09 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1368/15
Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
при секретарі Алексєєвої Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична база "Південний Буг" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, що виразились у безпідставному застосуванні обмежуючих норм податкового законодавства та спричинило негативні юридичні наслідки для позивача; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24 березня 2015 року №0002281501. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що воно прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про його скасування.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області від 24.03.2015 року № 0002281501. В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 07.10.2003 року, як платник податків взято на податковий облік ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 08.10.2003 року за №1402181625. Основним видом діяльності товариства є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.
У березні 2015 року ДПІ проведено камеральну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за ІV квартал 2014 року, за результатами якої складено Акт № 78/14-03-15-01/32655899 від 11.03.2015 року.
В ході перевірки ДПІ дійшла висновку про те, що позивачем в порушення приписів п.200.5 ст. 200 ПК України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за ІV квартал 2014 року на суму 80382 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за ІV квартал 2014 року) на 80382 грн.
На підставі зазначеного Акта перевірки 24.03.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002281501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 80382 грн. за податковою декларацією з ПДВ №9078647767 від 20.01.2015 року за ІV квартал 2014 року.
Відповідно до висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ посилається на те, що при визначенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування має враховуватись тільки наявність майна, що обліковується саме на рахунку 10 "Основні засоби".
На думку ДПІ, поки туристична база "Південний Буг" на Бузькому бульварі, 13-15 у м.Миколаєві не буде здана (введена) в експлуатацію та не буде обліковуватись на рахунку 10 "Основні засоби", позивач має бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) таких основних засобів. Другою обставиною, що стала підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування стало твердження податкового ревізора-інспектора про те, що, якщо обсяги оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців становлять 0 грн., що менше ніж сума ПДВ, заявлена до відшкодування (80382 грн.), то позивач не має права на бюджетне відшкодування.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про те, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень ст.200ПК України, є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 "Основні засоби", є такими, що суперечать змісту ст.200 ПК України, у зв'язку з чим вищенаведене є підставою для задоволення позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Судом першої інстанції встановлено., що для будівництва туристичної бази "Південний Буг" на Бузькому бульварі у м. Миколаєві позивачем придбано у ТОВ «Південний тандем» будівельно-монтажні роботи згідно договору підряду №9/1 від 21.08.2013 року. Факт реальності господарських операції за вказаними вище договором ДПІ не заперечується.
Згідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Відповідно до абзацу 3 п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, платник податків має право на формування податкового кредиту, якщо він робить капітальні інвестиції у необоротні капітальні активи.
Згідно з Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі" від 12 жовтня 2010 року №1202 незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.
Отже, будівництво туристичної бази належить до основних засобів, а відтак позивач мав право на формування податкового кредиту в зв'язку з будівництвом такого об'єкту.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган помилково не врахував, що позивач має право на нарахування податкового кредиту і, відповідно, на бюджетне відшкодування, оскільки згідно з ст.ст.198, 200 ПК України саме капітальне інвестування в будівництво туристичної бази, яка лише у подальшому буде основним засобом у розумінні пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України, передбачає право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування, так як згідно з Законом, це право виникає разом з початком триваючого процесу капітального інвестування, а не виключно з завершенням цього процесу введенням в експлуатацію об'єкта, в який проводиться інвестування.
Також колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що в даному випадку права позивача були порушені податковим повідомленням-рішенням, тобто рішенням відповідача, тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача, що призвели до складання цього повідомлення-рішення, відсутні.
На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст рішення виготовлено 11.09.2015 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: А.Г. Федусик