22 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1814/15
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Милосердного М.М.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Найденко О.І.
з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївдортранс" - Щедрова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївдортранс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Миколаївдортранс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 травня 2015 року:
- №0000532203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 168 884 грн. за основним платежем та 84 442 грн. за штрафними санкціями;
- №0000542203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 77 224 грн. за основним платежем та 38 612 грн. за штрафними санкціями.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що реальність та товарність угод укладених позивачем з ПП "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-Нафта" підтверджується наданими первинними документами. Відповідач неправомірно донарахував грошові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, тому податкові повідомлення-рішення належить скасувати.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач не надав до перевірки довіреності на отримання товару, товарно-транспортну накладну на перевезення 23,276 тон мазуту, не надано актів приймання-передачі товарів від ПП "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-Нафта", товарно-транспортні накладні складені з певними недоліками, тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки, правомірно та скасуванню не підлягають.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05 травня 2015 року№0000532203 та №0000542203.
В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Актом №1086/14-02-22-01/3775856 від 16 квітня 2015 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Миколаївдортранс" з питань правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобовязань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Миколаївавтодор" за вересень-листопад 2014 року встановлено порушення п.138.2 ст.1 38, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 168 884 грн., п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України на загальну суму 77 227 грн.
Так, до перевірки не було надано товарно-транспорту накладну (далі ТТН) на перевезення 23,276 тон мазуту придбаного в грудні 2013 року по накладній №190 від 31 грудня 2013 року, довіреність на отримання в листопаді 2014 року мазуту не виписувалась, до перевірки не надано сертифікати відповідності на мазут.
На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що угоди, які були укладені між позивачем та ПП "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-нафта" спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Товар, який придбавався позивачем притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності.
Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентами ПП "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-нафта".
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.138.2 ст. 138, п.п.198.1, 198.2 ст. 198 ПК України.
В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва вказується, що правочини між позивачем з та його контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків. Також посилається на те, що по господарським операціям з ПП "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-Нафта" факт отримання придбаного товару не підтверджений ТТН, оскільки накладні мають недоліки, зокрема не містять необхідних реквізитів.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог п.201.11 ст. 201 ПК України).
Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля будівельними матеріалами. З метою здійснення господарської діяльності позивач придбав у ПП "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-нафта" будівельні матеріали бітум та мазут.
В підтвердження реальності цих господарських операцій позивачем надано податкові та видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення, паспорта якості, сертифікати відповідності.
Позивачем також надав до суду першої інстанції ТТН на 23276 кг мазуту від 31 грудня 2013 та пояснив, що вона надавалась при перевірці, довіреності на отримання ТМЦ від ПП "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-нафта" не виписувались, оскільки товар отримувався директором, акти приймання-передачі товару від ПП "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-нафта" не складались, оскільки це не було передбачено договорами.
Позивачем був укладений договір відповідального зберігання з правом користування з ТОВ "Миколаївавтодор" №1-ВЗ від 01 квітня 2013 року, 01 квітня 2014 року. Придбаний у "Херсондорінвест" та ТОВ "Нік-нафта" товар зберігався в резервуарах, які належать ТОВ "Миколаївавтодор", що підтверджується актами приймання-передачі товару, складання яких передбачені п.1.2 договору від 01 квітня 2013 року, 01 квітня 2014 року.
Апелянт зазначає, що ТТН не містять необхідних реквізитів, а саме не вказано конкретного пункту навантаження та розвантаження, а лише місто, відстані перевезення, номер резервуару, об'єм, густина та температура нафтопродукту, тощо.
Однак, судова колегія зазначає, що суд встановлює факт поставки товару позивачу його контрагентом не лише на підставі ТТН, а й використовуючи інші докази у їх сукупності: первинні бухгалтерські документи - видаткові, податкові накладні, дані складського обліку, відображення господарських операцій у податковому обліку тощо.
Крім того, ТТН є первинним бухгалтерські документом лише у випадку віднесення підприємством транспортних витрат до складу валових витрат. Деякі недоліки ТТН не є беззаперечним доказом того, що товар не доставлявся.
Відсутність певних реквізитів в ТТН не може бути беззаперечною підставою для не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідно до господарських операцій позивача та його контрагентами, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача мають характер припущень та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат, податковий кредиту та, у подальшому, бюджетного відшкодування з ПДВ.
Таким чином, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про не реальність господарський операцій на підставі дефектності ТТН, оскільки наявність у контролюючого органу претензій до заповнення ТТН не позбавляє господарську операцію її реального змісту, з урахуванням наявних податкової та видаткової накладних, документу, що засвідчує оплату за придбаний товар, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту суми ПДВ.
За таких підстав, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Миколаївдортранс" до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень є правильним.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 вересня 2015 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Милосердний М.М.
Суддя: Ступакова І.Г.