16 вересня 2015 року (12 год. 15 хв.) Справа № 808/5317/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Мелітополь
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь
про: стягнення податкового боргу, -
Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач або Мелітопольська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) звернулась із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти за податковим боргом з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1 132,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1 132,86 грн., який виник в результаті несплати відповідачем в повному обсязі податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях № 0014531710/0 від 10.12.2012 та № 0015971710/0 від 14.12.2012 на підставі проведених перевірок. Вказує, що з метою погашення заборгованості та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 25.12.2012 № 6988/19, яка залишилась без виконання. Враховуючи, що на час звернення до суду заборгованість відповідача з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1 132,86 грн. залишалась несплаченою до бюджету, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 808/5317/15 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2015.
В судове засідання 16.09.2015 з'явився представник позивача.
Відповідач або його представник в судове засідання не з'явились. Поштова кореспонденція направлена на адресу ФОП Станкової Вікторії Миколаївни рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, повернулась до суду 04.09.2015 з відміткою відділення поштового зв'язку - «за зазначеною адресою не проживає».
Частиною 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:
- юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
- фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи те що, поштова кореспонденція направлялась третій особі за адресою, яка відповідає реєстраційним відомостям, то згідно вимог ст. 33 та ст. 35 КАС України, слід вважати, що останній повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
За приписами ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись положеннями ст.ст. 41, 128 КАС України, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів у письмовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.04.2015 № 20455612, відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.04.2002, запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 2 101 017 0000 003939 від 09.06.2005.
Як передбачено ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно п. 291.3 ст. 291 Податкового кодеку України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодеку України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Підпунктом 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодеку України встановлено, що суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
З матеріалів справи судом встановлено, що 25.01.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування (вх. № 10219/С).
Відповідач у поданій нею заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, самостійно обрала ставку єдиного податку 20% доходу для платників єдиного податку другої групи, а також визначила ті види діяльності, якими буде займатися в ході здійснення підприємницької діяльності, а саме: постачання готової їжі (код згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 - 55.52.0 відповідно).
До другої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень (п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 293.1, 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Платники єдиного податку другої групи, згідно п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
За приписами п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до заяви від 25.01.2012 податковий борг виник 20.11.2012 на суму 214,60 грн.
Також, 10.12.2012 на підставі п. 20.1.4 ст. 20, ст. 76 та п.п.2, 3 ст. 296 Податкового кодексу України старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податків на доходи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Назаренко Вікторією Миколаївною проведено камеральну перевірку податкової декларації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за І квартал та І півріччя 2012 року з питань своєчасності подання податкових декларацій, в ході якої встановлено порушення п.п. 49.18 ст. 49 та п. 296.3 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання ФОП ОСОБА_1 декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал та І півріччя 2012 року.
За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 10.12.2012 № 819/17-120/НОМЕР_1, який було підписано відповідачем.
На підставі даного акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «»Р» від 10.12.2012 № 0014531710/0, згідно якого відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 340,00 грн., яке було того ж дня отримане відповідачем.
Також, 14.12.2012, на підставі п. 20.1.4 ст. 20, п.п. 75.1.2. ст. 75, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податків на доходи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Назаренко Вікторією Миколаївною проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з єдиного податку, в ході якої встановлено порушення 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата суми авансових внесків з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за період, що перевірявся.
За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 14.12.2012 № 871/17-120/НОМЕР_1, який було підписано відповідачем.
На підставі даного акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «»Р» від 14.12.2012 № 0015971710/0, згідно якого відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 579,20 грн., яке було того ж дня отримане відповідачем.
Відповідачем не надано суду доказів оскарження даного податкового повідомлення-рішення, отже зобов'язання за ним вважаються узгодженими та підлягають сплаті в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Як передбачено п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
ФОП ОСОБА_1 визначені податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях зобов'язання у встановлений законом строк погашені не були та набули статусу податкового боргу. Згідно наданої позивачем картки особового рахунку платника податків, станом на 20.11.2012 у відповідача була наявна переплата в розмірі 0,94 грн.
З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача по єдиному податку з фізичних осіб станом на 15.09.2015 складає 1 132,86 грн., що підтверджується наданими представником Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області довідкою податкового органу про заборгованість від 15.09.2015 № 18673/23 та карткою особового рахунку ФОП ОСОБА_1
Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як зазначено у п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Пунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом з'ясовано, що позивачем направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 25.12.2012 № 6988/19 на загальну суму податкового боргу платника податків за грошовими зобов'язаннями з єдиного податку у розмірі 553,66 грн.
Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків із відміткою відділення поштового зв'язку - «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З урахуванням положень ст. 58 Податкового кодексу України, вказана податкова вимога вважається врученою відповідачу належним чином.
На даний час податкова вимога від 25.12.2012 № 6988/19 в порядку визначеному ст. 60 Податкового кодексу України позивачем не відкликана.
Згідно з пп. 95.1 - 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно зі ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведені, встановлені судом, обставини, за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1 132,86 грн.
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 41, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72309, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Місцевого бюджету м. Мелітополь (код ЄДРПОУ 37968956, р/р 31413699700013, код платежу 18050400, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) кошти за податковим боргом з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1 132,86 (одна тисяча сто тридцять дві гривні 86 коп.) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко