11 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 522/28051/13-а
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Єршова Л.С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року по справі за позовом заступника прокурора Одеської області до Одеської міської ради про визнання протиправним і скасування п. 5.7 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням № 1251-VI від 20.09.2011 року та визнання протиправним і скасування рішення № 3962- VI від 09.10.2013 року,-
06.11.2013 року заступник прокурора Одеської області звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської міської ради про визнання протиправним і скасування п. 5.7 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням № 1251-VI від 20.09.2011 року та визнання протиправним і скасування рішення № 3962- VI від 09.10.2013 року.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року позов заступника прокурора Одеської області задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано п. 5.7 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням № 1251-VI від 20.09.2011 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі Одеська міська рада посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначив, що приймаючи п. 5.7 Положення міська рада не порушила жодного законодавчого акту, оскільки нормами Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Одеська міська рада зазначає, що вказаними нормами чинного законодавства не встановлено обов'язку органу місцевого самоврядування визначати на конкурсних засадах балансоутримувачів об'єктів благоустрою комунальної власності, а лише визначено можливість органу місцевого самоврядування реалізувати таке право за умови відсутності відповідних комунальних служб. На думку апелянта, орган місцевого самоврядування не зобов'язаний проводити конкурс щодо визначення балансоутримувачів платних майданчиків для паркування, а лише наділений правом, у разі необхідності, визначити іншого балансоутримувача на конкурсних засадах, що і знайшло своє відображення у нормах Положення, які визначають порядок проведення конкурсу.
На підставі викладеного апелянтом ставиться питання про скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Одеської області.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеської міської ради № 1251 -VI від 20.09.2011 року було затверджено Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі (далі - Положення).
Пунктом 5.7 зазначеного Положення встановлено, що у випадку наявності майданчика для платного паркування або спеціально відведеної автостоянки, що не обслуговується оператором, уповноважений орган самостійно визначає тимчасового оператора на строк до проведення конкурсу, але не більш ніж на три місяці.
24.07.2013 року прокуратурою Одеської області було внесено до Одеської міської ради подання з вимогою про усунення порушень вимог закону шляхом скасування частини нормативно-правового акту (п. 5.7 Положення).
За наслідками розгляду вказаного подання рішенням сесії Одеської міської ради від 09.10.2013 №3962-VI його було відхилено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеської міської ради, та вважаючи незаконним п. 5.7 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, заступник прокурора Одеської області звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області, зважаючи на наступне:
Відхиляючи протест прокурора, Одеська міська рада посилалась на те, що можливість визначення тимчасового оператора об'єкту благоустрою на строк до проведення конкурсу є правом власника відповідного об'єкту, який знаходиться на території, що належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси. Також Одеська міська рада посилалась на те, що відповідна норма щодо визначення тимчасового оператора об'єкту благоустрою не нівелює встановлені вимоги, а полягає у забезпеченні належного виконання податкових зобов'язань перед міським бюджетом на майданчиках платного паркування, які не обслуговуються, до визначення їх балансоутримувачів у встановленому порядку на конкурсних засадах.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Ч. 2 зазначеної статті визначено, що підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Згідно п. 7 Правил паркування транспортних засобів від 03.12.2009 року № 1342 майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.
В свою чергу, п. 5.5 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 року, встановлено, що оператори майданчиків для платного паркування в місті Одесі визначаються на конкурсних засадах, визначених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №160 від 11.11.2005 «Про затвердження Положення про порядок конкурсного відбору підприємств з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів»
В свою чергу, оскаржуваним пунктом Положення закріплено право уповноваженого органу (комунального підприємства, визначеного Одеською міською радою для здійснення організації та експлуатації місць для паркування у м. Одесі) самостійно визначати, у разі відсутності оператора, тимчасового оператора на строк до проведення конкурсу, але не більш ніж на три місяці.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що місця для паркування транспортних засобів є об'єктами благоустрою, щодо яких законом встановлені вимоги їх утримання (балансоутримання) суб'єктами господарської діяльності на конкурсних засадах.
При цьому, п. 5.6. Положення встановлено порядок проведення конкурсу та відповідні умови його організації Департаментом транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.
Так, процедуру підготовки та проведення конкурсу з утримання та ремонту об'єктів благоустрою населених пунктів державної та комунальної власності, а також умови залучення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій визначає Положення про порядок конкурсного відбору підприємств з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затверджене наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №160 від 11.11.2005 року
При чому, вказаним Положенням визначено, що конкурс проводять органи державної влади та органи місцевого самоврядування для визначення балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Конкурс може проводити балансоутримувач у разі неспроможності забезпечення належного утримання та своєчасного ремонту об'єктів благоустрою власними силами.
Слід зазначити, що конкурс - це конкурентний спосіб визначення виконавця робіт щодо утримання та/або ремонту об'єктів благоустрою населених пунктів. Невідємними принципами конкурсу є його відкритість, змагальність, справедливість та ефективність.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що метою проведення конкурсів є розвиток конкуренції, обмеження монополізму на ринку надання послуг з паркування транспортних засобів на території м. Одеси, впорядкування паркування транспорту на вулицях та територіях міста, впровадження єдиної загальноміської політики з питань організації, контролю та розвитку паркування, сучасних методів його організації.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, покладена, в тому числі, і на органи місцевого самоврядування, які зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. П. «б» п. 1 ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено участь органів місцевого самоврядування у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
З огляду на зазначене, законодавством на міські ради покладено обов'язок сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
В свою чергу, оскаржуваний заступником прокурора Одеської області пункт 5.7 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 року фактично створює підґрунття для визначення оператора майданчиків для паркування без проведення конкурсу, що не відповідає вимогам законодавства та засадам конкурентності.
Крім того, слід зазначити, що в обґрунтування поданого позову, заступник прокурора також посилався на те, що з моменту прийняття рішення Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 року конкурс за відсутності операторів жодного разу не проводився.
З огляду на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що пункт 5.7 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 суперечить вимогам Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів» та загальним засадам підприємницької (господарської) діяльності щодо її здійснення у конкурентному середовищі.
Таким чином, позов заступника прокурора Одеської області в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування п. 5.7 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням №1251-УІ від 20.09.2011 року є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги заступника прокурора про скасування рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 №3962-VI «Про розгляд подання заступника прокурора Одеської області від 24.07.2013 №05/2-439вих-13 про усунення порушень вимог законодавства шляхом скасування частини акту - рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1251-УІ», слід зазначити наступне:
Згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з відповідним поданням) подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.
Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.
Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.
При цьому, у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду, зокрема, щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Таким чином, наслідком розгляду подання прокурора не обов'язково є його задоволення, воно може бути відхилено в цілому чи частково.
Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради є колегіальними органами.
Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
В даному випадку, за результатами розгляду внесеного прокурором подання Одеською міською радою було прийнято рішення про відхилення подання, що є правом органу місцевого самоврядування та не суперечить вимогам чинного законодавства.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що в силу вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у разі відхилення подання, прокурору надано право на звернення до суду із заявою саме про визнання акту (рішення) або його частини незаконним, а не із заявою про визнання незаконними дій або ж рішення щодо відхилення подання.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області щодо скасування рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 №3962-VI задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Бойко
Судді: Т.М. Танасогло
О.В. Яковлєв