10 вересня 2015 р.Справа № 820/9191/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2015р. по справі № 820/9191/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області , Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач 1), Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд: визнати неправомірними дії по проведенню фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, на підставі якої складено акт від 24.05.2013 року № 296/21.3/22567411037; скасувати рішення від 27.05.2013 року №201036/20/25/21.3-18, №201037/20/25/21.3-18, №201038/20/25/21.3-18, №201039/20/25/21.3-18, №201040/20/25/21.3-18; скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 року року № 0000272210.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії по проведенню фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, на підставі якої складено акт від 24.05.2013 року № 296/21.3/22567411037. Скасовано рішення від 27.05.2013 року №201036/20/25/21.3-18, № 201037/20/25/21.3-18, № 201038/20/25/21.3-18, № 201039/20/25/21.3-18, № 201040/20/25/21.3-18. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 року № 0000272210.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі №820/9191/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 року здійснено заміну відповідача - Головного управління Міндоходів у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Харківській області.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 442 від 23.05.2013 фахівцями РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПС України в Харківській області проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 296/21.3/22567411037 від 24.05.2013 року.
Відповідно до висновків вказаного акту перевірки в діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення приписів Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" № 957 від 30.10.2008 в частині роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних, ст.11, ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині зберігання алкогольних напоїв, що не марковані марками акцизного податку, роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії та зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, п.1-2, п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:
- рішення №201040/20/25/21.3-18 від 27.05.2013 р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 13 200,39 грн. за порушення Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" №957 від 30.10.2008, абз.13 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку із здійсненням роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних;
- рішення №201030/20/25/21.3-18 від 27.05.2013 р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 8 500 грн. за порушення ст.11., абз.15 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку із зберіганням алкогольних напоїв, не маркованих марками акцизного податку;
- рішення №201038/20/25\21.3-18 від 27.05.2013 р., яким до позивача застосовано штраф у розмірі 89 487,5 грн. за порушення ст.15, абз.8 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку із здійсненням роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії;
- рішення №201037/20/25/21.3-18 від 27.05.2013 р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 86 1575 грн. за порушення ст.15, абз.10, ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку із зберіганням роздрібних партій тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
- рішення №201036/20/25/21.3-18, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 44 743,75 грн. за порушення ст.15, абз.10 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку із зберіганням роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
- податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 р. № 0000272210, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 106 721 грн. за порушення п.1 ст.17 ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Не погоджуючись з такими діями по проведенню перевірки та правомірністю винесення рішень, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності вимог позивача, при цьому, відповідачами в повній мірі доведено, що вони діяли на підставі та в межах повноважень, визначених законом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За змістом п.80.1., пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно з п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Колегія суддів зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.09.2013р. у справі № 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 33770792) акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.
Як вбачається зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Оскільки ані акт перевірки, ані сам собою факт проведення перевірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій з проведення фактичної перевірки відсутні.
Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, допустивши посадових осіб до проведення перевірки, фактично не погоджувався з діями відповідача, що були вчинені останнім до початку та під час фактичної перевірки, за таких обставин, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання дій неправомірними по проведенню фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, на підставі якої складено акт від 24.05.2013 року № 296/21.3/22567411037, оскільки позивач не використав свого права не допуску посадових осіб до проведення перевірки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача з проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, на підставі якої складено акт № 296/21.3/22567411037 від 24.05.2013 року, є правомірними та такими, які вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги у цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про скасування рішень від 27.05.2013 року № 201036/20/25/21.3-18, № 201037/20/25/21.3-18, № 201038/20/25/21.3-18, № 201039/20/25/21.3-18, № 201040/20/25/21.3-18; скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2013 року № 0000272210, колегія суддів зауважує на таке.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу на праві власності належить нежитлова будівля, магазин продовольчих товарів, яку від придбав згідно з договором від 19.11.2011 року, вказаний об'єкт розташований за адресою: м. Ізюм, АДРЕСА_2 (а.с.16-20).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії Б№ 662648 та витягу з ЄДР основними видами діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; оптова торгівля іншими продуктами харчування, в тому числі рибою, ракоподібними та молоком (а.с. 13-14).
З матеріалів справи, а саме договорів оренди: від 15.05.2013 року, укладеного з ОСОБА_2 (а.с.94), від 05.01.2013 року, укладеного з ФОП ОСОБА_3 (а.с.121), від 05.01.2013 року, укладеного ФОП ОСОБА_9 (а.с.122), прибуткових касових ордерів (а.с.116-120), встановлено, що приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, здається позивачем іншим особам для ведення власної господарської діяльності.
В ході судового розгляду справи було допитано свідків, а саме перевіряючих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили факт проведення перевірки позивача та факт встановлення порушень вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в діях позивача.
Також було допитано в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7
ОСОБА_7 пояснила суду, що вона працює менеджером магазину, але під час проведення перевірки не була присутня, від підписання акту перевірки відмовилася.
ОСОБА_6 пояснила, що вона не працювала у ФОП ОСОБА_1, а була прийнята на стажування до ОСОБА_8 Під час проведення перевірки підписала документи, які надавалися їй перевіряючими та написала пояснення під їх диктовку. Від підписання акту перевірки відмовилася. Під час перевірки з боку інспекторів на неї фізичного та психологічного тиску не застосовувалося, до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій перевіряючих вона не зверталася.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що в матеріалах справи містяться різні пояснення ОСОБА_6 - (а.с.85, 1 т.) в яких вона зазначила про те, що є продавцем ФОП ОСОБА_1 та, що 24.05.2013р. було реалізовано горілку, касовий чек не видавався. 17.03.2014р. (а.с. 213, 1 т.) до Харківського апеляційного адміністративного суду надала заяву, в якій вже заперечувала факт роботи у ФОП ОСОБА_1
Таким чином, в суді були надані суперечливі показання свідків, у зв'язку з чим до уваги не приймаються і справа розглядається на підставі оцінки наданих до суду доказів.
В ході проведення перевірки було встановлено, що місце зберігання напоїв та тютюнових виробів, розташоване за адресою: Харківська область, м. Ізюм, АДРЕСА_2, не внесено до Єдиного державного реєстру.
Під час проведення перевірки фахівцями зроблено опис наявної за місцем зберігання алкогольної та тютюнової продукції, в якому зафіксовано вартість кожної одиниці товару. Згідно складеного опису, в місці зберігання знаходилась алкогольна продукція загальною вартістю 44743,75 грн. та тютюнова продукція загальною вартістю 8615,75 грн.(т.1 а.с. 61-78).
Відповідно до ч. 33 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, що діяла на час винесення спірних правових актів), зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
За вказане порушення абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.
Так, враховуючи виявлені перевіркою обставини, керівником РУ САТ ДПС України у Харківській області прийняті рішення №201036 від 27.05.2013 року та №201037 від 27.05.2013 року про застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді штрафу розміром 100 відсотків вартості алкогольної та тютюнової продукції, яка знаходиться в такому місці зберігання.
Також, в ході проведення перевірки було встановлено факт реалізації однієї пляшки горілки "Вищий сорт" "Люкс" (містить 0,5 л., міцність 40% об., д.р. 28.07.2011 року) по ціні 30,0 грн. за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Згідно зі складеним описом, в місці зберігання знаходилась партія алкогольної продукції загальною вартістю 44743,75 грн.
В матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_6, в яких зазначено, що нею, продавцем ФОП ОСОБА_1, в магазині за адресою: АДРЕСА_2, м. Ізюм, Харківська область, реалізовано 1 пляшку горілки "Вищий сорт" "Люкс" (містить 0,5 л., міцність 40% об., д.р. 28.07.2011 року) по ціні 30,0 грн., у зв'язку з відсутністю касового апарату (т.1 а.с. 85).
Відповідно до ч. 11 ст. 15 вказаного Закону, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
За вказане порушення абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Так, враховуючи виявлені перевіркою обставини, керівником РУ САТ ДПС України у Харківській області прийнято рішення №201038 від 27.05.2013 року про застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді штрафу розміром 200 відсотків вартості отриманої партії товару (44743,75 грн.*200%=89487,5 грн.)
Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено, що за місцем реалізації зберігалися алкогольні напої, марковані марками акцизного податку з зазначенням суми акцизного податку, що не відповідає сумі, яка діяла на дату розливу алкогольних напоїв (на марці акцизного податку, якою була маркована горілка "Ексклюзив стандарт" Пшенична" (містить 1,0 л., міцність 40% об., д.р. - 14.02.2013 року) зазначена ставка податку 9,174 грн., в той час як на дату розливу даної горілки діяла ставка - 18,348 грн.; на марці акцизного податку, якою була маркована горілка "Ексклюзив "Стандарт" (містить 0,2 л., міцність 40% об., д.р. - 27.03.2013 рок) зазначена ставка податку 4,212 грн., в той час як на дату розливу даної горілки діяла ставка - 3,670 грн.).
За місцем реалізації знаходилось 3 пляшки вказаної горілки "Ексклюзив стандарт "Пшенична" вартістю 47,00 грн. кожна (загальна вартість -141,00 грн.), а також 30 пляшок горілки "Ексклюзив "Стандарт" вартістю 85020 грн., що підтверджується описом наявної продукції.
Згідно з ст. 11 Закону України "Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" маркування горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника; знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання; вміст спирту (% об.); місткість посуду.
За вказане порушення, а саме зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.
Враховуючи виявлені перевіркою обставини, керівником РУ САТ ДПС України у Харківській області прийнято рішення №201039 від 27.05.2013 року про застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді штрафу розміром 8500,0 грн. (оскільки загальна вартість товару становить лише 606,00 грн.)
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в акті перевірки зафіксовано факт продажу горілки "Вищий сорт" "Люкс" (містить 0,5 л., міцність 40% об., д.р. 27.07.2011 року) по ціні 30,0 грн., в той час як мінімальна роздрібна ціна на горілку такої тари та міцності розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.08р. №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", становить 30,10 грн. (мінімальна роздрібна ціна за літр стовідсоткового спирту становить 150,5 грн., мінімальна ціна на горілку розраховується як добуток відповідний затверджених мінімальних цін, міцкості за об'ємом ( у відсотках) та міцкості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків, отже в даному випадку мінімальна роздрібна ціна на вказаний алкогольний виріб становить:150,5*40 (міцність)*0,5(літри):100=30,1 грн.).
Фахівцями складено опис наявної в магазині алкогольної продукції, з зазначенням ціни кожної одиниці товару, який підтверджує факт того, що в магазині провадилась діяльність по роздрібній торгівлі горілкою за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на перелічені в описі спиртні напої.
Колегія суддів зауважує на те, що за порушення вимог Постанови КМУ від 30.10.08р. №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, а саме оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої", абз. 13 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.
Враховуючи виявлені перевіркою обставини, керівником РУ САТ ДПС України у Харківській області прийнято рішення №201040 від 27.05.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу розміром 13200,39 грн.
Також, в акті перевірки зафіксовано те, що розрахункова операція по продажу пляшки горілки "Вищий сорт" Люкс" (містить 0,5л., міцність 40% об., д.р. 28.07.2011 року) по ціні 30,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій не проводилась, відповідний розрахунковий документ на повну суму покупки не роздруковувався та не видавався.
У матеріалах справи наявні письмові пояснення продавця ОСОБА_6, в яких зазначено, що нею, продавцем ФОП ОСОБА_1, в магазині за адресою: АДРЕСА_2, м. Ізюм, Харківська область, реалізовано 1 пляшку горілки "Вищий сорт" "Люкс" (містить 0,5 л., міцність 40% об., д.р. 28.07.2011 року) по ціні 30,0 грн., у зв'язку з відсутністю касового апарату (т.1 а.с. 85).
В свою чергу, відповідно до ст.20 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція в розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи виявлені перевіркою обставини, Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією в Харківської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272210 від 20.06.2013 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 106721,0 грн. ( 44744,0 грн.+8616,0 грн.)*2+1,0 грн.)
Частиною 1 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", регламентований спеціальним Порядком, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790 (далі - Порядок № 790).
Згідно з п. 5 Порядку, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Пунктом 6 вказаного Порядку також передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.
За приписами п. 8 Порядку, рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Відповідно до положень п. п. 19-1.1.16 п. 19.1 ст. 19 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав, натомість відповідач довів відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність оскаржуваних рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи наявна копія постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.06.2013 року, що набрала законної сили, якою визнано винним ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності.
У вказаній постанові зазначено про те, що позивач визнав свою вину стосовно того, що він 24.05.2013 року здійснював заняття підприємницькою діяльністю без наявності ліцензії на право реалізації лікеро-горілочних та тютюнових виробів в магазині "Кілінія", по АДРЕСА_2 в м. Ізюм Харківської області, яка виразилась в реалізації 1 пляшки горілки ВС "Люкс" 0,5 л. 40% по ціні 30,00 грн., 1 пачки сигарет за ціною 12,50 грн. (т.1. а.с. 111).
Відповідно до приписів ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч. 4 цієї статті вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2015р. по справі № 820/9191/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.
Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2015 р.