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлень на перевірку від 07.04.2015р. №460, №461, №462, №463 на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями відповідно до наказу від 31.03.2015р. № 404 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-БУДСЕРВИС", код ЄДРПОУ 38279589 (далі - ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС"), з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року.
За результатами складено акт від 24.04.2015 року № 1205/20-31-22-03/38279589 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальність "УКР-БУДСЕРВИС", код ЄДРПОУ 38279589, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року, в якому зафіксовані порушення: ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС" за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р., з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. та з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. здійснювало операції з фінансово - грошовими потоками відповідно до правочинів (відображених в виписках банківських рахунків та наданих до перевірки документів), які свідчать про відсутність їх економічного змісту та сумнівність господарських операцій у перевіряємому періоді; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість та, як наслідок, занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет у загальній сумі 7 721 246 грн. У тому числі по періодам: Листопад 2014 року в сумі 2 682 928 грн. грудень 2014 року в сумі 3 735 123 грн. січень 2015року в сумі 1 303 195 грн.
На підставі акту від 24.04.2015 року № 1205/20-31-22-03/38279589 ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001322203 від 15.05.2015 року на загальну суму 9 651 558, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 7 721 246 грн. та 1 930 312 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2015 року, ТОВ "Укр-будсервис" звернулось до суду з вимогою про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також з правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення.
Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ "Філакас" у перевіряємий період, відсутні докази щодо досягнення якогось реального господарського результату, що в свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем сум задекларованих податку на додану вартість по вказаним операціям та завищення податкового кредиту на суму 7 721 246 грн., в т.ч. за листопад 2014 року в сумі 2 682 928 грн., за грудень 2014 року в сумі 3 735 123 грн., за січень 2015року в сумі 1 303 195 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Колегія суддів зазначає, що вимоги до первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).
У відповідності до ст. 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За визначенням п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Укр-будсервис" у перевіряємому періоді мав господарські відносини із ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ "Філакас".
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що основним постачальником ТОВ "Укр-будсервис" у період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року на загальну суму постачання 38580230,88 грн. (сума ПДВ 7716045,41 грн., що становить 99,93% у складі податкового кредиту) було ТОВ «Промбудмонтажінвест».
Матеріалами справи підтверджено, що позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Промбудмонтажінвест» на підставі договору про співпрацю (Договор о сотрудничестве) від 01.10.2014г.
На підтвердження реальності отримання товарів, виконання будівельних робіт та надання консультаційних послуг за вказаним договором, позивачем було долучено до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, акти надання послуг з проведення консультацій, акти здачі-прийняття робіт з технічного переоснащення, капітального ремонту та будівельно-монтажних робіт, платіжні документи.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.
Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається отримання ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС", від ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" наступних товарів: Вугілля АС (6-13), брикет вугільний, Вугілля АМ 13-25, Вугілля антрацит АО (фр.25-50) . Всього отримано 414 т вугілля.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС" орендує лише частину складського приміщення за адресою: 62300, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, вул.Панфілова, 6, загальною площею 15м2.
Тобто, товар у великій кількості та значному обсязі було відвантажено ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ на адресу ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС", що на думку колегії суддів не є можливим, оскільки фізично не можуть бути розташовані 414 т вугілля у приміщення 15м2.
Крім того, постачання товару підприємством ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" на адресу ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС" відбувається без наявності власних або орендованих транспортних засобів (при аналогічній їх відсутності у продавця).
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи не надано документів на підтвердження перевезення товарів та доказів оприбуткування, зберігання таких товарів позивачем, чи використання придбаних у даного контрагента матеріалів.
Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Відповідно до абз.27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів не видається можливим встановити форму транспортування товару, перевізника товару, час та місце доставки товару на адресу позивача.
Позивачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів, які б засвідчували здійснення навантажувально-розвантажувальних послуг та зберігання придбаного товару, вказували на відповідальних осіб за їх зберігання, не надано доказів, що за адресою відвантаження наявні необхідні виробничі та складські потужності для зберігання партій товару.
Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.
Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат у зв'язку з придбанням товару.
Також, матеріали справи не містять жодного документу, щодо якості відвантаженого товару, відвантаження товару по кількості, не зазначається - приймання товару по кількості та якості.
Крім зазначеного, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.
Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано а ні довіреностей, а ні копій журналу реєстрації довіреностей, які б вказували на видачу довіреності на отримання товару.
Крім зазначеного, відсутня реєстрація податкових накладних ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" в ЄРПН, що не дає можливість проаналізувати історію походження , тобто продавців та виконавців , товарів, робіт, послуг.
З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів, необхідних складських приміщень, та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт передачі вказаних товарів від ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" на адресу позивача, що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.
Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду отримання ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС" від ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" документів на надання великої кількості консультаційних послуг, які не були передані в подальшому по ланцюгу постачання на контрагентів у періоді, який перевірявся.
При цьому, всі отримані податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН, оскільки виписані на суму ПДВ менше 10 тис.грн., що свідчить про те, що суб'єкт господарювання подрібнює суми ПДВ до 10 тис. грн., що унеможливлює дослідити фактичний рух та номенклатуру товарів без проведення документальної перевірки.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових накладних та актів надання послуг, 30.11.2014р. протягом одного дня один директор ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" код ЄДРПОУ 36987611 КРУТЬКО ТАРАС МИХАЙЛОВИЧ надав на адресу ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС", код ЄДРПОУ 38279589 74 консультаційні послуги, а ціна однієї консультації становить 59956,78 грн., в т.ч. ПДВ 9992,20 грн.
31.12.2014р., також протягом одного дня, один директор ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" код ЄДРПОУ 36987611 КРУТЬКО ТАРАС МИХАЙЛОВИЧ надав на адресу ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС", код ЄДРПОУ 38279589 126 консультаційних послуг, а ціна однієї консультації становить 59796,20 грн., в т.ч. ПДВ 9966,03 грн.
Колегія суддів звертає увагу на необґрунтованість ціни наданих консультаційних послуг, оскільки послуги, зазначені в "документах", різні, проте ціна кожної консультацій 30.11.2014р. однаково становить 59956,78 грн., а 31.12.2014р. 59796,20 грн.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично неможливо протягом одного робочого дня надавати та отримувати значну кількість таких послуг, при цьому, різні послуги по однаковій ціні, що підтверджує відсутність реального здійснення вказаних операцій.
Документи, підтверджуючі використання отриманих від ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" консультаційних послуг у господарській діяльності підприємства в матеріалах справи відсутні.
Кріт того, судом першої інстанції встановлено отримання ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС" податкового кредиту в грудні 2014 року від ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" щодо будівельно-монтажних робіт без визначення порядку придбання або виготовлення, а саме, ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС", код ЄДРПОУ 38279589, мало взаємовідносини по виконанню будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту ПВД-5,6,7 та технічного переоснащення АСКОЕ в Луганській та Донецькій областях за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, які були придбані ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС", код ЄДРПОУ 38279589 у ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" код ЄДРПОУ 36987611 та передані у ті ж самі дні по ланцюгу постачання на адресу ТОВ "Техно-Спецальянс".
Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що "документи" на отримання зазначених вище будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту ПВД-5,6,7 та технічного переоснащення АСКОЕ в Луганській та Донецькій областях були передані по ланцюгу постачання в один і той же день на ТОВ "ТЕХНО-СПЕЦАЛЬЯНС", на загальну суму 600391,30 грн., у т.ч. ПДВ - 100065,23 грн. з тією ж номенклатурою товару та без будь-якої торгівельної націнки.
Отже, не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання зазначених робіт. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
В матеріалах справи також відсутні обґрунтування пояснень вартості спірних послуг, з чого складалася їх ціна - із якого обсягу робіт, якого характеру робіт, кількість залучених осіб до їх виконання, вартість матеріалів.
Зокрема, з матеріалів справи не вбачається документального підтвердження щодо персонального складу бригади, що фактично була задіяна в роботах та з яких можливо було б встановити особи працівників, які б реально виконували обумовлені роботи, та їх кваліфікації, яка б дозволяла їх допустити до виконання робіт підвищеної небезпеки.
В наданих актах здачі-приймання робіт не зазначено обґрунтування вартості робіт, особи, які безпосередньо виконували роботи, способи вчинення дій, що, на думку колегії суддів, є порушенням п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що оформлення документів на виконання робіт або надання послуг, які потребують ліцензій, дозволів (а саме: будівельні роботи, виконання капітального ремонту) здійснюється директором ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" Крутько Т.М. без наявності дозвільних документів та кваліфікаційних робітників, необхідних для ведення видів господарської діяльності.
Не є фізично можливим протягом одного робочого дня однією особою надавати велику кількість будівельно-монтажних робіт, консультаційних послуг, та відвантажувати велику кількість та різні види товарів, як зазначено в оформлених документах ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ".
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не підтвердження реальності даної операції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що крім вказаного постачальника, постачальником ТОВ "Укр-будсервис" у період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року був також і ТОВ "Філакас" на загальну суму постачання 26000 грн. (сума ПДВ 5200 грн., що становить 0,07% у складі податкового кредиту).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Філакас" на підставі договору про співпрацю (Договор о сотрудничестве) від 07.03.2014 р.
На підтвердження реальності отримання ТМЦ (Пост керування вибухозахищенний ПУВ-3-06 У1 в асортим.) за вказаним договором, позивачем було долучено до матеріалів справи податкові та видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Однак, матеріалами справи підтверджено, що надалі документи на отримання зазначених вище ТМЦ (Пост керування вибухозахищенний ПУВ-3-06 У1 в асортим.) передані по ланцюгу постачання в один і той же день (31.12.2014 року) на ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" код ЄДРПОУ 36987611 на загальну суму 31200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5200,00 грн. з тією ж номенклатурою товару та без будь-якої торгівельної націнки.
При цьому, фізично неможливо протягом одного робочого дня однією особою отримувати та надавати значну кількість консультаційних послуг на різні теми, а також при цьому отримувати та виконувати різноманітні будівельні роботи та отримувати та відвантажувати однією особою значну кількість та різні види товарів, що підтверджує відсутність реального здійснення вказаних операцій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що по всіх угодах та первинних документах, які наявні в матеріалах справи по взаємовідносинам позивач як з ТОВ "Філакас", так і з ТОВ «Промбудмонтажінвест», відсутня будь-яка документально підтверджена економічна доцільність та обґрунтованість.
Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ "Філакас" договори є ідентичними за змістом та містять положення лише щодо предмету договору, тобто не містять основних типових положень, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони не домовились щодо істотних умов правочину.
Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що у вказаних договорі реквізити сторін (ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ "Філакас" та ТОВ "Укр-будсервис") є однаковими в частині визначеної податкової адреси, тобто як у позивача, так і у вказаних контрагентів наявна єдина податкова адреса, а саме: м. Харків, вул. Ак. Проскури,1.
Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.
Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.
З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені з порушенням вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - з порушенням нормам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи мають дефекти походження та обґрунтованості, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, позбавлені юридичної сили та доказовості, тому не є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів не підтверджено реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ "Філакас".
Крім зазначеного, позивачем не було надано ані до перевірки, ані до матеріалів справи обігово-сальдових відомостей в розрізі всіх бухгалтерських рахунків та субрахурнік згідно з обліковою політикою підприємства, обігових відомостей та журналів-ордерів, карток по всім рахункам, наказів про встановлення трудового тижня та режиму роботи підприємства у перевіряємий період, а також товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ від постачальників довіреностей та журналів реєстрації довіреностей, доказів наявності трудових ресурсів у ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС", які приймали б участь у прийманні продукції від постачальників та відвантаження її покупцям, необхідного обладнання та спеціальних умов для відвантаження та зберігання різних груп та великої кількості різних видів товарів у позивача.
З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини, наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість встановлення факту надання позивачу товарів та послуг його контрагентами ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ "Філакас".
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з наявних у матеріалах справи документів не вбачається підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та та його контрагентами у спірний період, та, як наслідок, вказує на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з урахуванням їх результатів, оскільки право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних, виданих на реально отриманий товар (роботи, послуги).
З огляду на досліджені у справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так як ТОВ "УКР-БУДСЕРВИС" не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів та послуг від зазначених суб'єктів господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001322203 від 15.05.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 651 558, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 7 721 246 грн. та 1 930 312 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Будсервис" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2015р. по справі № 820/4984/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Кононенко З.О. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 11.09.2015 р.