08 вересня 2015 р.Справа № 820/4800/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2015р. по справі № 820/4800/15
за позовом Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба"
про стягнення заборгованості,
УПФУ в в Ізюмському районі Харківської області звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за квітень 2015 року у розмірі 6 226,47 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.15р. позов задоволено.
Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства " Дружба" на користь управління ПФУ в Ізюмському районі Харківської області витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за квітень 2015 року у розмірі 6 226,47 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба» є платником внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є страхувальником і платником страхових внесків .
Матеріалами справи підтверджено, що працівникам, які працювали на посаді тракториста - машиніста на підприємстві ЧСП "Дружба" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким в 2009,, 2012 та 2013р. було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "в" ст. 13 Закон України "Про пенсійне забезпечення ", що підтверджується довідками виданими відповідачем (а.с.35-38).
На адресу ПСП « Дружба» позивачем було надіслано повідомлення з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з квітня 2015 року, та повідомлення про відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій за вказаний період на суму 6 226,47 грн., копія якого містяться в матеріалах справи (а.с.9).
Зазначений Розрахунок було отримано уповноваженою особою позивача ( а.с.10), в судовому порядку не оскаржено.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення "за Списком № 2, з січня 2015 року складає 6 226,47 грн.
Склад витрат та їх фактичне понесення позивачем підтверджується довідками про підтвердження наявного трудового стажу, виданими відповідачем, карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 з квітня 2015 року та розрахунком, копії яких наявні у матеріалах справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 в розмірі 6 226,47 грн. добровільно не сплачена, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачено ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктом "в" якого зафіксовано, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За змістом пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-ІУ (далі - Закон N 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-ІУ в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року N 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-ІУ. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б"-"з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, відповідно до положень якого відповідач входить до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 2 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону N 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону N 1788-ХІІ.
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.
Отже, для платників єдиного податку четвертої групи, до яких законодавцем з 01.01.2015 року віднесено і відповідача, виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-1V підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону N 1788-Х1І, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що відповідач з 01.01.2015 року зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пп. "б"-"з" ст.13 Закону N 1788-ХІІ.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділ; XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Так, зі змісту статті 14 Закону N 1788-ХІІ вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Виходячи зі змісту положень пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-ІV у контексті статті 14 Закону N 1788-ХІІ можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону N 1788-ХІІ.
Отже, посилання апелянта на те, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій у спірних відносинах повинні здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України є хибними.
Вищевказаний висновок колегії суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.06.2012 року та 07.07.2015 року.
Слід зазначити, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, (далі по тексту - Інструкція) позивачем на адресу відповідача направлені розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Приписами п. 2.1.1 та п. 6.1 Інструкції покладено обов'язок на відповідача відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період є підставою для відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, понесених територіальним органом Пенсійного фонду України.
Відтак, з моменту отримання відповідного розрахунку сума фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є узгодженою, а оскільки такий розрахунок відповідачем не оскаржено, - він є обов'язковим для виконання.
Наведене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 31 січня 2011 року № 21-69а10 та від 13 лютого 2012 року № 21-11а12, від 19 березня 2013 року №21-59а13.
Однак, всупереч зазначеним вище вимогам чинного законодавства, відповідачем не сплачено суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій з квітня 2015 року, призначеної відповідно до пункту "в" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком № 2 у розмірі 6 226,47 грн.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач доказів на спростування вищевикладеного або доказів сплати боргу до суду апеляційної інстанції не надав.
З огляду на встановлені факти й досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2015р. по справі № 820/4800/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2015 р.