27 серпня 2015 р.Справа № 816/2044/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 816/2044/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держземагентства у Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держземагентства у Полтавській області, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Держземагентства у Полтавській області, які полягають у ненаданні відповіді на його звернення, зобов'язати відповідача надати відповідь на звернення;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Держземагентства у Полтавській області, які полягають у невмотивованій відмові у наданні йому у приватну власність земельної ділянки на підставі статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, зобов'язати відповідача розглянути у встановленому порядку його звернення, прийняти рішення, задовольнити клопотання та надати у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектари (одним наділом), виділену в натурі (на місцевості) та відповідно отримати дозвіл на розробку (виготовлення) проекту відведення земельної ділянки (землеустрою).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. , прийняти нову , якою задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи й їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 18.06.2014 за вх.№31-2179/0/17-14 від ОСОБА_1 на адресу ГУ Держземагентства у Полтавській області надійшла заява від 12.06.2014 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (одним наділом), виділення її в натурі (на місцевості) та відповідно надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки поблизу села Великі Будища Диканського району Полтавської області, поза межами населеного пункту, однак неподалік села (а.с.43-44).
Листом від 28.07.2014 №31-16-0.4-5002/2-14 ГУ Держземагенства у Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 про залишення його заяви без задоволення у зв'язку з неподанням останнім разом із заявою графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а також копії паспорта та ідентифікаційного коду заявника (а.с.47).
21.10.2014 (вх.№П-261/0/5-14) позивач повторно звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області із заявою про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (одним наділом), виділення її в натурі (на місцевості) та відповідно надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки (землеустрою) поблизу села Великі Будища Диканського району Полтавської області, поза межами населеного пункту, однак неподалік села (а.с.48-49).
Листом від 21.11.2014 №П-261/0-454/14 ГУ Держземагенства у Полтавській області заявнику запропоновано звернутись з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з повним пакетом документів, мотивуючи ненаданням заявником графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (а.с.51).
Втретє ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області із заявою від 05.12.2014 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства 11.12.2014 (вх. №31-10761/0/17-14) з наданням, в тому числі, копії паспорта, ідентифікаційного коду та графічного матеріалу /роздруківки з кадастрової карти/ (а.с.52-55).
ГУ Держземагенства у Полтавській області листом від 25.12.2014 №31-16-0.4-10197/2-14 повідомило ОСОБА_1 про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявником на доданому до заяви графічному матеріалі не вказано місце розміщення земельної ділянки, а також з графічного матеріалу не можливо визначити форму власності, на яку претендує заявник та відповідно повноважень щодо її розпорядження (а.с.59).
16.02.2015р. (вх.№31-1509/0/17-15) ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області із аналогічною заявою від 14.02.2015 про надання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (а.с.60-65).
Листом від 02.03.2015 відповідач запропонував позивачу повторно звернутись до Головного управління з клопотанням та повним пакетом документів, з підстав ненадання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (а.с. 66).
Посилаючись на не отримання відповіді на свою заяву від 14.02.2015, а також не погоджуючись з відмовами відповідача щодо надання у приватну власність земельної ділянки, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення є правомірними та узгоджються з приписами статті 118 Земельного кодексу України. Також, встановлено , що відповідь на звернення від 14.02.2015р. відповідачем надана , а вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо надання відповіді з порушенням місячного строку позивачем не заявлялися.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об'єктивної оцінки та відповіді на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень суб'єктів владних повноважень не віднесено.
Матеріалами справи підтверджено , що позивач неодноразово (18.06.2014, 21.10.2014, 11.12.2014, 16.02.2015) звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області із заявами про надання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (одним наділом), виділення її в натурі (на місцевості) та відповідно надання йому дозволу на розробку (виготовлення) проекту відведення земельної ділянки (землеустрою) поблизу села Великі Будища Диканського району Полтавської області, поза межами населеного пункту, однак неподалік села.
До первинної заяви ОСОБА_1 не були додані копії паспорта та ідентифікаційного коду, а також графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, тому листом від 28.07.2014 №31-16-0.4-5002/2-14 ГУ Держземагенства у Полтавській області залишено його заяву без задоволення.
При повторному зверненні до ГУ Держземагенства у Полтавській області із аналогічною заявою від 20.10.2014, ОСОБА_1 вже були надані копії паспорта та ідентифікаційного коду, проте, в порушення вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України так і не були додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тому листом від 21.11.2014 №П-261/0-454/14 ГУ Держземагенства у Полтавській області заявнику запропоновано звернутись з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з повним пакетом документів.
Судом першої інстанції встановлено з пояснень позивача, що при зверненні до ГУ Держземагенства у Полтавській області втретє із заявою від 05.12.2014р. ним було подано графічний матеріал (роздруківку з кадастрової карти), на якому зображено бажане місце розташування земельної ділянки поза межами села Великі Будища (а.с.58), а відтак відповідач безпідставно листом від 25.12.2014 вих.№31-16-0.4-10197/2-14 (а.с. 59) відмовив у задоволенні його заяви. При цьому , позивач посилався на те, що він не зобов'язаний обирати конкретну земельну ділянку, тому законно зазначив місцем розташування ділянки територію поза межами села Великі Будища.
Між тим, як слідує з графічного матеріалу /роздруківки з публічної кадастрової карти України по регіону Полтавська область, Диканський район, Великі Будища/, доданого позивачем до клопотання від 05.12.2014р., він не може вважатися таким, що містить бажане місце розташування земельної ділянки, оскільки містить, як вказує сам позивач, територію поза межами села Великі Будища, в склад якої входять окремі земельні ділянки, а не конкретно визначена земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність.
Окрім того, підтвердженням цьому є невідповідність зазначеної площі бажаної земельної ділянки у розмірі 2 га в аспекті доданої до клопотання графічної схеми.
16.02.2015р. (вх.№31-1509/0/17-15) ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області із заявою про надання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (одним наділом), виділення її в натурі (на місцевості) та відповідно надання дозволу на розробку (виготовлення) проекту відведення земельної ділянки (землеустрою) поблизу села Великі Будища Диканського району Полтавської області, поза межами населеного пункту, однак неподалік села (а.с.60-65).
На зазначену аналогічну заяву позивача від 14.02.2015р. відповідач листом від 02.03.2015р. запропонував позивачу повторно звернутись до Головного управління з клопотанням та повним пакетом документів, з підстав ненадання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (а.с. 66).
Дослідивши матеріали справи та враховуючи вимоги Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що підстави прийняття відповідачем оскаржуваних рішень узгоджується з приписами статті 118 Земельного кодексу України, тобто є законними та правомірними.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України ( в ухвалах від 13.11.2014 К/800/52375/13, від 29.01.2015 К/800/40886/14, від 09.04.2015 К/800/15573/14).
Враховуючи наведене , посилання позивача про невідповідність рішень відповідача про відмову у виділенні та передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вимогам чинного законодавства в момент їх прийняття не доведені належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Держземагентства у Полтавській області, які полягають у невмотивованій відмові у наданні у приватну власність земельної ділянки на підставі статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, зобов'язання відповідача розглянути у встановленому порядку його звернення, прийняти рішення, задовольнити клопотання та надати у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектари (одним наділом), виділену в натурі (на місцевості) та відповідно отримати дозвіл на розробку (виготовлення) проекту відведення земельної ділянки (землеустрою) задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Держземагентства у Полтавській області, які полягають у ненаданні відповіді на звернення, зобов'язання надати відповідь на його звернення (як уточнив позивач в судовому засіданні саме на звернення від 14.02.2015), оскільки станом на дату розгляду справи заява позивача від 14.02.2015 розглянута Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та надано відповідь від 02.03.2015р., доказів направлення вказаної відповіді на адресу позивача в місячний термін управлінням в матеріалах справи не міститься , натомість надано квитанцію №18/991 (а.с. 76) про направлення вказаної відповіді 03.07.2015р., вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо надання відповіді з порушенням місячного строку позивачем не заявлено ні в позові ні на протязі розгляду справи.
Крім того, відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Вказаною нормою запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Так, у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10.12.2013 у справі №21-358а13.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на обмеження відповідачем права позивача , передбаченого ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», на присутність при розгляді його звернень, є помилковими, оскільки заяви позивача про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розглядалися відповідно до вимог ст. 123 Земельного Кодексу України , в якій відсутня вимога щодо присутності заявника при розгляді такої заяви.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 816/2044/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Жигилій С.П.
Повний текст ухвали виготовлений 01.09.2015 р.