22 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/878/15-а
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Жука С.І.
- Семенюка Г.В.
при секретарі - Алексєєвої Н.М.
за участю представника апелянта Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної фіскальної служби - Незгоди Є.В.
представника позивача - Огнєвої О.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної фіскальної служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2012 р. №№ 0000033500, 0000342301, 0000023500, 0000332301, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 536683,25 грн., з податку на додану вартість на 591980,0 грн., з земельного податку на 72502,64 грн. та із плати за спеціальне використання води на 7630,13 грн. та визнання неправомірними дій щодо висновків про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795970,83 грн.,
ДП"Херсонський морський торговельний порт" (далі - позивач, ДП "Херсонський морський торгівельний порт") звернулось 25.01.2012 року до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2012 р. №№ 0000033500, 0000342301, 0000023500, 0000332301, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 536683,25 грн., з податку на додану вартість на 591980,0 грн., з земельного податку на 72502,64 грн. та із плати за спеціальне використання води на 7630,13 грн. та визнання неправомірними дій щодо висновків про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795970,83 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2012 року № 0000033500, № 0000342301, № 0000023500, № 0000332301. В частині позовних вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо висновків відповідача про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795 970,83 гривень провадження закрито.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі № 2а-281/12/2170 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Після повторного перегляду справи судом першої інстанції, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000342301, яким ДП "Херсонський морський торговельний порт" збільшено грошові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 591980,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000332301, яким ДП "Херсонський морський торговельний порт" збільшено грошові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 536683,25 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000033500, яким ДП "Херсонський морський торговельний порт" збільшено грошові зобов'язання із плати за спеціальне використання води на 7630,13 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Так судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.10.2011 року по 19.12.2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 26.12.2011 року № 4487/23-5/01125695, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, Закону України "Про плату за землю", Постанови КМ України "Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" від 16.08.1999 року № 1494.
Крім того, відповідачем у акті перевірки зроблено висновки щодо визнання нікчемними правочинів, здійснених з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж", що вплинуло на висновок відповідача щодо зменшення валових витрат позивача та податкового кредиту.
ДПІ зроблено висновки про зменшення ДП "Херсонський морський торгівельний порт" податкового кредиту з ПДВ по відносинам з ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури " та ПП МБ "Лідер" на загальну суму 210 335,60 грн. з тих підстав, що постачальники не задекларували податкові зобов'язання з продажу товарів позивачеві та після здійснення поставок не знаходились за місцем реєстрації.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 року № 0000033500, № 0000342301, № 0000023500, № 0000332301, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 536 683,25 грн., з податку на додану вартість на 591 980,00 грн., з земельного податку на 72 502,64 грн., зі плати за спеціальне використання води на 7613,13 грн.
Позивач вважає протиправними висновки ДПІ у м.Херсоні щодо визнання нікчемним правочинів, здійснених з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж", що вплинуло на висновок відповідача щодо зменшення валових витрат позивача на 1521116,55 грн. та податкового кредиту на 304223,51 грн.
Неправомірними на думку представника позивача є висновки відповідача щодо зменшення податкового кредиту з ПДВ по відносинам з ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" та ПП МБ "Лідер" на загальну суму 210335,6 грн. через те, що ці постачальники не задекларували податкові зобов'язання з продажу товарів позивачеві та після здійснення поставок не знаходились за місцем реєстрації.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Стосовно податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2012 року № 0000342301 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 591980,00 грн. та №0000332301 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 536683,25 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами заперечується з тих підстав, що за матеріалами перевірок податкових органів вбачається, нереальність здійснення контрагентами - постачальниками господарських операцій в перевіряємих періодах, а тому відсутні підстави вважати правовідносини між позивачем та ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Маштехімпорт", ТОВ "Авертус", ТОВ "Інтоком", ТОВ "Промпроект", ПП "Таврія-Пак", ЗАТ "Южмормонтаж", ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ППМБ "Лідер" реальними та враховувати їх вплив на податкову звітність.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічні норми щодо формування валових витрат містяться в п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.
Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Аналогічні норми щодо формування податкового кредиту містяться в ПК України.
За вимогами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неприйняття актів перевірки складені іншими органами державної податкової служби з питань які не стосуються предмету даної справи.
Сам по собі акт перевірки містить факти, на які посилається відповідна посадова особа органу Державної податкової служби України при складанні відповідних висновків перевірки, проте ці факти повинні підтверджуватися певними засобами доказування, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
Відповідач не надав суду доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідач в акті перевірки та під час розгляду справи не спростовував факту належно проведених господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП "Стальсервіс", ППКФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ППМБ "Лідер", а лише наголошував на тому, що контртрагенти не декларували свої податкові зобов'язання.
В матеріалах справи містяться докази здійснення господарської діяльності контрагентами:
ПП "Стальсервіс": прибуткові накладні, видаткові накладні (а.с. 49-67 том 7-й). платіжні доручення (а.с. 161-169 том 4-й), податкові накладні (а.с. 156-164 том 2-й).
ППКФ "Бетта": акти здачі робіт, довідка про вартість, акт прийому передачі (а.с. 14-48 том 7-й). платіжні доручення (а.с. 170-203 том 4-й). податкові накладні (а.с. 166-180 том 2-й).
ВАТ "Укрхліббуд": податкові накладні (а.с. 92-93 том 1-й). платіжні доручення (а.с. 204-207 том 4-й), довідка про вартість акт виконаних робіт (а.с. 264-274 том 6-й а.с. 1-13 том 7-й).
ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" рахунки-фактури, прибуткові накладні, видаткові накладні (а.с. 68-73 том 7-й), платіжні доручення (а.с. 208 том 4-й), податкові накладні (а.с. 95-96 том 1-й).
МБПП "Лідер": податкові накладні (а.с. 99 том 1-й). Платіжні доручення (а.с. 209- 225 том 4-й), прибуткові накладні, видаткові накладні (а.с. 74-77 том 7-й).
Дані контрагенти на момент здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи: ПП "Стальсервіс" - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100219541 (а.с. 155 том 2-й); ПП КФ "Бетта" - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100236640 (а.с. 165 том 2-й); ВАТ "Укрхліббуд" - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100075522 (а.с. 91 том 1-й); МБПП "Лідер" - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100020596 (а.с. 97 том 1-й); ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100233617 (а.с. 94 том 1-й).
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000342301 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 591980,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року №0000332301 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 536683,25 грн.
Стосовно визначення зобов'язань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів колегія суддів зазначає наступне.
До 27 грудня 2010 року діяв Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту №1494 від 16.08.1999 року.
Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (п.3 Порядку).
Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (п.5 Порядку).
Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації (п.14-1 порядку).
На момент проведення перевірки збір за спеціальне використання води врегульовувався розділом ХVІ ПК України.
Платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва (ст.323 ПК України).
Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.
Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (п.328.1-328.3 ст.328 ПК України).
Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (п.328.4 ст.328 ПК України).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп.49.18.2 п.49.18.ст.49 ПК України).
У разі несплати збору або сплати його в неповному обсязі платниками збору протягом шести місяців органи державної податкової служби подають інформацію про таких платників збору до органів, що видають дозволи на спеціальне водокористування, для вжиття стосовно них заходів згідно із законом (п.328.9 ст.328 ПК України).
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення - рішення містить інші суми ніж зазначені в акті перевірки, застосована штрафна санкція згідно ст.123 ПК України до правовідносин 2009 та 2010 року є неправомірною, судом встановлено невідповідність частини рішення вимогам спеціального законодавства та суд не може ідентифікувати протиправну частину податкового повідомлення-рішення, а тому податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000033500 підлягає скасуванню.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000023500 про збільшення суми грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 72502,64 грн., оскарженого в частині 45953,18 грн. (39667,15 грн. основний платіж та 3286,03 грн. штрафна санкція) колегія суддів зазначає наступне.
Для видобутку піску на території Голопристанського району позивач використовував землі виділені йому у довгострокове тимчасове та постійне користування загальною площею 270,0331 га.
Із загальної площі земельної ділянки актом від 15.10.1992 р. № 205 позивачеві строком на 25 років для тимчасового користування для розширення кар'єру по видобутку піску виділено 110 га, в тому числі 83 га пасовищ та 27 га пісків.
Як вбачається з акту від 15.10.1992 р. № 205 земельну ділянку площею 110 га надано ДП "Херсонський морський торговельний порт" для розміщення кар'єру по добуванню будівельного піску.
В матеріалах справи міститься лист головного управління Держземагентства у Херсонській області від 26 травня 2015 року №8-21-0.101-6720/2-15 на адресу ДП "Херсонський морський торгівельний порт" стосовно правового режиму земель у 2009-2010 роках відносно земельних ділянок підприємства. В листі зазначено, що "Згідно з державною статистичною звітністю про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) за ДП "Херсонський морський торгівельний порт" станом на 01.01.2009, 01.01.2010 років обліковувалось 135,0 га (кар'єри), а станом на 01.07.2010 - 140,95 га (135,0 га - кар'єри та 0,6029 га - багаторічні насадження, 5,3471 га - господарські будівлі та двори).
Таким чином, за позивачем станом на 01.01.2009 року та на момент проведення перевірки обліковувалось 135,00 га. кар'єрів, а саме: площею 57,3244 га (кадастровий номер 6522384500:14:001:0002); площею 52,7085 га (кадастровий номер 6522384500:14:001:0001); площею 25,0002 га
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч.1 ст.3 Земельного кодексу України).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України).
Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (ч.1 ст.65 Земельного кодексу України).
Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки (ч.4 ст.66 Земельного кодексу України).
Надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб (ст.14 Кодексу України про надра).
Таким чином, кар'єр є земельною ділянкою пов'язаною з користуванням надрами, а саме видобутком корисних копалин місцевого значення та відповідно до ст. 66 Земельного кодексу України відноситься до земель промисловості. Надані сторонами документи на правильність висновків суду не впливають.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000023500 про збільшення суми грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 72502,64 грн. є правомірним.
Що стосується позовних вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо висновків відповідача про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795970,83 грн., то в цій частині колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що дії щодо висновків відповідача про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795970,83 грн., не порушують права та законні інтереси позивача, оскільки вони не набули форми остаточного та обов'язкового для виконання рішення суб'єкта владних повноважень, виконання якого забезпечується законодавством, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної додаткової постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2012 р. №№ 0000033500, 0000342301, 0000023500, 0000332301, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 536683,25 грн., з податку на додану вартість на 591980,0 грн., з земельного податку на 72502,64 грн. та із плати за спеціальне використання води на 7630,13 грн. та визнання неправомірними дій щодо висновків про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795970,83 грн., - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 22 вересня 2015 року.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Жук С.І.
Семенюк Г.В.