10 вересня 2015 р.Справа № 816/952/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі № 816/952/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області
третя особа Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - ГУДСУНС у Полтавській області, відповідач), третя особа: Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - УПФУ Октябрського району в м. Полтаві) про визнання неправомірними дій відповідача по відмові у проведенні перерахунку грошового забезпечення позивачу за роботу (службу) в зоні Чорнобильської АЕС в липні - серпні 1986 року; зобов'язання відповідача надати позивачу оновлену довідку про грошове забезпечення в зоні ЧАЕС у липні - серпні 1986 року, виходячи з: подвійного розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання; використання коефіцієнту кратності 3, 4, 5, а не 2, 3, 4 в окремих зонах небезпеки ЧАЕС; застосування нарахування денного грошового утримання за 6, а не за 8 годин роботи щодобово; розрахунку коштів за перебування в резерві в стані бойової готовності не за 16, а за 18 годин щодоби; нарахування до 60 % преміювання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС із її збільшенням вдвічі та урахуванням коефіцієнту кратності 3, 4, 5 в окремих зонах небезпеки ЧАЕС; подвоєння оплати в вихідні дні 3, 10, 17, 24 серпня 1986 року; зобов'язання відповідача в порядку положень статті 267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення в термін, визначений судом.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2015 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права ( ст.ст. 9, 70, 86, 159, 163 КАС України), що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, внаслідок не застосування норм права, що регулюють спірні відносини, неналежної оцінки доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 10.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІ групи (а. с. 53-54).
З 28.08.1980 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого інженера випробувальної пожежної лабораторії ВПО, що підтверджується довідкою Управління МНС України в Полтавській області від 01.03.2011 № 17-13/к-39 (а. с.128).
У період з 25.07.1986 по 25.08.1986 позивач виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (в 1 зоні 32 доби), про що свідчать витяги з наказів № 89лс від 31.07.1986, № 105лс від 16.09.1986, довідка від 25.08.1986 (а. с. 17, 80, 129, 141-150, 177-186).
10.02.2015 року позивач звернувся до ГУДСУНС у Полтавській області із заявою про проведення перерахунку грошового забезпечення та видачу довідки про грошове утримання за службу в зоні ЧАЕС за липень - серпень 1986 року (а. с. 25).
Проте, відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку та видачі нової довідки, про що направив лист від 05.03.2015 № 01-К-96/12 (а. с. 49-52).
Не погоджуючись з такими діями відповідача та наданою відповіддю, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не надав доказів правомірності відмови у перерахунку позивачу грошового утримання (заробітної плати).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).
Положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ст. 70 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.
Колегія суддів зауважує, що у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року №10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року №1767-рс і від 11 грудня 1986 року №2488-рс.
Також, розсекречуються прийняті до виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року №168-5, від 10 червня 1986 року №207-7, Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 року №12-рс та Листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 9 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Постанова Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища" від 05.10.1986 року №665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.
Крім того, оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Відповідно до п. 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" встановлено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195 (Постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.
Згідно з Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року №153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7).
На підставі пункту 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС №524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1, 4 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС №665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР №0130 від 11 травня 1986 року та №0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР №35з від 30 травня 1986 року).
Згідно вказівки МВС СРСР №1/5725 від 21 жовтня 1986 року видана вказівка ГУ ДПО №3/7/1587 від 17 грудня 1986 року "Про компенсацію робітникам зведеного закону протипожежної служби за постійне перебування у місті Чорнобилі в резерві у стані бойової готовності", якою визначена тарифна ставка години надходження у стані бойової готовності, як одна третина години робочого часу з виплатою за обліковий період одинарної тарифної ставки, а робітникам із числа начальницького складу окладу за спеціальне звання.
Також, Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 жовтня 1986 року №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно з пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.
Вказаною постановою також визначено, що для працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії, в зоні іонізуючого опромінення, встановлюється шестигодинний робочий день (пункт 4). З огляду на викладене, інший час підлягав врахуванню як знаходження в резерві в стані бойової готовності.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.
Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, крім перерахованих вище, іншими нормативними актами не передбачені, отже, вони є діючими на цей час.
Згідно з ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців", працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. (Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань).
З огляду на викладене, є необґрунтованими посилання відповідача на те, що на військовослужбовців органів УВС не поширює дію положення пунктів 1, 4 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7 та інших нормативно-правових актів, наведених вище.
Окрім того, зважаючи на особливий статус осіб, відряджених до зони Чорнобильської АЕС, безпідставними є доводи відповідача про необхідність застосування при розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 21.07.1986 по 25.08.1986 лише вимог Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого Наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090, оскільки за таких обставин мав би місце неоднаковий підхід до забезпечення соціального захисту громадян, які належать до однієї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 25.07.1986 по 25.08.1986 виконував службові обов'язки у зоні Чорнобильської АЕС загалом 32 доби, з них: 32 доби - у першій зоні безвиїзно (а. с. 17).
Як встановлено зі змісту витягу з наказу Управління внутрішніх справ виконкому Полтавської обласної ради народних депутатів від 31.07.1986 №89лс "По особовому складу", на дату відрядження до м. Чорнобиль позивач перебував на посаді старшого інженера випробувальної пожежної лабораторії відділу пожежної охорони у званні капітана внутрішньої служби (а. с. 150).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 має проводитись з урахуванням приписів всіх зазначених вище нормативних актів, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців: з нарахуванням подвійного окладу, з урахуванням кратності зони небезпеки кратності 5 -, 4 -, 3 -, з нарахуванням премії у розмірі 60% тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100%, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні, з урахуванням обчислення за одну годину як 1/3 години робочого часу за період несення служби у стані бойової готовності, врахуванням шестигодинного робочого дня, понад середньомісячну заробітну плату, у порівнянні із установленими чинним законодавством нормами.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що не може бути визнана достатньою та належною підставою для відмови у перерахунку грошового забезпечення позивача відсутність у відповідача роз'яснень щодо порядку застосування згаданих нормативно-правових актів.
Також не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право на нарахування подвійного посадового окладу та окладу за спеціальне звання з огляду на те, що подвійність окладу замінено на кратність, оскільки вони ґрунтуються на припущенні, натомість нормативно-правові акти, що передбачали виплату посадового окладу та окладу за спеціальне звання в подвійному розмірі, діяли одночасно із нормативно-правовими актами, які встановлювали кратність оплати за зонами небезпеки, та не суперечили одне одному. Крім того, є необґрунтованими доводи відповідача про те, що кратність підлягає зменшенню на одиницю у разі збереження за місцем роботи середньомісячного заробітку, оскільки таких вимог чинні нормативно-правові акти не містили.
Доводи відповідача про відсутність підстав для оплати вихідних позивача у подвійному розмірі з огляду на те, що за роботу у вихідний день працівникам органів внутрішніх справ надавався інший день відпочинку, є непідтвердженими, оскільки відповідачем не надано доказів того, що позивачу надавалися такі дні відпочинку за роботу у зоні ЧАЕС 3, 10, 17, 24 серпня 1986 року (кожна неділя серпня), крім того, у зоні ЧАЕС діяв 6 - денний (36-годинний) робочий тиждень, що визначено в тому числі, Постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальним питанням та Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 07 травня 1986 року № 153/10-43 (а. с. 103), тому враховуючи положення Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 і Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, оплата праці за роботу у неділю підлягала у подвійному розмірі.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період перебування останнього у зоні ЧАЕС.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не надав доказів правомірності відмови у перерахунку позивачу грошового утримання (заробітної плати).
Таким чином, відповідач у даних правовідносинах діяв протиправно та не у спосіб, що передбачений діючим законодавством, у зв'язку із чим колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. по справі № 816/952/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.
Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2015 р.