09 вересня 2015 р. Справа № 2-а-438/2008
судді Одеський апеляційний адміністративний судді
Кравець О.О. в порядку ч.3 ст.25 КАС України
Із врахуванням ч. 1 ст. 2 , п.6 ч. 1 ст. 3, ст.17 КАС , позов про визнання правомірним рішення органу місцевого самоврядування не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як не містить вимог щодо захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства у публічно-правових відносинах .
Згідно п.12) Типового положення про обласне головне управління земельних ресурсів ,затвердженого Постановою КМ України, від 24.02.2003, № 200 "Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів" обласне головне управління земельних ресурсів організовує розроблення, видачу і збереження бланків державних актів на право власності на земельну ділянку та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до 1.11. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації ,затвердженої Наказом Держкомзему від 03.12.2004, № 391 Державна експертиза проводиться до затвердження органами державної влади, місцевого самоврядування або власниками землі відповідної землевпорядної документації, або до прийняття рішення про набуття, зміну та припинення прав на землю та видачі документів, що посвідчують права на неї.
Але згідно , п. 4.2.1 вказаної Методики обов'язкова державна експертиза проектів землеустрою щодо відведення земель лісового фонду площею до 10 га , яка повинна проводитися обласним управлінням Держкомзему.
Згідно ст.38 Закону України, від 17.06.2004, № 1808-IV "Про державну експертизу землевпорядної документації", рішення, прийняті відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування на підставі висновків державної експертизи, що скасовані або визнані недійсними, можуть бути в установленому законом порядку оскаржені до суду.
Згідно п.3.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі ,затвердженої наказом Держкомзема від 04.05.1999, № 43 ( в ред.,діючої на момент виникнення правовідносин) державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Згідно п.2.9 Інструкції заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.
Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до ч.10,11 ст.59 Закону України, від 21.05.1997, № 280/97-ВР"Про місцеве самоврядування в Україні" ( в ред.,діючої на момент виникнення правовідносин) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання - вказане тлумачення знайшло своє відображення у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), яке було прийняте вже після виникнення правовідносин , але це не перешкоджає його використанню, так як рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень Закону не є Законом,дія якого обмежена часом його прийняття .
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р від 10 квітня 2008 року "Про зупинення прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення ", з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов'язані, до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Таким чином, вважаю ,що відповідач, відмовляючи позивачу затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, а також видати бланк державного акту на право власності на земельну ділянку і погодити його діяв у порушення ст.144 Конституції України , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та п.12) Типового положення про обласне головне управління земельних ресурсів ,затвердженого Постановою КМ України, від 24.02.2003, № 200 ,так як рішення Миколаївської міської ради № 23/44 від 25 квітня 2008 року на момент звернення не було скасовано у судовому порядку та було діючим, а непроведення до його прийняття обов'язкової державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісового фонду площею до 10 га є підставою для його оскарження у судовому порядку відповідно до ст.38 Закону України № 1808-IV, але не є перешкодою для його невиконання за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р від 10 квітня 2008 року, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, але відповідно до ст.157 ,ч.1 ст.203 КАС України у частині вирішення адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління земельних ресурсів у м. Миколаєв Миколаївської області про визнання правомірним рішення - постанову суду 1-ої інстанції слід скасувати та закрити провадження у цій частині , так як у цій частині справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства .
Суддя О.О.Кравець