04 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/9154/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Потолової Г.В.
при секретарі - Московській О.Г.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний універмаг» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, недійсним акт перевірки та скасування рішення,
Приватне акціонерне товариство «Центральний універмаг» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання неправомірними дій Нікопольської ОДПІ стосовно проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ«ЦУМ» в період з 09.12.2010р. по 29.12.2010р. в частині визначення податку з доходів фізичних осіб; визнання недійсним акту перевірки №7/232/13457132 від 06.01.2011р.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000021720/0 від 21.01.2011р. на загальну суму 3572грн.48коп.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.1996р. Закрите акціонерне товариство «Центральний універмаг», зареєстроване Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 12.04.2011р. ЗАТ «Центральний універмаг» перейменоване у ПрАТ «Центральний універмаг».
Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ.
На підставі направлення №400/232 від 09.12.2010р., згідно із ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу Україні» (який діяв на той час) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «Центральний універмаг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акта.
За результатами перевірки 06.01.2011р. складено акт №7/232/13457132 (а.с.119-125), з висновками про порушення позивачем:
- п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.2 і п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 та п.п.11.2.1, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 33751грн.46коп., в т.ч. 2 кв.2009р. - 3682грн.81коп., 3 кв.2009р. - 164грн.75коп., 4кв.2009р. - 16819грн.39коп., 1 кв.2010р. - 1803грн.89коп., 2 кв.2010р. - 10920грн.28коп., 3кв.2010р. - 360грн.34коп.;
- п.4.1 ст.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 16549грн.67коп., в тому числі: квітень 2009р. - 1814грн.04коп.; травень 2009р. - 647грн.62коп., червень 2009р. - 375грн.70коп., липень 2009р. - 1681грн.96коп., серпень 2009р. - 44грн.20коп., вересень 2009р. - 44грн.20коп., жовтень 2009р. - 1015грн.73коп., листопад 2009р. - 44грн.20коп., грудень 2009р. - 1276грн.60коп., січень 2010р. - 181грн.70коп., лютий 2010р. - 183грн.43коп., березень 2010р. - 1215грн.48коп., квітень 2010р. - 911грн.46коп., травень 2010р. - 1186грн.36коп., червень 2010р. - 3270грн.17коп., липень 2010р. - 2181грн.58коп., серпень 2010р. - 96грн.00коп., вересень 2010р. - 379грн.24коп.;
- п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1 ст.12, п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2857грн.98коп., в.т.ч 2009р. - 2857грн.98коп.
- п.2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р. №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, а саме: несвоєчасне звітування за отримані під звіт готівкові кошти на загальну суму 11791грн.60коп.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач надав зауваження №4 через порушення норм чинного законодавства України, які податковим органом до уваги не прийняті.
На підставі акту перевірки від 06.01.2011р. №7/232/13457132 прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011р. №0000021720/0, за змістом якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання - 3572грн.48коп. (в т.ч. податкове зобов'язання з доходів фізичних осіб у розмірі 2857грн.98коп., фінансова санкція у розмірі 714грн.50коп.) (а.с.44).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПА у Дніпропетровській області зі скаргою та вимогою скасування податкового повідомлення-рішення. Проте, рішенням ДПА у Дніпропетровській області оспорюване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з рішенням ДПА у Дніпропетровській області, звернувся з повторною скаргою до ДПА України та, відповідно до рішення про результати її розгляду, податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 21.01.2011р. №0000021720/0 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що правовідносини, щодо перевірки господарської діяльності ПрАТ «Центральний універмаг» (на дату проведення перевірки та складання Акту - ЗАТ «Центральний універмаг») та сплати податків юридичної особи, виникли до набрання чинності Податкового кодексу України. Позивач вважає, що в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час проведення перевірки.
Позивач посилається, що висновки в акті перевірки є недостовірними, в результаті чого неправомірно донараховано йому податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2857грн.98коп. за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р., оскільки у ПрАТ «ЦУМ» є усі первинні бухгалтерські документи по господарським операціям та усі податкові документи стосовно правомірного декларування податку з доходів фізичних осіб.
Позивач звертає увагу, що суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2857грн.98коп. донараховано Нікопольською ОДПІ, проте, позивач зазначає, що ЗАТ «ЦУМ» надавало послуги по комітентським карткам фізичним особам при продажі рухомого майна - споживних речей, які раніше були використані та втратили свій первісний вигляд.
Отже, позивач з посиланням на приписи Цивільного кодексу України, стверджує, що норми закону застосовуються до рухомого майна, а не до споживчих речей, продаж яких здійснював ЗАТ «ЦУМ», і які вже припинили своє існування у первісному вигляді оскільки раніше були використані первісні споживчі властивості цих речей.
Також, позивач вважає, що акт перевірки від 06.01.2011р. №7/232/13457132 складено на підставі норм права, які втратили чинність, а саме: ст.ст.11, 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» виключені згідно Закону України від 02.12.2010р.№2756-VI, а тому зазначений акт є незаконним та недійсним документом.
Таким чином, на думку позивача, враховуючи вищевказані обставини, податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011р. №0000021720/0 є протиправним, оскільки у відповідача відсутні законні підстави для його видачі.
Відтак, позивач вважає дії податкового органу щодо проведення планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ «ЦУМ» в період з 09.12.2010р. по 29.12.2010р. в частині визначення податку з доходів фізичних осіб неправомірними, а прийняте на підставі акту перевірки рішення таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у перевіряємий період ЗАТ «ЦУМ» за дорученням комітента (фізичних осіб) провадило за плату продаж належного комітенту рухомого майна (одягу, взуття, промислових товарів, та інше) від свого імені, але за рахунок комітента. Виплати грошових коштів фізичним особам (комітентам) за реалізоване майно (одяг, взуття, промислові товари, та інше) здійснювалися з травня по жовтень 2009р. по видатковим касовим ордерам (комітента) з №№1 - 25 , №№27-385 на загальну суму 19053грн.22коп. та за їх рахунок за реалізоване мано (одяг, взуття, промислові товари, та інше) продаж якого було здійснено з травня по жовтень 2009р. ЗАТ «ЦУМ» від свого імені, але за рахунок комітента.
Також, відповідач зазначає, що в порушення п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1 ст.12, п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» по 384 випадкам підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за 2009р. в сумі 2857грн.98коп. а відповідно до п.1.18 ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що рухоме майно - це майно, відмінне від нерухомого. Тобто вживані речі (товари), які продаються фізичними особами, з метою оподаткування доходів розглядаються як рухоме майно.
Відповідач посилається, що порядок оподаткування операцій з продажу рухомого майна регулюється ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до п.12.1, дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього закону. А згідно п.12.3 зазначеного закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа являється податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Це положення поширюється, зокрема, на комісійні магазини, які відповідно до ст..1011 Цивільного кодексу України за дорученням комітента провадять за плату продаж належного комітентові рухомого майна від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто, якщо комітент - фізична особа продає своє рухоме майно за посередництвом юридичної особи - комісійного магазину (комісіонера), то такий комісіонер є податковим агентом.
Таким чином, відповідач вважає, що твердження позивача, викладені у позові, є необґрунтованими, позивач не надав достатніх аргументів та додаткових доказів, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п.1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.
Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правовідносин.
Згідно ст.ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно п.1.ч.1 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: 1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; 9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.117 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Частиною 1 ст.185 Цивільного кодексу України споживчою є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді.
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна регулюється ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», де згідно із п.12.1 цієї статті дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 зазначеного Закону України.
Рухомим майном для виконання норм Закону вважається будь-яке майно, продаж яких здійснював ЗАТ «ЦУМ» і які вже припинили своє існування у первісному вигляді оскільки раніше були використані первісні споживчі властивості цих речей.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, обґрунтування позивача знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи. Доводи та докази позивача підтверджуються матеріалами адміністративної справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні.
При цьому, суд виходить з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Скасування ж рішення суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким наказом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.
Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000021720/0 від 21.01.2011р. на загальну суму 3572грн.48коп не відповідає нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову в частині визнання його протиправним та скасування.
Стосовно заявлених позивачем вимог про визнання правомірними дій Нікопольської ОДПІ ДПС стосовно проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ «ЦУМ» в період з 09.12.2010р. по 29.12.2010р. в частині визначення податку з доходів фізичних осіб, та скасування акту перевірки суд виходить з наступного.
Зокрема, ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (який діяв на час виникнення правовідносин) передбачено, що органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки.
Абзацом 4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Відповідно до Наказу Державної податкової служби України №984 від 22.12.2010р. Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Зокрема, у відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Суд звертає увагу, що акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків та має лише інформаційний характер.
При цьому, судом враховано, що захисту підлягають порушені або оспорювані права особи, між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи.
Отже, враховуючи вищевикладене, проведення перевірки платника податків, з подальшим складанням акту або довідки за її результатом, є обов'язком податкового органу згідно норм як діючого законодавства України, так і податкового законодавства, що діяло до 01.01.2011р.
За таких обставин, у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не наведено обґрунтованих підстав та доказів протиправності дій Нікопольської ОДПІ стосовно проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ «ЦУМ» в період з 09.12.2010р. по 29.12.2010р. в частині визначення податку з доходів фізичних осіб.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі та визнання протиправним і скасування наказу № 19 від 20.03.2012 р. В решті позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу - Приватному акціонерному товариству «Центральний універмаг» судові витрати у розмірі 1грн.70коп., сплачені платіжним дорученням №001706 від 20.07.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Центральний універмаг» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії, недійсним акт перевірки та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000021720/0 від 21.01.2011р. на загальну суму 3572грн.48коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний універмаг» (53200, м.Нікополь, пр.Трубників, 14, код ЄДРПОУ 23645047) 01грн.70коп. (одну грн.70коп.) судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 09.07.2012 р.
Суддя ОСОБА_3