22 березня 2011 р. Справа № 9776/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області (далі - УПФ України в Зарічненському районі) щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії згідно із вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-XII) та стягнути з відповідача на її користь недоплачені суми пенсії у розмірі 40 419,03 грн. за період з травня 2008 року по жовтень 2009 року. Крім того, просила зобов'язати відповідача у подальшому виплачувати їй основну пенсію у розмірі 2988,00 грн. і додаткову пенсію у розмірі 249,00 грн.
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2009 року вказаний позов задоволено частково та вирішено зобов'язати УПФ України в Зарічненському районі починаючи з 22 травня 2008 року провести позивачці перерахунок і виплату державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII по третій групі інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з наступним перерахунком розміру вказаної пенсії у зв'язку із змінами розміру мінімальної пенсії за віком. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в Зарічненському районі як одержувач пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому немає права на перерахунок пенсії по інвалідності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, визнана інвалідом ІII групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII має право на державну пенсію не нижчу шести мінімальних пенсій за віком, яку необхідно обчислювати згідно із ч.1 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положення ч.3 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування вказаної величини мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством України не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 по третій групі інвалідності слід провести починаючи з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення за № 10-рп/2008, тобто з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.
Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, лише частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі№ 796-XII.
Як безспірно встановлено, позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 429884 від 25.03.2003 року, та визнана інвалідом ІII групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Положеннями статті 14 Закону № 796-XII її віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІI групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно із частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що позивачка в цілому має право на призначення основної пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Разом із тим, відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З матеріалів справи (а.с. 8-10, 16) вбачається, що позивачці ОСОБА_1 на підставі особисто поданої заяви починаючи з 28.03.2003 року призначено пенсію за віком відповідно до вищевказаного Закону № 1058-IV і у спірний період вона не отримувала пенсії по інвалідності, передбаченої ст. 54 Закону № 796-XII.
Дана обставини не була врахована судом першої інстанції під час розгляду справи, однак, є визначальною для вирішення позовних вимог щодо покладення обов'язку на відповідача по проведенню перерахунку зазначеної пенсії, оскільки підставою для проведення такого перерахунку щодо основної (державної) пенсії, на переконання колегії суддів, є її отримання особою на підставі положень ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області задовольнити.
Постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2009 року у справі № 2а-2424/09 в частині задоволення вимог позивачки скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про перерахунок та виплату основної (державної) пенсії по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У іншій частині постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
ОСОБА_2