01 вересня 2015 р.Справа № 553/2230/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.
Русанової В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 13.07.2015р. по справі № 553/2230/15-а
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві
про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні ,
Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 13.07.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_2 в розмірі 80 % від суми заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, відображених у довідках про складові заробітної плати № 6,7 від 16.01.2015 року та №25 від 31.01.2015 року виданих Полтавської митницею ДФС відповідно до законодавства з дати призначення пенсії з 20.03.2012 року
Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві (далі по тексту - Відповідач) не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст..99,100 КАС України, ст.ст. 33,37 Закону України « Про державну службу» , що привело до невірного вирішення справи.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАСУкраїни постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ Ленінського району м. Полтави та 20.03.2012 року отримує пенсію по інвалідності ( інвалід другої групи, довідка МСЕК додається), як державний службовець, у розмірі 80% від загального розміру заробітної плати.
Для нарахування пенсії позивачем були надані Управлінню ПФУ Ленінського району м. Полтави довідки від 20.03.2012 року про складові заробітної плати за формою, визначеною Постановою Правління Пенсійного фонду від 30.10.2008 року №19-11. Позивачу була призначена пенсія без врахування сум матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати.
26.02.2015 року позивач звернулася з заявою (вх.№16/П-02) до Управління Пенсійного фонду України м. Полтави щодо перевірки правильності обчислення раніше призначеної їй пенсії на відповідність її розрахунку вимогам чинного законодавства а саме, перевірити включення суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески.
Окрім того, у своєму зверненні позивач просила здійснити перерахунок пенсії. Для обчислення пенсії врахувати у заробіток (дохід) усі отримані нею суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески.
Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України м. Полтави від 10.03.2015 року №16/П-02 ОСОБА_2 було повторно відмовлено та повідомлено, що «матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально -побутових питань є одноразовою виплатою та не зазначена в переліку складових заробітної плати, передбачених частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій» від 31.05.2000 року №865, тому вищезазначені суми та індексація заробітної плати, надурочні, нічні, компенсація за невикористану відпустку не враховуються для обчислення заробітної плати при визначенні пенсії».
09.04.2015 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві з заявою про перерахунок заробітної плати для обчислення пенсії з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально- побутових питань, індексації заробітної плати.
До заяви позивач долучила оригінали довідок про складові заробітної плати від 16.01.2015р. №№ 6,7 та № 25 від 31.01.2015р., отримані від Полтавської митниці ДФС.
У цих довідках зазначені виплати, що не увійшли до заробітної плати , але мають враховуватись при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), та з яких сплачено страхові внески, а з 01 січня 2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі матеріальна допомога та індексація заробітної плати.
Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві рішенням від 05.05.2015 року №93 , відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії посилаючись на те, що «матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовою виплатою та не зазначена в переліку складових заробітної плати, передбачених частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій» від 31.05.2000 року №865, тому вищезазначені суми та індексація заробітної плати, надурочні, нічні, компенсація за невикористану відпустку не враховуються для обчислення заробітної плати при визначенні пенсії».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв неправомірно, позивач має право на здійснення перерахунку пенсії .
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається із суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону «Про державну службу» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до цих положень матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, виплати, пов'язані з індексацією заробітної плати; оплатою сум грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток, входили до системи оплати праці державного службовця.
З цих виплат фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 1788-XII до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).
Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються у заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим же Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримувані застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що позивачу нараховувалася та виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, на які проводилися нарахування та виплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування, що також підтверджується довідками про складові заробітної плати , видані ОСОБА_2 за місцем роботи в березні 2012р., січні 2015р. .(а.с. 21-25).
Правова позиція Верховного Суду України у цій категорії справ полягає у тому, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії. ( постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 р, 04.03.2014р., 09.06.2015р.).
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань , індексація заробітної плати включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчислені розміру його пенсії, а тому відмова відповідача врахувати зазначені суми при розрахунку пенсії є незаконною.
Отже, враховуючи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність рішення від 05.05.2015 року про відмову в перерахунку позивачу пенсії державного службовця.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції ст.99,100 КАС України є помилковими, тому як позивачем оскаржуються дії пенсійного органу щодо відмови в перерахунку пенсії як відбулися в травні 2015р., позов подано в червні 2015р., тобто з дотриманням строків звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.06.2015 р. прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 13.07.2015р. по справі № 553/2230/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.