02 вересня 2015 р. Справа № 621/1476/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бартош Н.С.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 10.07.2015р. по справі № 621/1476/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо відмови здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до статей 51, 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити збільшення його пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 1 процент заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 процентів цього заробітку, починаючи з 16 березня 2015 року.
Зміївський районний суд Харківської області постановою від 10.07.2015 року задовольнив позовні вимоги.
Управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області подано апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що УПФУ при здійсненні виплати пенсії позивачу діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
У відповідності до положень абз.4 ч.8 ст. 183-2 КАС України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та користується пільгами, передбаченими для осіб віднесених до 2 категорії Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", про що свідчить посвідчення НОМЕР_1 від 23.10.1997 року. (а.с. 7).
ОСОБА_1 з 25.06.2010 року призначено пенсію за віком, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 8 років.
Також позивачу призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорії, відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
ОСОБА_1 29.05.2015 року звернувся до відповідача з заявою про збільшення розміру його пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 1 % заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 % цього заробітку.
Відмовляючи позивачу у задоволенні його звернення від 29.05.2015 року, управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області в своєму листі № 60/Б-9 від 11.06.2015 року послалось на відсутність у позивача права на призначення державної пенсії, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, у зв'язку з чим і відсутність у нього права на перерахунок пенсії, згідно ч. 2 ст. 56 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с.10-12).
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та він має право на перерахунок пенсії на підставі ст. 56 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 1 % заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Положення зазначеної правової норми визначають особливі умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
За змістом пункту 13 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Отже, положення частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або частини 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовуються в залежності від того, який вид пенсії обрала особа - порядок пенсійного забезпечення, який встановлений загальним законом - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судовим розглядом встановлено, що позивач, обравши при призначенні пенсії її вид, отримує пенсію за віком у відповідності до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже положення частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до нього не можуть бути застосовані.
При цьому, позивачу за кожний повний рік страхового стажу, понад страхований стаж, визначений ч. 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (35 років ) не встановлено доплату за понаднормований стаж, оскільки його страховий стаж складає 30 років 11 місяців 20 днів.
З огляду на вищенаведене, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії згідно ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області задовольнити.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 10.07.2015р. по справі № 621/1476/15-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Бартош Н.С.
Судді Мельнікова Л.В. Донець Л.О.