04 жовтня 2015 року 13:41 №810/4828/15
Київський окружний адміністративний суд колегією суддів у складі головуючого судді Панченко Н.Д., суддів Панової Г.В. та Василенко Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Сімейко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Білоцерківської міської організації Політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» до Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови
2 жовтня 2015 року о 17 годині 46 хвилин Білоцерківська міська організація Політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області від 29.09.2015 № 37 про реєстрацію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Враховуючи обмежені строки розгляду справи, встановлені статтями 172, 175 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, керуючись статтею 38 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомив сторони про дату, час і місце судового розгляду справи телефонограмами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.09.2015 Білоцерківською міською виборчою комісією було прийнято постанову № 37, якою ОСОБА_1 зареєстровано кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови. Позивач вважає, що зазначена постанова прийнята відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про місцеві вибори», оскільки документи, подані ОСОБА_1 з метою реєстрації у кандидати на посаду міського голови, складені з порушеннями вимог чинного законодавства, містять неповну та недостовірну інформацію про кандидата
Так, позивач зауважує, що зміст заяви ОСОБА_1 від 23.09.2015 (вх. №72 від 28.09.2015) не дозволяє встановити чи мав ОСОБА_1 намір зареєструватись як кандидат на посаду міського голови, чи як кандидат у депутати Білоцерківської міської ради. Водночас, Законом України «Про місцеві вибори» виборчі комісії не наділені правом самостійно визначати на яку посаду слід реєструвати заявника.
Також, до вказаної заяви ОСОБА_1 додано автобіографію від 23.09.2015, що не містить відомостей про громадську роботу та про наявність судимостей за вчинення тяжкого, або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину. Крім того, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік містяться відомості про склад сім'ї ОСОБА_1, що не узгоджуються та суперечать відомостям, вказаних ним в автобіографії.
За переконанням позивача, наведені розбіжності та неточності є суттєвими настільки, що вказані документи, з точки зору їх інформативності, не є документами в розумінні положень Закону України «Про місцеві вибори». За таких обставин позивач вважає, що реєстрацію ОСОБА_1 в якості кандидата на посаду Білоцерківського міського голови було здійснено протиправно.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких вказав, що Білоцерківська міська виборча комісія не мала правових підстав для відмови у реєстрації ОСОБА_1 в якості кандидата на посаду Білоцерківського міського голови.
Зокрема, відповідач зазначає, що заява ОСОБА_1 про самовисування містить вичерпну інформацію про наміри останнього та не дає підстав для множинного тлумачення. Водночас, додані позивачем автобіографія та декларація містять обов'язкові реквізити та заповнені відповідно до вимог закону.
Від третьої особи надійшли пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначив, що подані ним документи містили усі дані, необхідні для цілей реєстрації його кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови.
У судове засідання, призначене на 03.10.2015 о 14 год. 00 хв., прибули представники позивача, адміністративний позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 03.10.2015 не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені телефонограмою.
У наступне судове засідання, призначене на 04.10.2015 представники сторін та третьої особи не з'явились. Від представника позивача 03.10.2015 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Від відповідача та третьої особи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників не надходило.
Зважаючи на обмежені строки розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом та беручи до уваги положення частини дванадцятої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Постановою Верховної ради України від 17.07.2015 № 645-VIII призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на 25 жовтня 2015 року.
Постановою Центральної виборчої комісії від 29.09.2015 № 209 оголошено з 05.09.2015 про початок виборчого процесу чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року, призначених згідно з пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2015 року № 645-VIII «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2015 році».
Основні засади, організацію і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост визначені Законом України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 № 595-VIII.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеві вибори» право висування кандидатів належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується громадянами України відповідно через республіканські в Автономній Республіці Крим, обласні, районні, міські, районні у містах організації політичних партій (далі - місцеві організації партій) або шляхом самовисування відповідно до цього Закону.
Порядок висування кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости визначено розділом VI Закону України «Про місцеві вибори».
Статтею 35 Закону України «Про місцеві вибори» передбачено, що право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, в тому числі міст Києва та Севастополя, районної у місті ради реалізується виборцями у відповідних багатомандатних виборчих округах через місцеві організації партій у порядку, передбаченому цим Законом.
Право висування кандидатів у депутати сільських, селищних рад реалізується виборцями в одномандатних виборчих округах через місцеві організації партій або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.
Право висування кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости реалізується виборцями у відповідних єдиних одномандатних виборчих округах через місцеві організації партій або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.
У частині першій статті 40 Закону України «Про місцеві вибори» передбачений перелік документів, на підставі яких відповідна територіальна виборча комісія реєструє кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости, висунутого місцевою організацією партії.
Частиною 3 статті 40 Закону України «Про місцеві вибори» встановлено, що відповідна територіальна виборча комісія реєструє кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости, висунутого шляхом самовисування, за умови особистого пред'явлення ним документа, передбаченого частиною другою статті 3 цього Закону, та подання ним документів, передбачених пунктами 6-9 частини першої цієї статті, а також особисто підписаних ним заяви про самовисування кандидатом на посаду відповідно сільського, селищного, міського голови, старости та про згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у місцевих виборах.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківської міської виборчої комісії із заявою, в якій просить зареєструвати його кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови на чергових виборах до Білоцерківської міської ради 25 жовтня 2015 року.
Судом встановлено, що до вказаної заяви позивачем додані документи, передбачені пунктами 6-9 частини 1 статті 40 Закону України «Про місцеві вибори», а саме: автобіографію від 23.09.2015, декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, фотокартки та документ, що підтверджує внесення грошової застави.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.09.2015 №72 та доданих до неї документів, Білоцерківською міською виборчою комісією Київської області прийнято постанову від 29.09.2015 №37 про реєстрацію ОСОБА_1 кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови.
При цьому, як слідує з тексту заяви позивача від 28.09.2015 №72, ОСОБА_1 просив зареєструвати його кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови на чергових виборах до Білоцерківської міської ради 25 жовтня 2015 року.
Позивач стверджує, що така форма викладення заяви не дозволяє встановити на яку посаду має намір балотуватись ОСОБА_1, оскільки заява містить одночасно дві вимоги: про реєстрацію кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови та кандидатом у депутати Білоцерківської міської ради.
Водночас, позивач звертає увагу суду, що вибори депутатів до міської ради та вибори міського голови проводяться з принциповими відмінностями та є окремим різновидами виборчого процесу. Таким чином, за твердженням позивача, заява ОСОБА_1 від 28.09.2015 №72 не відповідає вимогам Закону України «Про місцеві вибори».
Досліджуючи зміст заяви ОСОБА_1 на предмет наявності недоліків, які б перешкоджали у здійсненні реєстрації кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеві вибори» кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови, старости реєструється відповідною територіальною виборчою комісією в разі дотримання умов, передбачених статтею 40 цього Закону.
Вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації кандидата на посаду в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости визначено статтею 46 Закону України «Про місцеві вибори».
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеві вибори» територіальна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости в разі:
1) порушення встановленого цим Законом порядку висування кандидата, в тому числі перевищення встановленої частинами третьою - сьомою статті 36 цього Закону кількості кандидатів у депутати, які можуть бути висунуті у відповідному виборчому окрузі або закріплені за ним;
2) відсутності передбачених цим Законом документів для реєстрації особи кандидатом;
3) припинення громадянства України особи;
4) визнання судом особи недієздатною, набрання щодо неї законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину;
5) виявлення територіальною виборчою комісією обставин, за яких особу не може бути обрано депутатом або сільським, селищним, міським головою, старостою відповідно до статті 9 цього Закону;
6) висування кандидата в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости від місцевої організації партії, щодо якої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, прийнято у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку рішення про невідповідність її або партії в цілому діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України"Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
При цьому, частиною 6 статті 43 Закону України «Про місцеві вибори» встановлено, що помилки і неточності, виявлені в поданих на реєстрацію кандидатів документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости.
Суд зазначає, що неточності, на яких акцентує увагу позивач, мають суто стилістичний характер.
Водночас, суд не вбачає жодних істотних перешкод у розумінні дійсного змісту заяви та намірів ОСОБА_1 або обставин, що свідчать про можливість неоднакового або множинного тлумачення змісту заяви від 28.09.2015 №72.
Як вбачається з пояснень відповідача, розглядаючи подану ОСОБА_1 заяву, комісія виходячи з буквального змісту заяви, у якій містилось прохання «зареєструвати кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови», не знайшла підстав для тлумачення зазначеного прохання будь-яким іншим чином. При цьому, вказівка на вибори Білоцерківської міської ради у цій же заяві була розцінена відповідачем виключно як неповна назва виборів, що мають відбутись 25 жовтня 2015 року.
Наведене підтвердив і ОСОБА_1 в письмових поясненнях, у яких вказав, що подав заяву саме з метою реєстрації кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови на чергових місцевих виборах.
Системний аналіз наведених положень Закону України «Про місцеві вибори» свідчить про те, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом на посаду міського голови, є неподання визначених законом документів.
Разом з тим, у випадку наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень та не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата.
Таким чином, підставою для відмови в реєстрації ОСОБА_1 кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови міг бути факт неподання заяви про самовисування, а не стилістичні чи технічні недоліки її оформлення.
Окремо суд зауважує, що за змістом статті 35 Закону України «Про місцеві вибори» право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, в тому числі міст Києва та Севастополя, районної у місті ради реалізується виборцями у відповідних багатомандатних виборчих округах через місцеві організації партій у порядку, передбаченому цим Законом.
З вказаного положення слідує, що чинним законодавством не передбачено можливості висування кандидатів у депутати міської ради шляхом самовисування.
Викладене, у свою чергу, спростовує доводи позивача про вільне тлумачення відповідачем заяви ОСОБА_1 при реєстрації останнього як кандидата на посаду Білоцерківського міського голови.
Слід також зазначити, що Законом України «Про місцеві вибори» не затверджено форму заяви про самовисування кандидатом на посаду міського голови. Така заява кандидатом подається у довільній формі, а тому окремі недоліки, зокрема, щодо назви виборів, які не впливають на суть та дійсний зміст заяви, не можуть розглядатись як підстава для відмови у реєстрації кандидата.
Щодо не зазначення ОСОБА_1 в автобіографії відомостей про громадську роботу та відомостей про судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину, суд зазначає наступне.
Вимоги щодо автобіографії кандидата на посаду міського голови передбачені пунктом 6 частини 1 статті 40 Закону України «Про місцеві вибори», якою встановлено, що автобіографія обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (усі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду, місце роботи (заняття), громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, місце проживання, контактний телефон, наявність чи відсутність представницького мандата та судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину.
Як вбачається з автобіографії ОСОБА_1 від 23.09.2015 у графі «відомості про громадську роботу (в тому числі на виборних посадах)» вказано «з 2014 року по теперішній час - депутат Київської обласної ради VI (поточного скликання), а графі «відомості про наявність судимості» вказано «судимість відсутня».
Таким чином, суд не погоджується з твердженнями позивача, що автобіографія ОСОБА_1 не містить обов'язкових складових, визначених пунктом 6 частини 1 статті 40 Закону України «Про місцеві вибори».
При цьому, певні помилки в документах, що надаються виборчій комісії для реєстрації в порядку Закону України «Про місцеві вибори», не слід вважати відсутністю самого документа для цілей цього Закону, адже така позиція не відповідає як буквальному змісту Закону, так і розумному співвідношенню пропорційності між певними негативними наслідками, такими як скасування (відмова) у реєстрації і метою, на яку такий захід спрямований.
Відтак, окремі неточності автобіографії, що спричинені хибним (помилковим) уявленням особи про зміст певного поняття (в тому числі «громадські роботи») не свідчить про відсутність самої автобіографії, як документа, або про її невідповідність для цілей Закону України «Про місцеві вибори».
Інший підхід до оцінки документів, поданих для реєстрації кандидатом, був би виявом надмірного формалізму, на недопустимості якого неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини під час розгляду справ, пов'язаних із виборчим процесом, щодо інших країн, зокрема, в рішенні «Краснов та Скуратов проти Росії» від 19 липня 2007 року.
В контексті викладеного, суд зауважує, що попри вказівку на необхідність зазначення в автобіографії відомостей про громадську роботу, чинне законодавство не містить визначення поняття громадської роботи для цілей Закону України «Про місцеві вибори», чи переліку таких робіт. Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1, посилання в автобіографії на його статус депутата Київської обласної ради в якості відомостей про громадську роботу був зумовлений тим, що депутати місцевих рад виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Суд не приймає до уваги послання позивача на правову позицію, викладену в постанові Київського апеляційного адміністративного суду 23.08.2012 №9103/130/2012 та аналогічну практику Вищого адміністративного суду України, оскільки обставини, на підставі яких зазначені суди дійшли висновку про невідповідність автобіографії вимогам закону та є не належним документом, не є тотожними обставинам даної справи.
Зокрема, у зазначеній постанові Київського апеляційного адміністративного суду подана кандидатом у депутати автобіографія взагалі не містила інформації, обов'язковість наведення якої передбачена законом.
Натомість, наявна в матеріалах справи автобіографія ОСОБА_1 містить усі необхідні відомості, передбачені пунктом 6 частини 1 статті 40 Закону України «Про місцеві вибори», а спірні правовідносини виникли внаслідок суб'єктивного уявлення позивача про зміст та обсяг інформації, що повинна міститись в автобіографії кандидата.
З приводу не зазначення в автобіографії відомостей про відсутність судимостей за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину, суд зауважує, що вказівка в автобіографії про відсутність судимості як раз і свідчить про відсутність судимості за вказані злочини.
Суд не вбачає підстав для надмірної конкретизації видів і тяжкості злочинів у випадку, коли кандидат не мав судимості взагалі. Більш того, Законом України «Про місцеві вибори» не встановлено вимог щодо змісту, обсягу та способу викладення відомостей в автобіографії.
Щодо зауважень позивача про не відображення у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік відомостей про батьків ОСОБА_1, суд звертає увагу на таке.
За приписами статті 45 Закону України «Про місцеві вибори» декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за рік, що передує року початку виборчого процесу, подається кандидатом у депутати, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, старости за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Примітками до форми декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, затвердженої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 № 3206-VI встановлено, що у позиції 4 (члени сім'ї декларанта) зазначаються відомості відповідно до абзацу десятого частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Абзацом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Отже, умовою з якою закон пов'язує необхідність відображення декларантом у графі 4 декларації про майно, доходи, витрат і зобов'язання фінансового характеру відомостей про батьків є факт їх спільного проживання і пов'язаність спільним побутом з особою - декларантом. Водночас, наявність відповідних відомостей про склад сім'ї в автобіографії не свідчить про спільне проживання ОСОБА_1 з його батьками, наявність у них спільного побуту і не може бути підставою для висновків про невідповідність декларації вимогам Закону.
Беручи до уваги викладене, суд не вважає підстави, викладені позивачем у якості обґрунтування позовних вимог, достатніми для визнання протиправною та скасування постанови Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області від 29.09.2015 №37 про реєстрацію ОСОБА_1 кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови.
За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.
Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятого рішення.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Білоцерківська міська виборча комісія Київської області при винесенні оскаржуваного рішення діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини дев'ятої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору.
У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не сплачено судовий збір під час подання позову. Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Приписами частини другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Розміри ставок судового збору, визначені статтею 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
З огляду на вказане суд вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір у відповідності до законодавства.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 98, 157-163, 172, 177 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Білоцерківської міської організації Політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» на розрахунковий рахунок 31213206784001, код отримувача 37955989, код банку отримувача 821018, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області та м. Києві (код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.
Постанова відповідно до частини 3 статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Згідно з частиною 5 статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду у дводенний строк з дня її проголошення.
Головуючий - суддя Панченко Н.Д.
Судді: Василенко Г.Ю.
Панова Г.В.