11 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2363/14
Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
доповідача, судді: Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року за поданням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, -
В серпні 2014 Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ) в порядку статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України звернулася до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що недопущення відповідачем працівників ГУ Міндоходів у Миколаївської області до проведення фактичної перевірки є підставою для застосування до платника податків адміністративного арешту майна.
За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 11 вересня 2014 року прийнято постанову про задоволення подання та підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що направлення на перевірку відповідає вимогам Податкового Кодексу України, отже не допуск посадових осіб до проведення перевірки обумовлює право позивача на арешт майна, а тому подання про підтвердження обґрунтованості арешту майна підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні подання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не надано належну правову оцінку відсутності у направленні позивача законної підстави на проведення перевірки, що позбавляє права позивача приступати до проведення фактичної перевірки.
Заперечень позивача на зазначену апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, 28.07.2014 керівник Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, з посиланням на підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, видав наказ № 503 про проведення з 31.07.2014 фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання порядку проведення розрахунків, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів (надалі - наказ, ар. с. 9).
Посадовим особам ГУ Міндоходів у Миколаївській області 30.07.2014 видані направлення на перевірку № 691/14-29-03-01-36 і № 692/14-29-03-01-36 (надалі - направлення, а. с. 7, 8). Перевірка мала проводитися у магазині, що розташований у зоні відпочинку Рибаківка Березанського району Миколаївської області, біля бази відпочинку "Луч".
Під час здійснення своїх повноважень працівники податкової інспекції не були допущені до проведення вказаної перевірки, про що складено акт відмови № 0078/14/29/22/НОМЕР_1 від 1931.07.2014 року. Від підпису та отримання акту позивач відмовився.
У зв'язку із недопуском працівників податкового органу до проведення перевірки 11.08.2014 року начальником ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області винесено рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України).
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (ч.3 п.81.1 ст.81 ПК України).
Згідно п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
За змістом п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що посилання ДПІ в направленнях на перевірку на п.п.80.2.4 п.80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України не правомірно, оскільки апелянт здійснює передавання інформації, передбаченої п.7 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг", у зв'язку з чим податківці не мали права приступати до проведення фактичної перевірки
Відповідно до п.п. 4 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.
Відповідно до п.7 ст.3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг"подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Апеляційний суд дійшов висновку що стаття, на яку посилається апелянт, передбачає подачу електронних копій копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, однак не позбавляє обов'язку ведення книги обліку розрахункових операцій.
Відтак, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.
Суддя-доповідач: О.О.Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: В.Л. Романішин