08 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1904/15-а
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Брилівське» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Дослідне господарство «Брилівське» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» (далі позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Цюрупинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 07.07.2015 року про зменшення розміру позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000142200 від 27.05.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 477382,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 381906,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 95476,50 грн., №0002651700 від 28.05.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 8632,41 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 6497,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2134,48 грн., №0002661700 від 28.05.2015 року, яким грошове зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 63,66 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 50,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12,73 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000142200 від 27.05.2015 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 477382,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 381906,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 95476,50 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0002651700 від 28.05.2015 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 8632,41 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 6497,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2134,48 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0002661700 від 28.05.2015 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 63,66 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 50,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12,73 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 560,28 грн.
В апеляційній скарзі Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Наказом відповідача №144 від 10.04.2015 року на підставі постанови Цюрупинського РВ УМВС в Херсонській області від 10 березня 2015 року про призначення позапланової документальної перевірки була призначена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2013 року по 28.02.2015 року.
За результатами проведення даної перевірки складено акт №189/22-00/35294080 від 06.05.2015 року.
Вищевказаним актом перевірки зазначено про порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме: п.180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 183.10 ст. 183, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 381906,00грн., у тому числі по періодам: березень 2014 року 16231,00грн.; квітень 2014 року 2000,00грн.; червень 2014 року 12500,00грн.; липень 2014 року 73800,00грн.; вересень 2014 року 9180,00грн.; грудень 2014 року 84795,00грн., січень 2015 року 183400,00грн.; п. п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого не включено до загального місячного оподатковуваного доходу суми готівкових коштів, які видані з каси підприємства директору та отримані як додаткове благо на суму 43319,50грн., сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 6497,93грн.; п. 119.2 ст. 119 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України, в частині неподання податкових розрахунків (форма 1-ДФ) про доходи виплачені субєктам господарювання фізичним особам за ознакою « 157» за 2014 рік; п. п. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у вигляді не нарахування, не утримання та не сплати військового збору з доходу, отриманого як додаткове благо, на суму 3395,72грн., сума не утриманого військового збору становить 50,93грн.
За результатами вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015 року: № 0002661700 про визначення позивачу грошового зобов'язання з військового збору в сумі 63,66 грн., у тому числі основний платіж 50,93грн., штрафна санкція 12,73 грн.; №0002651700 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, в сумі 8632,41грн., у тому числі основний платіж 6497,93 грн., штрафна санкція 2134,48 грн.; №0000142200 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 477382,50 грн., у тому числі основний платіж 381906,00 грн., штрафна санкція 95476,50 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому їх слід скасувати.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.
В апеляційній скарзі Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області вказується, що під час проведення перевірки було встановлено факти порушення податкового законодавства з боку позивача, а тому прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є законними та такими, що не підлягають скасуванню.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Щодо податку на додану вартість, судова колегія зазначає наступне.
В акті перевірки відповідачем було зазначено, що за перевіряємий період з 11.09.2013 року по 28.02.2015 року позивач є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку, на загальну суму 1909532,00грн.
Під час перевірки було встановлено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування від фінансово-господарської діяльності за період з 11.09.2013 року по 28.02.2015 року у загальній сумі 1909532,00 грн., у тому числі по періодам: березень 2014 року 81156,00 грн.; квітень 2014 року 10000,00 грн.; червень 2014 року 62500,00 грн.; липень 2014 року 369000,00грн.; вересень 2014 року 45900,00 грн.; грудень 2014 року 423976,00грн.; січень 2015 року 917000,00 грн.
Посилаючись на норми Податкового кодексу України, зокрема, пункту 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, 183.10 ст. 183, п. 188.1 ст. 188, відповідач зазначає, що позивач повинен зареєструватися платником податку на додану вартість з січня 2014 року та вказує, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 381906,00грн., у тому числі по періодам: березень 2014 року 16231,00грн.; квітень 2014 року 2000,00грн.; червень 2014 року 12500,00грн.; липень 2014 року73800,00грн.; вересень 2014 року 9180,00грн.; грудень 2014 року 84795,00грн.; січень 2015 року 183400,00грн.
Судова колегія вважає хибними таки висновки відповідача, виходячи із наступного
Відповідно до п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Таким чином, приходячи до висновку в акті перевірки про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість у січні 2014 року, податковий орган повинен був встановити: загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню.
Але в акті перевірки позивача не міститься посилання на конкретні фінансово-господарські операції позивача, не встановлено конкретні товари або послуги, сума від реалізації або надання яких повинна оподатковуватися податком на додану вартість; загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 календарні місяці.
Отже, стверджуючи про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість у січні 2014 року та виходячи з вимог пункт183.2 статті 183 Податкового кодексу України (у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу), відповідач вважає, що позивачем досягнуто обсяг оподатковуваних операцій від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, нараховану (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, т.т. перевищення на думку відповідача сталося у грудні 2013 року
В свою чергу, роблячи висновки про досягнення позивачем обсягу оподатковуваних операцій у грудні 2013 року, відповідач не досліджує ні загальну суму від здійснення операцій від постачання товарів послуг за 12 останніх календарних місяців (за 2013 рік), не встановлює товари або послуги, які мають бути оподатковані податком на додану вартість, не встановлює загальну суму від здійснення господарських операції у грудні 2013 року, досягнення у сукупності якої призвело до обов'язкової умови для реєстрації в якості платника податку на додану вартість, не посилається на будь-які первинні документи, які підтверджують факт перевищення (досягнення) певного обсягу оподатковуваних операцій.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в ході перевірки було встановлено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування від фінансово-господарської діяльності за період з 11.09.2013 по 28.02.15 у загальній сумі 1909532, 00грн., проте, для встановлення та підтвердження факту порушення суб'єктом господарювання правил реєстрації в якості платника податку на додану вартість та сплати податку на додану вартість до бюджету, сума оподатковуваних операцій має бути розрахована із сукупності суми доходу від постачання товарів/послуг за 12 останні календарні місяці, а не за 18 календарних місяців (період проведення перевірки), як це зроблено відповідачем,
В акті перевірки, відповідач лише зазначив про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість з січня 2014 року та визначив дохід позивача за 2014-2015 роки, відповідно, встановив недоплачену до бюджету суму податку на додану вартість, не зазначивши при цьому період в якому було допущене податкове порушення, а також фінансово-господарську операцію, в наслідок якої здійснено порушення, не додав до акту перевірки пояснення посадових осіб позивача з приводу виявленого порушення, не дослідив первинні документи,на підставі яких позивачем вчинено записи у бухгалтерському обліку та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Згідно пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, у редакції станом на 13 листопада 2013 року, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є діяльність за КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Крім того вказана інформація міститься у інформаційних базах податкового органу, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на сторінці 4 довідки про загальну інформацію щодо відповідача та результати його діяльності за період з 11.09.2013 року по 28.02.2015 року із підтвердженням відповідачем факту здійснення позивачем вказаного вище виду економічної діяльності.
Згідно податкової декларації позивача з фіксованого сільськогосподарського податку за 2013 рік вбачається, що питома вага доходу товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва складає 97,2%, за 2014 рік 95,6%.
Крім того, 09.04.2014 року відповідачем на адресу позивача надано довідку за №1469/10/15-2, відповідно до якої останній обліковується як платник фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.
Вищевказане свідчить про беззаперечну обізнаність відповідача про сільськогосподарську діяльність позивача та його статус сільськогосподарського товаровиробника.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що встановлення відповідачем факту досягнення (завищення) обсягу оподатковуваних господарських операцій та обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість у січні 2014 року, не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України ,не підтверджується належними доказами.
Колегія суддів вважає, що позивач у даному випадку не підлягає фінансової відповідальності, та прийняття податкового повідомлення-рішення відносно нього, в якому визначено грошові зобов'язання по сплаті до Державного бюджету України податку на додану вартість є протиправним, оскільки , вищевказані положення Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до позивача, якій є сільськогосподарським товаровиробником та є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а відтак, оподаткування господарських операцій позивача повинно здійснюватися за спеціальним режимом, відповідно до якого вартість поставлених сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства.
Стосовно податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
В акті перевірки відповідач зазначив, що готівкові кошти на придбання ПММ не підтверджені використанням у господарській діяльності, а саме, - відсутні подорожні листи перед випуском легкового автомобіля транспорту на кожну поїздку. З посиланням на порушення пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в акті зазначено, що підприємством не включені до загального місячного оподатковуваного доходу суми готівкових коштів, які видані з каси підприємства директору та отримані, як додаткове благо, на суму 43319,50грн.
Колегія суддів вважає передчасним цей висновок податкового органу, з огляду на наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи вбачається,що позивачем видавалися директору грошові кошти на пастильно-мастильні матеріали та запчастини під звіт, при цьому оформлювались видаткові касові ордери, із зазначенням реквізитів касових ордерів, ПІБ посадової особи, якій видано грошові кошти, кореспондуючий рахунок, сума коштів та підстава їх видачі.
За наслідком використання грошових коштів, виданих з каси, директором позивача (особою, якій видано кошти) складалися звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затверджених наказом Міністерством Фінансів України, наказом Державної податкової адміністрації України, наказом Міністерства доходів і зборів, в залежності від дати складання звіту про використання коштів (2013, 2014, 2015 року).
До звіту, в порядку передбаченому чинним законодавством, додавалися первинні документи, що підтверджують факти використання грошових коштів фіскальні чеки, накладні та інші первинні документи.
Крім того, в підтвердження факту необхідності в отриманні (купівлі) ПММ, позивачем складено маршрутні листи за кожний місяць 2013, 2014, 2015 років, із зазначенням дати виїзду, маршруту та пробігу автомобіля.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що застосування до спірних відносин пункту 2 наведеного Наказу Держкомстату, підтвердження витрат на ПММ, шляхом встановлення зв'язку між господарської діяльністю позивача та наявністю/відсутністю подорожніх листі, є помилковим, оскільки,Наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року за №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» втратив чинність на підставі Наказу Державної служби статистики України від 19 березня 2013 року за №95 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2013 року за № 521/23053.
Судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги зауваження відповідача в акті перевірки стосовно відсутності нотаріального посвідчення договорів оренди автомобіля, оскільки вказані договори є фактично виконаними та не впливають на податковий облік позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що застосування до спірних правовідносин положень п. п. 164.2.17п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, який визначає доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, є неправомірним, оскільки вказані готівкові кошти не є за своїм статусом «додатковим благом», а за таких обставин, відповідачем помилково встановлено загального місячного оподатковуваного доходу в розмірі 43319,50 грн. та визначено позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6497, 93грн.
Стосовно зазначеного в акті перевірки порушення податкового законодавства щодо військового збору, колегія суддів зазначає наступне.
В акті перевірки відповідачем зазначено, що останнім встановлено порушення підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень, підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме не нарахування, не утримання та відсутність сплати військового збору з доходу, отриманого, як додаткове благо на суму 3395,72грн. Сума не утриманого військового податку становить 50,93грн.
Проте, у зв'язку з неможливістю кваліфікувати отримані директором підприємства грошові кошти під звіт на придбання ПММ, в якості додаткового блага, військовий збір нараховуватися, утримуватися та сплачуватися не повинен, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв