17 березня 2011 р. Справа № 34482/09/
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколін В.В.,
суддів Старунського Д.М., Заверуха О.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України про зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У грудні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом, у якому просили зобов'язати відповідачів нарахувати і виплатити їм недоплачену грошову допомогу по догляду за дитиною відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», виходячи із встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, у розмірі за періоди 2007 - 2008 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року вказаний позов задоволено частково, зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації нарахувати і виплатити ОСОБА_1 в розмірі 1897,28 грн., ОСОБА_2 в розмірі 1932,99 грн., ОСОБА_3 в розмірі 1897,28 грн. спірну недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року.
У поданій апеляційній скарзі відповідач управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов'язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007-2008 рр. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено істотне порушення норм бюджетного законодавства України.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Частково задовольняючи вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд виходив з того, що вони, як застраховані у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особи, які здійснюють догляд за дитиною, мають право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було скасовано і зупинено (обмежено) право на отримання спірної виплати у 2007-2008 рр. Розмір отриманої позивачками щомісячної допомоги по догляду за дитиною у період з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно суперечить вимогам ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та, виходячи із положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і ч.7 ст. 9 КАС України, має обчислюватися у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обов'язок щодо виплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 пов'язаної із цим заборгованості в сумі 1897,28 грн., 1932,99 грн., 1897,28 грн. слід покласти на УПСЗН Білогірської РДА.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачки є матерями, які здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і застраховані у системі загальнобов'язкового державного соціального страхування, а тому відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у редакціях, що були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мають право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, судом першої інстанції при вирішенні справи вірно прийшов до висновку та підтримується колегією суддів про правомірність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у частині нарахування та виплати їм недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної допомоги за вказаний період саме на УПСЗН Білогірської РДА в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та постанови КМ України № 32 від 16.01.2007 року «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».
Однак, на думку колегії суддів, слід вважати помилковим визначення судом конкретного розміру заборгованої щомісячної допомоги по догляду за дитиною, що підлягає виплаті позивачці.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був лише визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх у конкретному розмірі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Вирішуючи вимоги позивачки щодо аналогічних спірних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 рік, на думку колегії суддів, судом першої інстанції безпідставно не враховано наступних обставини.
Як правильно встановлено під час розгляду справи, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційним, зокрема, п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статтю 43, що закріплювала право застрахованої особи на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом із тим, п. 23 розділу II цього ж Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційним не визнався та своєї чинності у 2008 році не втрачав.
Так, згідно із ст. 13 Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» у редакції 2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (а не тільки не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, як передбачалося цією нормою Закону у попередній редакції).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що у 2008 спірному році право позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», як спеціального закону, що був чиним у цей період.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач УПСЗН Білогірської РДА належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» та Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» виконало свій обов'язок перед позивачками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з виплати їй спірної допомоги у 2008 році.
Згідно із положеннями ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що УПСЗН Білогірської РДА, здійснивши позивачам виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році в розмірі, встановленому вищевказаними Законами, станом на час проведення такої виплати діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними Законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити спірну недоплату за 2008 рік немає.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині визначення конкретного розміру спірної заборгованої щомісячної допомоги по догляду за дитиною судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201 п. 3, 4, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту Білогірської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року у справі № 2-а-16956/08 змінити, а саме резолютивну частину постанови викласти в такій редакції: позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації нарахувати і виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених у цей період виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Ніколін
Судді Д.М. Старунський
ОСОБА_4