17 березня 2011 р. Справа № 3512/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Багрія В.М.,
при секретарі судового засідання Грищишин Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУМВСУ у Львівській області, за участю третьої особи Начальника ГУМВСУ у Львівській області, Начальника УБОЗ у Львівській області ГУМВСУ у Львівській області про визнання наказу недійсним, поновлення на службі, зарахування до вислуги років час вимушеного прогулу, -
12 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУМВСУ у Львівській області, за участю третьої особи Начальника ГУМВСУ у Львівській області, Начальника УБОЗ у Львівській області ГУМВСУ у Львівській області про визнання наказу недійсним, поновлення на службі, зарахування до вислуги років час вимушеного прогулу.
Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУМВСУ у Львівській області, за участю третьої особи Начальника ГУМВСУ у Львівській області, Начальника УБОЗ у Львівській області ГУМВСУ у Львівській області про визнання наказу недійсним, поновлення на службі, зарахування до вислуги років час вимушеного прогулу - залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у відповідності до ст. ст. 99, 100 КАСУ, встановлений строк позовної давності в 1 місяць, у справах прийняття, проходження, звільнення, поновлення із публічної служби, виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав.
Як прямо зазначено у позові, а також письмових додатках до нього, 04.01.2011 року із ЛМКП « Ратуша », позивачем отримано письмову відповідь (на подане резюме по заміщення вакантної посади), згідно якої, власник (уповноважена ним особа), просила надати належним чином заповнену трудову книжку, а також для ознайомлення витяг наказу про звільнення.
Того ж дня, (04.01.2011 року), позивач особисто звернувся із письмовою заявою на ім'я начальника відділу кадрового забезпечення УБОЗ у Львівській області ГУМВСУ у Львівській області з приводу видачі йому витягу наказу начальника ГУМВСУ у Львівській області № 335 ос, від 22.10.2010 року, оскільки у отриманій трудовій книжці не вказано причини звільнення, а самого наказу про звільнення йому на руки видано не було.
Вказана заява була задоволена повністю, про що позивачу під розписку лише 10.01.2011 року видано завірену копію наказу про звільнення, із відбитком штампу із номером та датою вихідного документу (№ 24/1 - 3вн, від 10.01.2011 року), із якою він і пов'язую виникнення права на оскарження наказу, у термін в 1 місяць.
Аналогічну дату та підпис в отриманні вказаного наказу позивач поставив на оригіналі документу, а також у журналі вихідної кореспонденції, які зберігаються в УБОЗ у Львівській області ГУМВСУ у Львівській області.
Таким чином, письмова заява щодо видачі йому копії наказу про звільнення, датована 04.01.2011 роком, а також сам витяг з наказу про звільнення, датований 10.01.2011 роком являються саме тими письмовими доказами, які підтверджують факт несвоєчасного ознайомлення з наказом і отримання ним вказаного вище офіційного документу.
На інший аргумент судді у відмові у задоволенні позову через неподання доказів на підтвердження перебування, в період листопада 2010 - січня 2011 р.р. по догляду за хворим родичем, не погоджується, оскільки письмові докази мав намір подати разом із клопотанням безпосередньо до суду першої інстанції на попередній розгляд. Однак суд, з причин розгляду позову у мінімальний строк,- один день, (з дня надходження матеріалів до винесення ухвали), не надав йому можливості долучити вказані відомості до справи, пропозиції надати додаткові докази чи з'явитись у засідання для дачі показів, із ініціативи суду заявлено не було, однак вказані письмові докази (пояснення свідків) надаються ним у апеляційну інстанцію.
Судом не було прийнято до уваги письмова рекомендації лікаря - хірурга, від 10.01.2011 року (копія якої є у матеріалах позову), про те, що його близький родич, -ОСОБА_2Г, у віці 80 років потребує постійної сторонньої допомоги через отриману тяжку травму (перелом правої стегнової кістки таза).
У позові оскаржувався наказ начальника ГУМВСУ у Львівській області за № 335 ос, від 22.10.2010 року, в частині звільнення зі служби «через скорочення штатів», а не наказ начальника ГУМВСУ у Львівській області за № 355 ос, на який тричі посилався суд першої інстанції, ухваливши 13.01.2011 року рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Із огляду на вказане, наказ ГУМВСУ у Львівській області № 355 ос, зміст якого позивачу не відомий, був виданий значно пізніше, ніж наказ № 335 ос, і не являється предметом його оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу. її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї матеріалів, предметом оскарження є наказ начальника ГУМВСУ у Львівській області № 355 о/с від 25.10.2010 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з 01.11.2010 року з органів внутрішніх справ у запас збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штату).
З вимогою про визнання вищевказаного наказу недійсним позивач звернувся до суду 12.01.2011 року.
В заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилається на те, що спірний наказ йому був вручений лише 10.01.2011 року, і саме з цією датою він пов'язує виникнення у нього права на оскарження наказу, посилаючись при цьому на ст. 234 ЦК України, яка визначає правові наслідки фіктивного правочину.
Відповідно до п. 15 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба. альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу. її проходження, звільнення з публічної служби.
Таким чином, оскарження наказу про звільнення з ОВС відбувається в порядку адміністративного судочинства, відповідно до якого право на звернення до суду виникає з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, згідно ч. 3 ст. 99 КАС України.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що з наказом Начальника ГУМВСУ у Львівській області № 355 о/с від 25.10.2010 року він був ознайомлений несвоєчасно, як і не подано доказів здійснення ним протягом листопада 2010 року - січня 2011 року догляду за у родичем.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є наказ начальника ГУМВСУ у Львівській області № 335 о/с від 22.10.2010 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з 01.11.2010 року з органів внутрішніх справ у запас збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штату).
З вимогою про визнання вищевказаного наказу недійсним позивач звернувся до суду 12.01.2011 року.
В заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилається на те, що спірний наказ йому був вручений лише 10.01.2011 року, і саме з цією датою він пов'язує виникнення у нього права на оскарження наказу, посилаючись при цьому на ст. 234 ЦК України, яка визначає правові наслідки фіктивного правочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але позову може бути залишений без розгляду на тій підставі, що пропущено строк звернення.
У відносинах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби громадянин може звернутися з адміністративним позовом протягом одного місяців із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки(частини перша - друга статті 233 КЗпПУ). Необхідність застосування законів про працю у цих відносинах обумовлена тим, що державний чи інший публічний службовець не повинен мати переваг у строках звернення до суду, порівняно з працівниками, які працюють за трудовим договором. До того ж для публічних службовців це питання не врегульовано інакше спеціальними законами (пункт 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпПУ працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку 01.11.2010 року, в якій відсутній запис про причини його звільнення, а наказ начальника ГУМВСУ у Львівській області № 335 о/с від 22.10.2010 року отримав лише 10.01.2011 року, тому колегія суддів приходить до висновку, що саме з цією дати слід пов'язувати виникнення у ОСОБА_1 права на пред'явлення позову до суду.
Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 року у справі № 2а-490/11 - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.Б. Заверуха
ОСОБА_3