10 вересня 2015 р.Справа № 627/917/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на постанову Краснокутського районного суду Харківської області від 13.07.2015р. по справі № 627/917/15-а
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до Спеціаліста 1 категорії сектору для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування служби у справах дітей Краснокутської РДА Харківської області Божко В.М.
про визнання дій протиправними,
ОСОБА_1 звернувся до Краснокутського районного суду Харківської області з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Спеціаліста 1 категорії сектору для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування служби у справах дітей Краснокутської РДА Харківської області Божко В.М., в якому просив визнати дії відповідача щодо подання клопотання № 01-26/360 від 11.06.2015 року «Щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неповнолітнього ОСОБА_2»- протиправними.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції її скасувати, та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Надіслав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без його участі, проти задоволення апеляційної скарги заперечує в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника неповнолітнього ОСОБА_2, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач в рамках кримінальної справи був присутнім при допиті неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як представник служби у справах дітей районної державної адміністрації.
За результатами вивчення кримінальної справи, відповідач направив на адресу Прокурора Краснокутського району радника юстиції лист від 11.06.2015 року за № 01-26/360, в якому зазначив, що служба дійшла думки, що запобіжний захід у виді домашнього арешту недостатній, так як неповнолітній не розкаявся та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, є альфа-лідером, та може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2, а саме на неповнолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 9).
Позивач, звертаюсь з позовом та в обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що відповідач діяв протиправно, оскільки не входить до кола осіб, які можуть звернутись з клопотанням про обрання запобіжного заходу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що справу не належить розглядати в порідку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно п.п.1, 7 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конценції про захист прав і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.»
Як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, у своїй практиці Європейській суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
У повній відповідності до Європейської конвенції положеннями частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає можливість оскарження відповідних дій та рішення в рамках кримінального судочинства.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України у п. 4.2 рішення № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
За таких обставин, коли імперативний припис п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не дають підстав вважати, що апеляційна скарга є обґрунтованою.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Краснокутського районного суду Харківської області від 13.07.2015р. по справі № 627/917/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2015 р.