24 вересня 2015 року 11 год. 00 хв. Справа № 808/5551/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
за участю секретаря Рибакової М.В.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до: Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_2.) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000281701 від 23.06.2015, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 28016 грн. 27 коп., у тому числі основний платіж у сумі 22413 грн. 02 коп., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 5603 грн. 25 коп.
Позивач вважає прийняте податкове-повідомлення рішення таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України та прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України, та зазначає, що відображені в Акті перевірки обставини не відповідають дійсності.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав до суду заперечення на адміністративний позов, у яких зазначає, що ФОП ОСОБА_2. неправомірно включено до складу витрат сплачені відсотки за користування кредитом. Відповідач вважає, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат суму погашеного кредиту та сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за його користування, незалежно від того, що кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності (а.с. 44-46).
Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 14.05.2015 по 04.06.2015 співробітниками ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.04.2015 № 622 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2015 року, направлення на проведення перевірки від 14.05.2015 № 323/26-55-17-01, № 322/26-55-17-01, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт перевірки № 215/26-55-17-01-2444109216 (а.с. 13-28).
Згідно з висновками Акту перевірки встановлено, зокрема, порушення ФОП ОСОБА_2. підпункту 44.1 статті 44, пункту 138.1 - пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2014 рік на суму 22413 грн. 02 коп. (а.с. 27).
На підставі даного Акту перевірки, 23.06.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000281701, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 27016 грн. 27 коп., у тому числі - за основним платежем у сумі 22413 грн. 02 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 5603 грн. 25 коп. (а.с. 12).
Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивачем були подані заперечення на нього від 16.06.2015 № 81 (а.с. 29-34), та згідно Рішення про результати розгляду первинної скарги № 2254/С/26-15-10-08-16 від 06.08.2015 податкове повідомлення-рішення № 0000281701 від 23.06.2015 залишено без змін (а.с. 35-40).
ОСОБА_2. зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.09.2008 та перебуває на обліку як платник податків на загальній системі оподаткування і платник податку на додану вартість.
Як вбачається з Акту перевірки та копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 9-10, 16).
З метою здійснення господарської діяльності, ФОП ОСОБА_2. були укладені кредитні договори, кошти з яких використовувались для оплати товарів, які в подальшому були використані в підприємницькій діяльності, реалізовані покупцям з отриманням доходу.
Так, 07.02.2014 між ФОП ОСОБА_2. (Позичальник) та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено Кредитний договір № Д-682 згідно з умовами якого банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та на цілі, зокрема в розмірі 883500 грн. на поповнення обігових коштів, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором строки.
Пунктом 1.1 договору також встановлено, що кредит надається банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів, рахунки яких відкриті у банку.
Згідно пункту 2.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі та у порядку передбаченому пунктом 1.1 договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, Позичальник сплачує проценти. Проценти за користування кредитом визначені у розмірі 20% річних (а.с. 86-94).
Відповідно до укладеного договору, ФОП ОСОБА_2. 10.02.2014 отримав від банку 800000 грн. кредитних коштів шляхом перерахування банком зазначеної суми на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується наданою копією банківської виписки за 10.02.2014, платіжним дорученням № ВОА30ВНJQJ від 10.02.2014, № 4 від 10.02.2014 (а.с. 95-97).
Згідно виписки по рахунках за 10.02.2014, отримані кредитні кошти використані ФОП ОСОБА_2. для оплати послуг з оренд, сплати ЕСВ на доходи підприємця, сплати внесків по прибутковому податку з доходів підприємця, придбання іноземної валюти для оплати товару, тощо (а.с. 98-100).
07.02.2014 між ФОП ОСОБА_2. (Позичальник) та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено Кредитний договір № Д-683, за умовами якого банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та на цілі, зокрема в розмірі 147000 грн. на поповнення обігових коштів, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором строки.
Згідно пункту 1.1. договору, кредит надається банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів, рахунки яких відкриті у банку.
Згідно пункту 2.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі та у порядку передбаченому пунктом 1.1 договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, Позичальник сплачує проценти. Проценти за користування кредитом визначені у розмірі 21% річних (а.с. 101-108).
На виконання умов вказаного договору, ФОП ОСОБА_2. 26.02.2014 отримано від банку 147000 грн. кредитних коштів, шляхом перерахування банком зазначеної суми на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується копією Платіжного доручення № ВОА36ВНW1Е від 26.02.2014.
Отримані кредитні кошти використані ФОП ОСОБА_2. у якості передоплати за митне оформлення придбаних товарів, які в подальшому було реалізовано, що підтверджується копією Платіжного доручення № 12 від 27.02.2014 (а.с. 110).
13.02.2014 року між ФОП ОСОБА_2. (Позичальник) та ПАТ «КБ «Хрещатик» укладено Кредитний договір № 277/07-01/14-КЛ відповідно до умов якого банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 380000 грн. строком до 12 місяців та з терміном повернення 11.02.2015. Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити проценти банку і комісії, та повернути суму кредиту в порядку і строки, визначені договором. Кредит надається для поповнення обігових коштів.
Згідно пункту 4.1 договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 19,2% річних (а.с. 43-53).
Відповідно до укладеного договору, ФОП ОСОБА_2., 08.05.2014 отримано від банку 380000 грн. кредитних коштів шляхом перерахування банком зазначеної суми на розрахунковий рахунок позивача згідно Меморіального ордеру № 1 від 08.05.2014 (а.с. 140).
Як зазначає позивач, частина отриманих коштів у сумі 155000 грн. була повернута банку, що підтверджується випискою по рахунку за 08.05.2014 (а.с. 139).
Інша частина отриманих коштів була використана позивачем для придбання іноземної валюти для оплати товару згідно платіжного доручення № 206 від 08.05.2014 на суму 445327 грн. 78 коп. (а.с. 141).
08.05.2014 між ФОП ОСОБА_2. (Позичальник) та ПАТ «КБ «Хрещатик» укладено Кредитний договір № 277/07-02/14-КЛ згідно з умовами якого банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 570000 грн. строком до 12 місяців терміном повернення 07.05.2015. Згідно з пунктом 1.2 договору, Позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку проценти за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачені договором, та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені договором. Кредит надається Позичальнику для поповнення обігових коштів. Згідно пункту 4.1 договору, за користування кредитом Позичальник сплачує банку проценти у розмірі 25,8% річних (а.с. 111-120).
На виконання умов укладеного договору, ФОП ОСОБА_2. 06.06.2014 отримав від банку 570000 грн. кредитних коштів шляхом перерахування банком зазначеної суми на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується копією Меморіального ордеру № 26 від 06.06.2014.
Отримані кредитні кошти використані ФОП ОСОБА_2. для перерахування Запорізькій митниці бюджетних платежів за митне оформленню придбаних товарів, які в подальшому було реалізовано (Платіжне доручення № 263 від 13.06.2014 на суму 400000 грн.); оплату за транспортно-експедиторське обслуговування (Платіжне доручення № 262 від 13.06.2014 на суму 48954 грн. 71 коп.); придбання іноземної валюти для оплати товару (Платіжне доручення № 264 від 13.06.2014 на суму 1403483 грн. 07 коп.) (а.с. 123-125).
Як вбачається із Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (Додаток 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи), позивачем задекларовано вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, у сумі 55986110 грн. 95 коп. та включено витрати на сплату відсотків за користування кредитними коштами за наведеними вище кредитними договорами(а.с. 85).
В ході перевірки, перевіряючими зроблено висновок, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат суму сплачених відсотків за кредитним договором, які нараховані за його користування, незалежно від того, що кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2. було порушено вимоги пункту 138.1 статті 138, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та безпідставно віднесено до складу витрат 138407 грн. 40 коп. на сплату відсотків за користування кредитом (а.с. 23).
Зазначені висновки акту перевірки суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0000281701 з наступних підстав.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Таким чином, доходом фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, є виручка у грошовій та не грошовій формі, тобто всі суми коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в касу підприємця в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги упродовж звітного періоду.
Крім того, пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, закріплений статтею 138 Податкового кодексу України, згідно якої, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пункті 138.3 цієї статті та статті 139 цього Кодексу
Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до витрат відносяться, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що отримані ФОП ОСОБА_2. за кредитними договорами кошти використані останнім за цільовим призначенням у власній господарській діяльності, а саме для оплати товарів, які в подальшому були використані в підприємницькій діяльності, реалізовані покупцям з отриманням доходу, використані для оплати послуг з оренди, сплати ЕСВ на доходи підприємця, сплати внесків по прибутковому податку з доходів підприємця.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив суми, сплачені ним ПАТ «КБ «Хрещатик», ПАТ КБ «Приватбанк» як відсотки за користування кредитами згідно з Кредитними договорами № 277/07-01/14-КЛ від 13.02.2014, № 277/07-02/14-КЛ від 08.05.2014, № Д-682 від 07.02.2014 та № Д-683 від 07.02.2014, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0000281701, яким визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28016 грн. 27 коп. прийняте протиправно, та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведено.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтверджені судові витрати (а.с. 3).
Керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.06.2015 № 0000281701.
Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М. Каракуша